Українське село, спогади дитинства

Дякую і Вам за тему!
Емоції не передати словами♥️♥️♥️🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Не могу это посмотреть, но видела в инсте видео с восстановлением старых домов. Выглядело красиво. Но все таки больше как музей, а не дом, где будет комфортно жить в 2024 году. В современное жилье какие то элементы интерьера разве что забрать. Сейчас популярны ковры шерстяные, дорожки, новые и раритет.

Я тоже последнее время смотрю видео на ютуб о том как люди переезжают в села, в основном на Закарпатье, Львовскую обл и реставрируют дома, интересная тема. Я бы согласилась, если бы война закончилась. Из опыта проживания в своем доме у меня 6 месяцев жизни на милой даче с красивой территорией, гаиаком, садом и верандой. У нас теплые с мудем воспоминания о том времени, мы были заняты и счастливы этим домом

Интересно, как работает память, я помню до мелочей интерьер в домах моих бабушек. Часы, шкаф, старый румынский буфет, даже запах. Даже орнамент на ковре)

Не впевнена, але здається авторка проекту планує здавати їх подобово, або здає.
Там з сучасних речей нічого нема.
Але будинки повністю придатні до життя, чисті і затишні.

бабушка , детство 80годы кировоградская область ,,,
таких домах летом всегда прохлада , зимой тепло ,,,
спасибо

Я не все памʼятаю.
В нас в селі стара хата була до початку 90-их.
Але от зараз поки писала, задумалась і почала згадувати сіни з драбиною на горище, мені так страшно було по ній підійматись).
Відра з водою зі студні. Тато любив сьорбати воду з відра, а баба сварилась, що, як худоба, що ніхто так не робить.Що кухлик поряд лежить, візьми і напийся, а він сміявся. Я тоді теж не розуміла чому так не можна). Вазони памʼятаю, рожеву пеларгонію по всіх вікнах в холодній кімнаті, де не палилось.
Вона мені тоді так смерділа, думала от нашо таке в хаті тримати).
Вікна блакитною фарбою пофарбовані.
Дідо любив пекти на пічці картоплю порізану тонкими скибками і я любила її. Варив гречану кашу на молоці. Навесні цєпят і качат тримали а хаті в картонній коробці. Вони там пищали і какали.Памятаю, як їла аґрус з куща, червоні тюльпани під вікнами.
В маминому селі чомусь було мало дерев і кущів біля хати, це для нього був мінус в моїх очах.
Бо в татовому всього багато і ще сади поряд незрозуміло чиї але там наче можна було полазити і ніхто не сварився). І ще в татовому селі завжди були коти і собаки. Котів мені дозволяли в ліжко, вони в мене на голові спали).
Татова хата ще стоїть, не була там давно.
Хочу туди.

А, відра називались путні), тобто відро-путня

Ох, я тоже проводила детство в селе в Кировоградской обл, Александрийский район. Скучаю по тем временам... бабули уже нет...

А пеларгонію моя баба називала мушкателька.

Їх різкий запах відлякування мух. Весна - це ревінь(румбарбар), що був першим вітаміном С та щавель на полі

Девочки, это очень мило - поностальгировать за детством и за бабушками. У меня тоже бабушка в селе с печкой-лежанкой в хате
была.
Но в современной жизни рубить дрова и топить ими грубку, готовить поесть в казанке в печи, а также жить без водопровода и канализации в глухомани, куда зимой во время метели разве что трактором можно проехать, а если бурей провода оборвало, но неделю сидеть без электричества - очень специфическое удовольствие.
Кто пожил в нормальных условиях - разве что летом на недельку отдыха согласится пожить вдали от цивилизации, без нормальных условий и с холодной водой где-то в колодце вместо крана с водой и хотя бы бойлером. Тем более с маленькими детьми.
Это мило только на картинке со стороны, а когда ночью в туалет на улицу надо идти или воду вёдрами в руках таскать для дом нужд - сразу флёр романтизма спадает, остается жесткая правда жизни.

Ніхто не говорить, що треба всім жити зараз, як тоді.
Хочеться просто в той час хоча б у спогадах.
І не думаєш зовсім у цей момент, як тоді прали, купались і ходили в туалет. А з пічкою дуже затишно, якщо це дідо рубає дрова, приносить, розпалює, а не ти).

Вот-вот. Такой себе музей жизни в детстве у бабули в селе.
Жить так сейчас никому не понравится на постоянке.

Почула випадково на днях стару польську пісню, раніше не розуміла слів, не мала поняття про що вона.
А якщо вдуматись в сенс, то капець, як прориває ностальгія за дитинством.
Це не має стосунку до українського села, звісно, але хто хоче хоча б на мить у час коли був маленьким, під шалені емоції щастя, пошукайте в інтернеті переклад. Можливо, те ж саме відчуєте.

