Популярные вопросы!
Администрация сайта Kidstaff не собирает пожертвования на благотворительность и не несет ответственность за действия или бездействия автора объявления, родителей ребенка, волонтеров и любых других лиц, причастных к сбору пожертвований. Администрация сайта Kidstaff не проверяет подлинность предоставляемых документов, не контролирует приход и расход средств по сбору. Любые пожертвования совершаются посетителями сайта Kidstaff исключительно по своему собственному желанию, осознавая значение своих действий.
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
Звертаюся до вас з проханням про допомогу,з великою надією,що ви зможете допомогти моїм дітям.
на 11.12.17 р. назначено лікування,яке коштує 55000 грн в міжнародній клініці відновного лікування. Дуже важко знайти допомогу для таких підрощених діток.Важко пояснити,що по віку вони великі,а по розвитку як малесенькі дітки і все в нас дуже повільно проходитьЇ.Моі діти маленьки борці,яким дуже потрібна допомога.
У мене двоє хворих діток і вдвічі важче,бо сума на лікування велика. Вже просто руки опускаються,бо неможливо дивитися на дітей,яким можна допомогти,а коштів на це немає.
Ось тут є перевірена інформація минулорічна (тільки змінився номер карточки)
Карточка ПриватБанка 5363 5420 1757 0525 ( на ім*я мами хлопчиків Бойко Любов Миколаївни)
Ось маленька історія про моїх хлопчиків.
У хлопчиків-близнят Артема і Давида Бойко- дитячий церебральний параліч, аплазія правої нирки (по одній нирці у кожного хлопчика), загальне недорозвинення мови важкої міри,. Ми відчайдушно боремося, щоб вони могли красиво ходити, говорити, розвиватися. Дітки дуже стараються, і у них є успіхи! Те, що більшості діточок дається просто так, дарма, від природи, для моїх синів є подвигом.Ці маленькі плечі винесли і пережили вже таке, що не всякий дорослий витримає. Хлопченята народилися передчасно, шестимісячними, з множинними крововиливами в мозок. Вони не мали жодного природженого рефлексу, які є у усіх діточок, не подавали ознак життя і годувалися через зонд. Усупереч усім прогнозам лікарів, що Артем і Давид ніколи не зможуть ходити, говорити, чути і навіть тримати голову,ніколи не скажуть слово ’мама’ і ніколи не зроблять мене щасливою,- ми добилися вже дуже багато чого. Всі лікарі просили нас залишити дітей,які не подавали признаків життя,і жити далі без них.Казали,що діти будуть лежачими і це лише тягар на все життя.А я взяла ці маленькі комочки,принесла додому і почала боротися за їхнє місце в цьому житті. Так,мені дуже важко.Так,я потребую допомоги,бо всі ресурси вичерпані,але я не зупиняюся. Я знаю,що світ не без добрих людей і люди,прочитавши нашу історію, обов*язково захочуть допомогти моїм хлопчикам.
Дуже важка,щоденна праця, правильне лікування, бажання стати краще примушує нас постійно боротися і доводити, що не можна ставити хрест на таких дітках. Ми вже уміємо самостійно ходити (хоча і порушена координація рухів, деформовані стопи погіршують ходу і хлопчикам важко ходити), починаємо говорити, навчаємося за спеціальною методикою.Можливо це і мало,але,повірте,що для нас -це великий успіх.Неможливо просто описати все те,через що ми проходимо кожен день.Не знаю де беруться сили і у мене і у дітей,для того,щоб не опускалися руки,і для того,щоб рухатися вперед.Ми не маємо права зупинятися. Нам треба йти вперед і тільки вперед.
Щоб закріпити те, що досягнуто за роки важкої роботи, нам треба продовжувати лікування. Хлопчики ростуть, з´являються контрактури, слабкі м´язи не справляються, з´являються різні деформації і їх треба усувати, щоб просунутися хоч на маленький крок до повноцінного життя.
Ми зробили Артемчику надскладні операціі на стопах в інституті ортопедіі.Дитина була 6 місяців в гіпсах.Ми по-новому вчимо його ходити.Це дуже важко.
За ці роки відчайдушноі боротьби ми перепробували вже дуже багато всього,але найкраще нам допомагає лікування за методикою проф.Козявкіна.Після лікування є позитивна динаміка,діти піднімаються на сходинку вище.Так боляче через те, що черговий крок в розвитку Артема і Давида залежить від грошей.Це гірка правда.Ніяких горошей не вистачить,якщо дітей двоє з таким діагнозом.Тут тільки допомога небайдужих і чуйних людей може врятувати.Людей,які захочуть допомогти зовсім чужим діткам стати кращими.
