20 днів, 8 країн, 3 моря, 5 тис.км, 2 тис.дол - сім´єю.

в нас вже в два останні дні в Албанії хмарки прийшли з Греції (це ми вже з Саранди на Ксаміль коли збиралися, кінець нашого албанського шляху, там Корфу острів будинки видно, так близько), було просто без сонця, але вода тепла (Ксаміль) і люди все одно на пляжах лежали, і ми ще встигли покупатися (фото пізніше додам).
Але ми поверталися назад з Ксамілю на Вльору, то сонце там було (тобто хмарно було лише під Грецією)
Може там дуже короткочасні дощі і теплі

А куда именно едете?

Продовжу про подорож.
Після двох ночей у Дхермі нас чекали три ночі в Кепаро (готельчик по 30 євро за ніч зі сніданками).
Дорогою ми заїхали полежати на пляжі і покупатися на Jali Beach (невеличкий пляжик)
також планували відвідати Himare (курортне містечко)

тут розповім про наше спілкування з одним албанським приватним підприємцем
життя простих людей в Албанії практично нічим не відрізняється від нашого - є владна верхівка (вона ж мафія), яка розподіляє між собою блага/території/бізнес, а простий люд змушений їхати на заробітки, або якось викручуватися - все як у нас.
Інвестують в інфраструктуру (будівництво доріг) європейці, кошти розкрадаються, як він казав на 90%, але ж за тих 10% в Албанії чудові дороги ще умудряються зробити! то, значить, в нас розкрадають 99%...
Він розповідав, що хоч і ПП і має власний бізнес, але відпочивати на курортах для звичайних албанців також недешево, і великої машини він так запросто собі не може дозволити купити, в той час як діти можновладців, пропихнуті батьками ближче до уряду вже за два роки катаються на власних ламборгіні, і ще розповідав про їхнє *монако* - місце, де живуть багатії, котрі будують собі шикарні вілли, мають купу машин і можуть ті машини собі по-приколу помити Dom Perignon. Це місце десь біля Jali, але ми там тільки на пляжик заїхали.

Химаре, между Дхерми и Сарандой.

Хімара (проїздом, подивилися на пляж, пообідали)
Побачили там банківське відділення з банкоматом, вирашили у відділенні поміняти готівкових 100 дол (бо якщо знімати з картки через банкомат Райфайзен, то знімає комісію, десь близько 2-2,2%). Але краще таки через банкомат)) бо надто вже виснажлива та процедура в касі - 20 хв зайняло: спочатку тітонька роздивлялася ту купюру на апараті з обох боків, потім ’на око’ і на просвіт і в товщину, і ледь ’на зуб’ не пробувала, потім потрібен був мій паспорт, щоб зробити копію (довго), потім питали про ім´я мого батька . Кароч, ну нафіг)) курс, до речі, на Вльорівській заправці був вищий, ніж в банку, я так і не зрозуміла приколу.
В Хімаре пляжі публічні великі, але і надто впорядковані. Водичка чиста. Галька не надто крупна, нормально.
Пообідали в кафешці перед громадським пляжем супіками (до речі, майже всі супи у них крем-супи), крильовими креветками, салатами, спагетті з грибово-м´ясним соусом, напої. Вийшло десь близько 600 грн.
Про албанські назви: дуже сподобалась їхня назва креветок - ’каркалєкі’))
А морепродукти в меню (асорті) - ’фрута дєті’
кефір - кос
хліб - буке (булке)
мідії - мід´є
м´ясо - міш
риба - пешку
виноград - руші
пиво - біра)

Ідем далі - в Кепаро (аж три ночі)) в Марієти!
Готельчик, як я вже писала, з включеними сніданками, недалеко від громадського пляжу і набережної (до речі, там гарна набережна), в номері одна кімната, тв, санвузол, обладнана невеличка кухонька, є загальна тераса, вид на гори, на терасі біля кожного номера свій комплект вуличних меблів. Нам там все сподобалося)
Є маркети (трохи перейтися пішки), все селище в оливкових гаях, повітря насичене цими пахощами, автівку паркували на їх території під мандариновим деревом))
правда, на пляж громадський в Кепаро ми не ходили засмагати/купатися. Мені там була *брудна* вода - дно частково піщане, каламутилося, на Заході від пляжу гора і сонце рано ховається за неї - це інфа для тих, хто полюбляє ’вечірні’ полежанки на пляжі, а ми ранкові (тільки до полудня). Але вечірком перейтися по набережній гарно - ліхтарі, пальми, краєвиди.

