фан L.O.S.T.• 13 июля 2012
Весілля і т. п.
Мені от цікаво-а чи багато хто тут на форумі заміжній із штампом в паспорті,обручкою на пальці?
а ще цікаво щодо вінчання-усі вінчалися?
про себе скажу:живемо разом в громадянському шлюбі.заміж швидше не хочу я.і дітекй поки теж не хочу я.чому?..не знаю..недоросла мабуть шолі...(мені 26 єслі шо)))
а ще цікаво щодо вінчання-усі вінчалися?
про себе скажу:живемо разом в громадянському шлюбі.заміж швидше не хочу я.і дітекй поки теж не хочу я.чому?..не знаю..недоросла мабуть шолі...(мені 26 єслі шо)))
показать весь текст
138
0
А это оскорбление нынче? Я тоже консерватор. Гражданского барака лично для себя не приемлю, в связи со взрывным характером. И что? Нельзя высказать свое мнение,чтоб не получить подобное высказывание?
Ответ дляCrazy_Squirell
а кращого варіанту і бути не може))))справді))я не хвалюсь-стверджую факт)))
і може всетаки хтось мені скаже як в одну свою відповідь вліпити декілька ваших постів?а то виходить тут половина моїх же постів на окремі ваші відповіді...
і може всетаки хтось мені скаже як в одну свою відповідь вліпити декілька ваших постів?а то виходить тут половина моїх же постів на окремі ваші відповіді...
Не ... каждому отвечайте . Каждому.
Все на ваши вопросы ответили , а теперь ваша очередь.
Все на ваши вопросы ответили , а теперь ваша очередь.
замужем, с кольцами-штампом-венчанием, уже 7 лет, до этого 5 лет встречались, жили 4 месяца вместе до свадьбы - считаю это положительным опытом
Со штампом в паспорте была замужем первый раз 11 лет назад. Сейчас у меня второй муж гражданский, осенью будет уже 8 лет как мы вместе живем, дочка 4 года записана на мужа. По поводу официальной росписи я не зацикливаюсь, мы считаем себя семьей и это главное.
я замужем а августе уже 6 лет будет, до росписи жил пол года, расписались, заранее договорились обвенчаться и заводить детей если проживем счастливо 5 лет, в прошлом году обвенчались, счастье есть, детей пока нет
. Теперь думаю, может сразу нужно было это все сделать?
. Теперь думаю, может сразу нужно было это все сделать?
Ответ дляАноним
А батьки Вашого партнера (чи чоловіка? )
, як відреагували?
, як відреагували?
перепрошую-відреагували на що саме?на те,що живемо разом без штампу і весілля?
нормально.а як їм реагувати?..він доросла людина.сказав буде так знач так і буде як сказав.нам же не по 13 років)
нормально.а як їм реагувати?..він доросла людина.сказав буде так знач так і буде як сказав.нам же не по 13 років)
а взривний характер це ищось страшне?))
на своєму прикладі скажу-хтось один повинен бути розумнішим,терплячішим))в моєму випадку-це мій чоловік)))я псіх ще той)))
в кожного своя думка-тому і створилап тему=-цікаво читати думки-особливо якщо вони чесні і відверті)
кожен має право на свої погляди та думки)
думаю Вас тут ніхто ображати не хотів)
на своєму прикладі скажу-хтось один повинен бути розумнішим,терплячішим))в моєму випадку-це мій чоловік)))я псіх ще той)))
в кожного своя думка-тому і створилап тему=-цікаво читати думки-особливо якщо вони чесні і відверті)
кожен має право на свої погляди та думки)
думаю Вас тут ніхто ображати не хотів)
та без проблем-мені не лінь))це я до того,що може то якось не гарно відписувати майже на кожен пост..я з радістю)))
Ответ дляЛюда 25
я замужем а августе уже 6 лет будет, до росписи жил пол года, расписались, заранее договорились обвенчаться и заводить детей если проживем счастливо 5 лет, в прошлом году обвенчались, счастье есть, детей пока нет. Теперь думаю, может сразу нужно было это все сделать?
. Теперь думаю, может сразу нужно было это все сделать?
не засмучуйтесь-дітки будуть! принаймі я Вам цього бажаю від щирого серця!
Замужем 3 года, есть один карапуз 1,8. Не венчаны. Встречались чуть больше года, вместе до свадьбы не жили. Сейчас мне 33. Кольца носим, даже нравится. Снимаем вместе - в поездки, например, чтобы не потерять.
Опыт ’гражданского’ брака у меня был, не понравилось. Видимо, не моё, издержки воспитания.
Опыт ’гражданского’ брака у меня был, не понравилось. Видимо, не моё, издержки воспитания.
а тепер мені ще стало цікаво-ті,хто тут відписувався,що заміжні чи не заміжні за другим чоловіком.(офіційно чи не офіційно нема різниці) як реагували на це насамперед ваші батьки,родичі,друзі ну і діти якщо такі були від першого шлдюбу(ну чи не шлюбу)?