Але ж чужих дітей не буває і всі діти плачуть однаково.
Подивіться на моїх красенів! Це ті дітки, про яких казали,що вони будуть лежачими,сліпими,глухими і ніколи не скажуть слово ’мама’. Це ті,які народились шестимісячними,по 1 кг кожен і не подавали признаків життя. Це ті,в яких мозок був залитий кров*ю від множинних крововиливів в мозок.Ми пройшли дуже багато,ми тяжко працюємо щоденно,з болем,зі сльозами,але нам потрібна допомога,щоб ми не зупинилися,щоб рухалися далі,щоб стати ще кращими.
Продовження теми
https://sovet.kidstaff.com.ua/advice-3686506
показать весь текст
3846
0
Щиро вітаю з Благовіщенням Пресвятої Богородиці і бажаю Вам щастя, добробуту, миру, спокою і світлих почуттів та думок. Нехай в усіх починаннях Вам Бог допомагає, нехай усе складеться так, як хочете ви. Бажаю любові і радості.
Зі святом нас усіх! Для мене ця гілочка як символ якоїсь надії, коли прокидається все живе і з’являється якась нова надія.
Трошки розскажу про наше життя-буття. Ми постійно в русі і постійно щось трапляється. Здали усі аналізи, щоб контролювати наші показники. Все добре! Не ідеально, але для нас то є добре. Пройшли курс масажу і логопед приходив по годині займався. Це все коштує грошей. Але я не можу жити від реабілітації до реабілітації і не розвивати дітей. Не буде толку. От так завжди, скажу я вам. Коли складаєш ту копійку і думаєш про реабілітацію і тут треба відірвати ті кошти і заплатити спеціалістам. Ні-ні, я ваші гроші, які ви жертвуєте Артему і Давиду не чіпаю. Це виключно на реабілітацію в клініку.
Не змогла полікувати зубчики під наркозом Давиду. Не змогла і не знаю чи зможу. І якась печаль мене роздирає, бо червень на носі. Я не знаю де мені взяти ті шалені гроші. Я не знаю які слова підібрати. Не знаю як правильно попросити. Так важко це робити, бо ми усі такі різні. Я дуже хочу, щоб люди зрозуміли правильно, а як знайти ті слова - не вмію. Соромно страшно, але ближче до лікування той сором трохи зникає ))))
Ще була пригода у нас. Давид засунув бусинку продовгувату таку, чималеньку собі у вухо. Помітила я це зовсім випадково, бо він почав часто вухо зачіпати і я вирішила подивитися чи там все нормально. Потім він її засунув ще далі. Ну то довга історія )))) Вже мали їхати і під наркозом витягувати, бо не давався і усі спроби дістати -бусина проштовхувалася все далі і далі. У мене серце розривалося і зупинялося. Я таке пережила з тою бусинкою. Все закінчилося добре. Мама Люба витягла її і без наркозу )))
Зараз вже смішно, а тоді то не до сміху було. Жоден лікар не зміг, а я змогла )))))
То такий відступ був, але зараз я хочу вас попросити про допомогу. Мені через місяць треба вже буде платити авансовий платіж і підтвердити наш приїзд. Допоможіть, якщо для вас це не в тяжкість. Знаєте, іноді і гривня допомагає. Мені дуже треба завезти дітей на лікування. Я так втомилася жити в борг. Я все рівно дітей повезу, надіюся на це. Мені вже скоро не будуть позичати гроші, а в клініці точно вже не будуть лікувати в борг, бо я д недавно тільки закрила той борг. Зробіть моім хлопчикам подарунок на Великдень і Він точно оцінить це.
Я пізніше відчитаюся про надходження. Я безмежно вдячна кожному, хто допомагає нам. Це така моральна підтримка. Це така добра історія, коли ви разом зі мною ніби проживаєте наше життя разом. Коли ви, так само як і я, переживаєте, щоб в червні ми поїхали на лікування. А добрі історії мають закінчуватися добре. Допоможіть, будь ласка, щоб те добро сталося.