Дорогою до Кепаро є ще Порто Палєрмо. Це острівець з фортецею, напишу про це пзніше.

Порто Палєрмо - це фортеця Алі-Паші (страшний був чувак).
На вході сидить дядечко з ’комуністичним’ минулим, дитинство якого минуло за часів Хрущова, і продає квитки. Вхід обійшовся десь в 300 лєк на всіх. Фортеця має внутрішні сектори, розбиті на кімнати і вихід нагору, звідки відкриваються чудові види.
Близько фортеці є церква і необлаштовані пляжі.
А ще, мабуть, бувша *база* для військових кораблів.

Також ми відвідали пляж Лламан. Він невеликий, платний, людний, з розвагами і кафешками. Вода така ж кристально чиста.
(без фото)

У селищах є ПП, які виробляють оливкову олію, можна купувати у них прямо на виробництві (невеличкі такі ’цехи’), дають куштувати (virgin, extra-virgin). На ’виробництві’ нове обладнання, всередині дуже чисто. Ціна ’від виробника’ не менша, ніж у магазині. Наприклад, грецькі каністри по 5 л (фабричні) у магазині Саранди я бачила за 600 грн (120 грн/л виходило), а в ПП 160 грн. Смак сподобався.

Ще по фото: біля магазину в Кепаро гриль, 2 шт - на одному курочки, на іншому баранячі голови)) їх точно так само пакують у фольгу, як і курочок. Ні, не куштували))
Курочка грильована десь близько 100 грн виходить.
Вино пляшкове фабричне від 50-60 грн (пристойне).
пластиковий 3л бутель брали за 100 грн.
Бренді албанське, віскі - 130...140 (є до 160) грн за пляшку

Ще ми з Кепаро їздили на пляж у Борщ)
Борщ...чи любите ви Борщ так, як люблю його я??

Було дуже сумно покидати і Кепаро і особливо Борщ, але нас чекала Саранда - популярне в італійських та грецьких та й усіляких інших туристів місто-порт-курорт.
Оскільки, як я вже писала, ми не тусовочні, то обрали готельчик практично на виїзді з міста.
Три ночі по 40євро, без сніданків, але в номері є обладнана всім необхідним кухня.
Номер мав окрему спальню, санвузол, достатню кількість розеток (це важливо!), нормальний інтернет, тв, великий балкон з вуличними меблями. Все нове.
Море/пляж поруч (перша лінія), правда, пляж належав сусідньому великому готелю і був для нас платним (120 грн за дві лежанки і парасолю). Але можна і без таких *зручностей* на рушничку своєму безкоштовно полежати у тіні від чужої парасольки)) це якщо своєї розкладної нема. З *незручностей* - там крупна галька, лежати на ній можна, але заходити у море важкувато без спеціального взуття.
Італійців багато, поляків теж немало. Італійці, яким нудно було лежати і тупо засмагати, пірнали у море у спеціальних шкарпеточках-рукавичках і зі спеціальними ножами, а потім з торбою морських дарів поверталися до гурту. І галасливою компанією тут же на пляжі поїдали виловлене. У сирому виді. (мідії, рапани, ще там щось, не знаю).