і ще одне-чи ви щось почерпнули з минулого сімиейного життя-напр.якісь помилки суттєві робили чи щось на кшталт?
і ще одне-чи ви щось почерпнули з минулого сімиейного життя-напр.якісь помилки суттєві робили чи щось на кшталт?
Жила гражданским браком 3 года. Потом расписались (только потому что мне хотелось свадьбу и белое платье) и повенчались (не могу сказать, что это было зрелым решением, мне было 22 года и просто захотелось), уже 4 года в фиктивном разводе, расписываться снова смысла не вижу. Кольца не носим. Фамилия у меня моя, у дочки мужа.
’То есть, если Ваша дочь пойдёт сожительствовать к кому-то - Вы не будете против?’
Я не просто не буду против, я буду всеми руками за. Я буду против официального оформления отношений дочери без хотя бы нескольких месяцев гражданского брака. Нужно же сначала узнать своего будущего мужа ’в быту’ и само собой в сексе. А можно и вообще не расписываться. Ничего штампы о браке и разводе не изменили в нашей жизни.
Штамп имеет значение, если чувства слабы.
Венчание важно для людей верующих. Для верующих людей венчаться через 35 лет совместной жизни - бред. Прожить 35 лет
в грехе (если вы верующий человек, то это так и есть), а потом венчаться...
Все ИМХО. На истину не претендую.
’То есть, если Ваша дочь пойдёт сожительствовать к кому-то - Вы не будете против?’
Я не просто не буду против, я буду всеми руками за. Я буду против официального оформления отношений дочери без хотя бы нескольких месяцев гражданского брака. Нужно же сначала узнать своего будущего мужа ’в быту’ и само собой в сексе. А можно и вообще не расписываться. Ничего штампы о браке и разводе не изменили в нашей жизни.
Штамп имеет значение, если чувства слабы.
Венчание важно для людей верующих. Для верующих людей венчаться через 35 лет совместной жизни - бред. Прожить 35 лет
в грехе (если вы верующий человек, то это так и есть), а потом венчаться...
Все ИМХО. На истину не претендую.
Жила гражданским браком - ничего хорошего. Расстались
Сейчас замужем (три года уже), венчаны, кольца носим, ребенку два года. Мы счастливы!!!
Сейчас замужем (три года уже), венчаны, кольца носим, ребенку два года. Мы счастливы!!!
Автор, прочитала Ваше запитання і зрозуміла, що я не одна така - трішки неправильна :)))
Заміж не хотіла, стрьомно якось було. При тому, що знайомі з коханим були 8 років, зустрічались 7 років, жили разом 6 років. Пропозиція вийти заміж прозвучала відразу через місяць після початку зустрічання. На щастя, без падання на коліно і перстня, бо я розсміялась і запропонувала перевірити коханому свій психічний стан :))) Він добре знав, що заміж я не хочу категорично, але кожного року в різний час робив пропозиції. Але я мусила його перевірити зі всіх сторін, так би мовити. Чекала, коли буде 100% впевненість, що він - саме той. Боялась, що тільки вийду заміж і відразу зустріну того, кого чекала все життя :(
Дітей хотіла не раніше 30-35 років, дитячий крик, плач, бзіки і істерики чужих дітей доводили мене до божевілля за 5 секунд :)
Ще однією причиною була відсутність нормальних житлових умов, а також моя загруженість на 2 роботах одночасно + аспірантура.
Але, як то кажуть, ’людина планує, а Бог керує’. Якимось чудом-дивом я завагітніла (ми обоє не можемо зрозуміти, як це сталось, бо я пила протизаплідні) і відповідно за цим послідувало весілля, вінчання (народження дитини не в церковному шлюбі у нас в родині вважається неприпустимим) з обручками і всім решта.
Мушу сказати, що я була розчавлена, коли взнала про вагітність - здавалось, що весь мій світ, який я будувала так довго, валиться в прірву. Що кар’єра закінчена, що життя круто пішло вниз і т.д. Але вже через пару місяців я зрозуміла, що все в житті другорядне в порівнянні з рідною дитиною і люблячим чоловіком, який готовий у всьому допомогти. Я ні на грам не шкодую, що вийшла заміж. Тим більше я шаслива, що маю чудову донечку - татову копію :)))
Кар’єра продовжується (з набагато кращими результатами, ніж до декрету) і я розумію, що все, що не стається, все на краще!