Так а что там такого, в песне? Что скучаю по ярмарке в детстве, с игрушками и сладостями? Все скучают по беззаботному детству, когда не надо было думать, как заработать деньги на жизнь, решать взрослые проблемы, а просто развлекаться и вкусняшки получать от взрослых.
И по молодости скучают, по гулькам с ровесниками, первой любви с невинными поцелуями, дискотекам и ощущениям, что впереди еще целая жизнь и весь мир у твоих ног.
Ничего удивительного, чем старше становишься, тем романтичнее кажутся детские и молодые годы. Не вспоминаются обиды и проблемы, а только самые яркие и светлые моменты.
У исполнительницы песни тоже не каждый день в детстве были перечисленные в припеве вещи, только по праздникам. И ей никто не мешает сейчас пойти на выходных на карусели, купить себе шарики, петушка и сладкую вату, устроив себе ’ярмарку жизни’. Никто у неё это не отбирал и не отберёт.

До нас луна-парк чехословацький приїжджав з атракціонами, цирком, солодкою ватою, льодяниками на паличці, повітряними кульками, рожевими жуйками, з дитячими перснями оздобленими кольоровими камінчиками.
Це було не те що не кожен день, це було кілька разів у житті і більше ніколи не буде.

Ну будет другое, не менее яркое. Разве не от нас зависит, как раскрасить свою жизнь после окончания детства, какими красками?

Безумовно, через 10-40 років, якщо дасть Бог, буду живою, так само згадуватиму сьогодення.
Зараз хочеться туди, потім захочеться сюди.
Не розумію, що ви намагаєтесь довести)
У вас ніколи не було ностальгії? Чи вважаєте, що це погано занурювати себе у той час, коли було тепло і затишно, коли родичі були живими.
До прикладу, ці відео з побутом українського села, що в них поганого?
Що поганого в тому, коли людина хай і з комерційною метою, з любовʼю відтворює те, що здавалось вже нікому не потрібним, забутим, а виявилось таким рідним.

А я разве где-то писала, что вспоминать прошлое - плохо?

Просто надо жить сегодня, не зацикливаясь на прошлом и идти вперед, прогрессировать. Потому что это в итоге заканчивается заканчивается восхвалением жизни в совке и попыткой параши вернуть всех в прошлое, в стойло под названием СССР. Манипулируя воспоминаниями про сладкую вату и якобы ’бесплатные’ квартиры.

Попадаються іноді парашенські відео з ностальгією 80-их, 90-их за красною масквою, шампунем крапівою, як мама збирається на роботу і одягає шапку з песця, як сушить голову допотопним феном, як готує сніданок, а на столі посуд в горошок, обдерті стіни у ванній пофарбовані темно-зеленим.
Короче, хоч це все і в мене було,( крім зелених стін, в нас була світла плитка) хочеться ригати від цих роликів. А болота в екстазі.
Я ж їх сюди не принесла.
Я принесла українське село.

До прикладу, я розумію, що не дай Боже, в срср 2, нам навіть села українського не залишать.
Врахують свої попередні помилки.

Вот-вот, жить без удобств - это вчерашний день, что в украинском селе, что в совковой квартире. Мне очень жаль, что моя бабушка жила в глиняной хате с земляным полом и работала в колхозе за трудодни. Как подумаю, так обидно за неё становится, она была хорошей, доброй, работящей, любящей бабушкой. И заслуживала на лучшую жизнь, чем жить в таких условиях (((

З цим ніхто не сперечається.
Тут колись була тема називалась «такіх бабушек нє будєт уже нікагда». Я так само, як ви, писала там, дякувати Богу, що не буде. Бо їх такими спрацьованими, покрученими зробив совок, а могли б провести життя незрівнянно краще. Але моя тема не про це.
А про те що навіть в таких умовах, побут українського села тішить око.
Що люди підтримували порядок і чистоту, наша глиняна хата щороку перед Великоднем білилась.
І мама в дитинстві мені дорікала коли не хотіла виконувати хатню роботу: «та я в четвертому класі вже хату з надвору білила!». Я тоді думала ну і що, білила та й білила, молодець. Тільки тепер розумієш яка це праця. І люди старались, як могли, облаштувати затишок, а онукам сьогодні це приємно згадати.

Приятно вспомнить бабушку и детство, топлёное молоко из крынки в печи и малину прямо с куста у неё в саду.
Реалии совка навсегда вычеркнуть из жизни и забыть, как страшный сон.

Про совок в цій темі до вас мови не було).

Так антураж же совковый (допотопная мебель, ковры с оленями и мишками, набор Рыбки и пр. элементы той жизни) и в целом условия жизни - это он и есть. И именно ’атмосферу тих часів’ та реставратор передает, акцентируя конечно, что это и есть ’украинское село’... Но нет, это именно стиль ’совкового украинского села’, как ни крути.

А ви не помітили? У відео багато речей взагалі до совкові, які люди пронесли крізь десятиліття, а може століття.

Кроме рушников и печки, но уже с более современной плитой, ничего не увидела. Но ткань очень быстро трухнет, столетиями точно не хранится. Поэтому рушники тоже простенькие и не старинные.