раз на тиждень у порт Саранди припливає ось такий здоровенний корабель (на фото), і після того відчувається різкий наплив італійців)
А після 25го серпня - відплив! В італійців закінчувалися канікули, тоді їх помітно поменшало.
Сама Саранда - то типу як Ялта кримська по суті.
Інфраструктура та блага цивілізації у вигляді маркетів, розваг, магазинів та банківських установ - все в достатку.
Ну, а ми мешкали *на околиці*)

сама Саранда (не центр):

ще коли наш татко бігав фотати великий кораблик, то наломав сєкас парі черепах
ужос який, правда? як так можна...
останнє розмите фото це вогні Саранди з нашого вікна і той готель, якому належить пляж
(соррі за якість, витримки не вистачило)

Біля Саранди у бік Ксаміля є два гарних пляжики, зручніші, без такої крупної гальки, можна їздити туди, це недалеко. На пагорбі біля одного з них є монастирський комплекс (пляж тому називається ’Монастирський’). Сам монастир використовується для навчання, там постійно не живуть. На території є церквиця, келії, сам монастир зовні подібний до фортеці. Ми залізли на пагорб і ходили навколо монастиря кругами (не знали, чи там хтось є), аж поки туди не прийшов якийсь парубок, відчинив двері і ми напросилися подивитися.
В келіях вікна не прозорі, а з синім вітражним склом. Тобто, на горі і з видом на море, але моря не видно. Зовні є баскетбольний майданчик)

п.с. Острів на фото за кораблем - це грецький Корфу. Близько, що аж видно будиночки.

Ще з Саранди ми їздили на ’Блакитне Око’ - це таке місце в лісі, де з-під землі, з дна озерця виринає джерело. Кристально чиста вода гірської річки дає дивовижну гру кольору, звідси і назва.
Народу там тьма, краще їхати вранці, поки італійці не прокинулися)
і тоді ви побачите найпрозорішу воду на світі

В останній день перебування у Саранді небо захмарилося грецькими хмарами, вночі прокрапав дощик, на ранок було затягнуте небо.
Ми полишали Саранду. Наша остання зупинка в Албанії - Ксаміль.
З його фоток два роки тому в мене почалася мрія про подорож у цю країну)
Допишу про це завтра. І коротенько про зворотній шлях додому.
А зараз трохи смачного фото)

п.с. Пам´ятайте, що на Півночі Албанії потрібно Їсти м´ясо, а на Півдні - рибу!

Как же я вам завидуюСтолько впечатлений,какая красота

Купались в’ Голубом оке’? Прыгали?

там висить великий банер, що стрибати і купатися заборонено
але ніхто на це не зважає

ні, ми не пірнали і не купалися
може, я надто правильна

Остання забукана зупинка - Ксаміль.
Готельчик (власник грек), який я зарезервувала, мав дуже хороші відгуки і про локацію/сервіс, і по харчування, була опція раннього поселення.
40Є за ніч, сніданки по 5Є з людини, ми планували дві ночівлі зі сніданками
Коли ми туди дісталися, виявилося, що нас ніхто там не очікував, заледве знайшли когось з персоналу, а потім заледве знайшли когось з персоналу англомовного, вони щось там між собою про нас жваво гелготіли довший час (грецькою), потім показали нам наш номер, але попросили *погуляти*, щоб прибратися
ми були трохи в шоці від такого прийому, але поруч з Ксамілем - Бутрінт, то кілька годин знайшли, де провести, з користю для нас і не заважаючи персоналу.