Щиро вдячна Богу за мою вагітність, бо сама я настільки боягузлива, що боялась взяти на себе відповідальність сказати ’так’ стільки років. Певно і зараз жили б цивільним шлюбом і при натяку чоловіка про дітей я б тільки кривилась і казала, що ще не час :) І так до пенсії )))
Заміж не хотіла, стрьомно якось було. При тому, що знайомі з коханим були 8 років, зустрічались 7 років, жили разом 6 років. Пропозиція вийти заміж прозвучала відразу через місяць після початку зустрічання. На щастя, без падання на коліно і перстня, бо я розсміялась і запропонувала перевірити коханому свій психічний стан :))) Він добре знав, що заміж я не хочу категорично, але кожного року в різний час робив пропозиції. Але я мусила його перевірити зі всіх сторін, так би мовити. Чекала, коли буде 100% впевненість, що він - саме той. Боялась, що тільки вийду заміж і відразу зустріну того, кого чекала все життя :(
Дітей хотіла не раніше 30-35 років, дитячий крик, плач, бзіки і істерики чужих дітей доводили мене до божевілля за 5 секунд :)
Ще однією причиною була відсутність нормальних житлових умов, а також моя загруженість на 2 роботах одночасно + аспірантура.
Але, як то кажуть, ’людина планує, а Бог керує’. Якимось чудом-дивом я завагітніла (ми обоє не можемо зрозуміти, як це сталось, бо я пила протизаплідні) і відповідно за цим послідувало весілля, вінчання (народження дитини не в церковному шлюбі у нас в родині вважається неприпустимим) з обручками і всім решта.
Мушу сказати, що я була розчавлена, коли взнала про вагітність - здавалось, що весь мій світ, який я будувала так довго, валиться в прірву. Що кар’єра закінчена, що життя круто пішло вниз і т.д. Але вже через пару місяців я зрозуміла, що все в житті другорядне в порівнянні з рідною дитиною і люблячим чоловіком, який готовий у всьому допомогти. Я ні на грам не шкодую, що вийшла заміж. Тим більше я шаслива, що маю чудову донечку - татову копію :)))
Кар’єра продовжується (з набагато кращими результатами, ніж до декрету) і я розумію, що все, що не стається, все на краще!
Щиро вдячна Богу за мою вагітність, бо сама я настільки боягузлива, що боялась взяти на себе відповідальність сказати ’так’ стільки років. Певно і зараз жили б цивільним шлюбом і при натяку чоловіка про дітей я б тільки кривилась і казала, що ще не час :) І так до пенсії )))
точно схожа)тільки я ще не одружена))практично те саме і я сказала))
я не кажу,що я категорично не хочу ні заміж,ні дітей)
іноді хочеться-рідко але буває))
але поспішати нікуди не хочу.і не тому,що не впевнена в людині,а тому,що мені і так добре))
не зважаючи на власне житло,забезпеченість я не спішу) от якщо завагітнію-тоді розпишемось)
ніякої хімії не пила,не пю і не буду пити))ніяких спіралей і т.п.)))я це не визнаю,бо це все шкідливо.я взагалі мінімум таблеток намагаюсь вживати.
а за вашу пару я лише порадію)))добре,що у вас все добре)))
я не кажу,що я категорично не хочу ні заміж,ні дітей)
іноді хочеться-рідко але буває))
але поспішати нікуди не хочу.і не тому,що не впевнена в людині,а тому,що мені і так добре))
не зважаючи на власне житло,забезпеченість я не спішу) от якщо завагітнію-тоді розпишемось)
ніякої хімії не пила,не пю і не буду пити))ніяких спіралей і т.п.)))я це не визнаю,бо це все шкідливо.я взагалі мінімум таблеток намагаюсь вживати.
а за вашу пару я лише порадію)))добре,що у вас все добре)))
А ну , а ну!!!!)))
Расскажи, какая связь, между врыв характером и граждан браком, типа пойдеш или выгониш быстрей, или как?)))))
Блин, а я консерватор, не поэтому)))))
Если серьезно, то у меня такая семья и нравы, что не забалуеш, в этом отношении, ну и воспитание отложилось конеш!
В идеале естест, один и навсегда, не всегда это счастье выпадает, к сож!
Но например свою ласточку, уже буду учить, на своем опыте, перечить не стану, но все , все расскажу!
Я терь жалею, что сбегала из под венца, стоко платьев и свадеб пропало, по моему сценарию((((
Неправильно это)))))))
Расскажи, какая связь, между врыв характером и граждан браком, типа пойдеш или выгониш быстрей, или как?)))))
Блин, а я консерватор, не поэтому)))))
Если серьезно, то у меня такая семья и нравы, что не забалуеш, в этом отношении, ну и воспитание отложилось конеш!
В идеале естест, один и навсегда, не всегда это счастье выпадает, к сож!
Но например свою ласточку, уже буду учить, на своем опыте, перечить не стану, но все , все расскажу!
Я терь жалею, что сбегала из под венца, стоко платьев и свадеб пропало, по моему сценарию((((
Неправильно это)))))))
думаю,що більшість із нас тут романтичні дурочки(в хорошому значенні цього слова)),я теж так мріяла-щоб один і назавжди.але той перший виявився чмом ще тим.певно до кінця життя шкодуватиму що він був першим.жаль,що не мій чоловік був першим...
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу