Письмо солдатам

Девочки,
мне поручили собрать письма для солдат, которые сейчас на передовой. Часть уже передали, но этого мало, отправка в пятницу, говорят, что писем ждут также, как и волонтеров.

Можете помочь? Написать каждый от себя, хоть по нескольку строк, слова поддержки, уверенности, заботы. Могу распечатать, могу принять написанное от руки (так даже лучше). Можно в личку.

На одном из форумов девочки написали:
Хлопці наші дорогенькі!
Сини, брати, чоловіки!
Важко вам щось писати коли єдине бажання – бачити вас поряд та обійняти міцно-міцно…та не відпускати більше ніколи…Важко писати, коли серце рветься та сльози душать.
Але ми знаємо, що так потрібно зараз. Потрібно, щоб ви були там, а ми тут… Потрібна міцна віра та підтримка і ми робимо все можливе і неможливе, щоб вам там було хоч трошки легше. І ви це знаєте. Але. Якби ж могли ми – мами, жінки, дочки – стати замість вас на лінію вогню у позі «руки в боки, цицьки на схід» та своєю лайкою та дулями зупинити ворога лютого, зберегти життя ваші – ми б усі вже були б там!!! Але ж ви перші хто нас не пускає… Тому ми тут. Ми ваш тил. Ми з вами. Ми як в мурашнику – бігаємо,збираємо, возимо, носимо, пишемо, лаємо, знаємо всі назви населених пунктів та зброї для того, аби вам було легше там. Аби ви ВСІ ПОВЕРНУЛИСЬ ДОДОМУ! ЖИВІ ТА НЕУШКОДЖЕНІ! ЯК НАЙШВИДЧЕ! З ПЕРЕМОГОЮ!
І все у вас буде! І мирне небо, і зорі яскраві, і чиста постіль, і борщ з пампушками, і варенички, і обійми дітей! І кохання! ВСЕ ЦЕ БУДЕ ОБОВЯЗКОВО!!!
Ріднесенькі!
Любимо вас!
Чекаємо на вас!
Ваші мами, жінки, дочки, дівчата.