на Бутрінт вхід платний (іноземцям по 700 лєк, місцевим по 300 лєк, діти безкоштовно)
туристів багато, територія велика, в туалеті не було води)
варто побувати, гарна місцина, особливо мені сподобалася вежа на горі - таке затишне закрите місце зі своїм подвір´ям, охоче б там жила)) на території є музей. Схема/карта (буклетик) на вході на вибір різними мовами.
При бажанні паромом можна дістатися протилежного берега, там теж є фортеця.
Погоднка була не спекотна (я вже писала про грецькі хмари), було комфортно.
так ми ’вбили’ кілька годин, потім пообідали в Ксамілі (кафешок тьма, сам Ксаміль невеликий), подивилися на котрийсь з пляжиків (там великих нема, є купа маленьких-тісненьких, але вони гарні тим, що мають біленький пісочок, зручні для діток. Водичка прозора).
Коли повернулися у готель, то нас відвели у зовсім інший номер (не той, що показували), мені взагалі той прийом не сподобався, і чоловікові (а він у мене запальний), чоловік був готовий покинути Ксаміль. Я ж не була така категорична, бо фактично нічого ще там не роздивилася і все ще сподівалася на пляж і сонце. тому ми вирішили ніч там заночувати (а не дві). Ввечері покаталися ще собі у бік Саранди (в монастирі ми були саме тоді), повечеряли на терасі номеру (один з плюсів - зовсім відокремлений від усіх вхід, і машина, припаркована поруч, навіть була якась стрьомна своя кухонька в окремому приміщенні зі входом з тераси).
Про сам номер: на сайті Букінгу було одне фото кімнати, решта фоток території і видів, але я повелася на рейтинг і відгуки - і що порції великі, і що зимним пивом зустрічають, і що види гарні (це так, вид на лагуну і найближчі пляжі). Насправді той номер, що на фото, наживо справив враження тюремної камери (там фішка така - ліжко на кам´яній основі), коротше, виглядало гнітюче (мало світла, а фото було зі спалахом або в дуууже сонячну погоду). Нам дали номер без кам´яних ліжок (про плюси відокремленого входу та хай такої кухоньки я написала). Але враження було вже зіпсуте прийомом.

ще Бутрінт

і Ксаміль

Вранці наступного дня ми покинули Ксаміль (сніданок нам так і не запропонували, хоч ми і забукали зі сніданком, то обійшлися своїм), розрахувалися тільки за ночівлю (ВСІ готелі в мене були забукані БЕЗ передоплат, тільки резерв) і звалили зворотній шляхом до Вльори, а вже звідти дорога на Охрід (Поградєц) - ми планували там скуштувати коран)

Хочу сказати, що зворотній шлях тими самими *точками* - це чудово! Дорогою ти собі пригадуєш і резюмуєш всі події, відмічаєш собі ті поселення, де б хотів опинитися знову, і я вяких ще не був.
Наприклад, моєму чоловікові дуже сподобався шмат ’Пікерас-Лукове-Св.Василь’, ми його тільки проїжджали, не зупинялися.
Було обрано Борщ для обіду)) люблю його) і не проти повернутися туди знову

Поградєц - це містечко-курорт на березі озера Охрід (з боку Албанії).
На іншому березі - вже Македонія.
Приїхали ми туди вже ввечері, близько восьмої і потрібно було шукати нічліг. Самого містечка ми не роздивилися добре, так кілька вуличок, цікаво, і не схоже на ті албанські містечка, що вздовж моря. Нічліг знайшли швидко і випадково)) при ’Арт-Піцерії’ здавалися кімнати (тобто, готель тут же). Номер за 20Є був чистий і дуже пристойний - приємна несподіванка)
Повечеряли там же - ще 20Є (салати, паста, дві рибки Коран, пиво/вино/соки, морепродукти).
Гуляти вже не було сил, попереду вранці нас чекала дорого в Болгарію через Македонію.
В Болгарії було забукано дві ночі: 1 - Св.Влас, 2 - Кранево. В Кранево ми мали зустрітися з родичами (вони тільки прибували на відпочинок, а ми вже додому).

на фото Охрід з ’нашого’ берега, озеро велике, з хвилями і прибоєм, є обладнані пляжі.

пишу тут же, по трошки)

Македонія - дуже гарні краєвиди, гори з рослинністю, зелено.
Але Албанія мені видалася ’веселішою’, а, може, настрій вже був такий.
У Македонців смішні вивіски (мова). Ось все те, що в інеті зветься *олбанською* мовою - воно македонська і є!
У Скопьє (столиця) у центрі побачила виражені архітектурні гіпорбелізовані потуги македонців відповідати славі свого відомого земляка. Все те - в одному місці. Велике за пропорціями, різне за змістом. Пищ. Ну, то вони так бачать, значить.

Далі Болгарія (допишу, ще трішки залишилося).

Автор, а по визам не подскажите? Какие Вы открывали под поездку? Венгерскую транзитную и болгарскую?

Угорська транзитна, робили самі, здавали папери у Львівський візовий центр

польські робити не хотіли, бо не хотіли їхати додатково до Польщі
а угорці не надто полюбляють туристів з польськими візами)