Трошки розскажу про наше життя-буття. Ми постійно в русі і постійно щось трапляється. Здали усі аналізи, щоб контролювати наші показники. Все добре! Не ідеально, але для нас то є добре. Пройшли курс масажу і логопед приходив по годині займався. Це все коштує грошей. Але я не можу жити від реабілітації до реабілітації і не розвивати дітей. Не буде толку. От так завжди, скажу я вам. Коли складаєш ту копійку і думаєш про реабілітацію і тут треба відірвати ті кошти і заплатити спеціалістам. Ні-ні, я ваші гроші, які ви жертвуєте Артему і Давиду не чіпаю. Це виключно на реабілітацію в клініку.
Не змогла полікувати зубчики під наркозом Давиду. Не змогла і не знаю чи зможу. І якась печаль мене роздирає, бо червень на носі. Я не знаю де мені взяти ті шалені гроші. Я не знаю які слова підібрати. Не знаю як правильно попросити. Так важко це робити, бо ми усі такі різні. Я дуже хочу, щоб люди зрозуміли правильно, а як знайти ті слова - не вмію. Соромно страшно, але ближче до лікування той сором трохи зникає ))))
Ще була пригода у нас. Давид засунув бусинку продовгувату таку, чималеньку собі у вухо. Помітила я це зовсім випадково, бо він почав часто вухо зачіпати і я вирішила подивитися чи там все нормально. Потім він її засунув ще далі. Ну то довга історія )))) Вже мали їхати і під наркозом витягувати, бо не давався і усі спроби дістати -бусина проштовхувалася все далі і далі. У мене серце розривалося і зупинялося. Я таке пережила з тою бусинкою. Все закінчилося добре. Мама Люба витягла її і без наркозу )))
Зараз вже смішно, а тоді то не до сміху було. Жоден лікар не зміг, а я змогла )))))
То такий відступ був, але зараз я хочу вас попросити про допомогу. Мені через місяць треба вже буде платити авансовий платіж і підтвердити наш приїзд. Допоможіть, якщо для вас це не в тяжкість. Знаєте, іноді і гривня допомагає. Мені дуже треба завезти дітей на лікування. Я так втомилася жити в борг. Я все рівно дітей повезу, надіюся на це. Мені вже скоро не будуть позичати гроші, а в клініці точно вже не будуть лікувати в борг, бо я д недавно тільки закрила той борг. Зробіть моім хлопчикам подарунок на Великдень і Він точно оцінить це.
Я пізніше відчитаюся про надходження. Я безмежно вдячна кожному, хто допомагає нам. Це така моральна підтримка. Це така добра історія, коли ви разом зі мною ніби проживаєте наше життя разом. Коли ви, так само як і я, переживаєте, щоб в червні ми поїхали на лікування. А добрі історії мають закінчуватися добре. Допоможіть, будь ласка, щоб те добро сталося.
Усі перекази на карточку для лікування Артема і Давида починаючи з 14 березня.
Устінов Сергій-500 грн
Зарахування переказу на картку-250 грн
Зарахування переказу на картку-1503,50
Туррелл Лідія-500 грн
Малащинська Юлiя-400 грн
Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: Київ, вул. В’ячеслава Чорновола-100 грн
Габор Оксана-200 грн
Переказ від TETIANA CHERNYKH-200 грн
Головченко Яна-100 грн
Туррелл Лідія-1000 грн
Підгайний Юрій-300 грн
Вертелецька-Косян Анна-55 грн
Зарахування переказу з картки ПриватБанку через додаток Приват24 50 грн
Бродська Сніжана-500
Хворостян Наталія-1000 грн
Баришевська Олена-100 грн
Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: Київ, просп. Перемоги-100 грн
Переказ від KSENIIA KOVERSKA-50грн
Зарахування переказу на картку-100 грн
Якубовський Дмитро-30 грн
Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: Київ, вул. В’ячеслава Чорновола-100 грн
Підгайний Юрій-200 грн
Дуже дякую кожному з вас, хто надсилає свої гроші для Артема і Давида, для їхнього лікування. Я завжди кажу, що зі своїми грошами ми відправляєте частинку свого серця цим дітям. Ми обов’язково станемо кращими. Ми не підведемо!
Устінов Сергій-500 грн
Зарахування переказу на картку-250 грн
Зарахування переказу на картку-1503,50
Туррелл Лідія-500 грн
Малащинська Юлiя-400 грн
Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: Київ, вул. В’ячеслава Чорновола-100 грн
Габор Оксана-200 грн
Переказ від TETIANA CHERNYKH-200 грн
Головченко Яна-100 грн
Туррелл Лідія-1000 грн
Підгайний Юрій-300 грн
Вертелецька-Косян Анна-55 грн
Зарахування переказу з картки ПриватБанку через додаток Приват24 50 грн
Бродська Сніжана-500
Хворостян Наталія-1000 грн
Баришевська Олена-100 грн
Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: Київ, просп. Перемоги-100 грн
Переказ від KSENIIA KOVERSKA-50грн
Зарахування переказу на картку-100 грн
Якубовський Дмитро-30 грн
Поповнення готівкою в терміналі самообслуговування: Київ, вул. В’ячеслава Чорновола-100 грн
Підгайний Юрій-200 грн
Дуже дякую кожному з вас, хто надсилає свої гроші для Артема і Давида, для їхнього лікування. Я завжди кажу, що зі своїми грошами ми відправляєте частинку свого серця цим дітям. Ми обов’язково станемо кращими. Ми не підведемо!
Підсумок! З 24 січня по сьогоднішній день 25 квітня зібрано 12883 грн. Плюс до цієї суми є ще 40 євро за листівки і ще 50 євро ідуть з Франції також за листівки. Плюс мамочки з групи двійнят мені накидали 4200 грн. Це все. А лікування 27 червня.
Ой, забула написати. Я шукаю будь-яку можливість, щоб ми змогли поїхати на лікування. Написала і телефонувала у благодійні фонди. Напевно, їх було більше 30. Кожен раз-це ніж в моє серце. У фондах черги здоровенні з малесеньких діток. Таких як мої хлопці ніхто не бере взагалі навіть в чергу. На ТСН допомога розміщують інформацію діткам до 7 років. Я зверталася всюди. Я не виглядаю, щоб до мене прийшли і мене пошкодували і оплатили моім дітям лікування. Ви знаєте, що я важко працюю разом з дітьми і виготовляю разом з ними листівки. Це насправді дуже важко.
Розумієте, мої сини за межею. За ту межу ніхто не приходить на допомогу. Кричи-не кричи. Плач-не плач... Ви ж розумієте, що кинуті в цьому світі на виживання. Викинуті і викреслені. А я мрію і все для того робою, щоб ми не тільки виживали, а ще і ставали кращими. Щоб було менше тієї болі і сліз. Щоб присідали і вставали. Щоб без підтримки моєї могли піднятися і йти. Щоб ті ніжки піднімалися. Щоб не падали. Щоб не перекошувало і не скручувало. Тих «щоб» є дуже багато. То така тема сльозлива, бо позаду вже така дорога пройдена, що я часто, коли згадую, то повірити не можу як я з ними разом змогла то все пройти. Я не можу все кинути і забути ту дорогу. Ця дорога-це наше життя. Не будемо боротися почнемо вмирати помаленьку.
У світі дуже багато добрих людей, але не усі ж вони трапляються мені на цій дорозі. Де їх шукати? Де їх знайти? Як правильно сказати, щоб зрозуміли? Які слова сказати чи написати, щоб прочитали і захотілося допомогти? Не усім я можу відкритися і попросити, бо це ж важко робити і соромно дуже. Аби я тільки могла зробити усе сама для своїх дітей! Аби могла...
Розумієте, мої сини за межею. За ту межу ніхто не приходить на допомогу. Кричи-не кричи. Плач-не плач... Ви ж розумієте, що кинуті в цьому світі на виживання. Викинуті і викреслені. А я мрію і все для того робою, щоб ми не тільки виживали, а ще і ставали кращими. Щоб було менше тієї болі і сліз. Щоб присідали і вставали. Щоб без підтримки моєї могли піднятися і йти. Щоб ті ніжки піднімалися. Щоб не падали. Щоб не перекошувало і не скручувало. Тих «щоб» є дуже багато. То така тема сльозлива, бо позаду вже така дорога пройдена, що я часто, коли згадую, то повірити не можу як я з ними разом змогла то все пройти. Я не можу все кинути і забути ту дорогу. Ця дорога-це наше життя. Не будемо боротися почнемо вмирати помаленьку.
У світі дуже багато добрих людей, але не усі ж вони трапляються мені на цій дорозі. Де їх шукати? Де їх знайти? Як правильно сказати, щоб зрозуміли? Які слова сказати чи написати, щоб прочитали і захотілося допомогти? Не усім я можу відкритися і попросити, бо це ж важко робити і соромно дуже. Аби я тільки могла зробити усе сама для своїх дітей! Аби могла...
Пані Любо, дякуємо за новини. Хочеться вірити, що появляться нові помічники з добрими серцями. І спільними зусиллями обов`язково назбираємо потрібну суму грошей
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Сейчас читают!
Комментарии к ответу