Федорино Горе• 10 сентября 2017
БАБУШКА,живи!
Бабушке исполнилось 75 лет,мне-35.Всегда держусь бодрячком,но каждое День её Рождения я возвращаюсь домой и плачу,как ребёнок.Моя любимая стареет.Седые волосики,морщинки.Моя хорошая!Как время быстро пролетело.Я иду в её двор и всё,как 30 лет назад,когда мы с ней всегда за ручку ходили.
Я скучаю за тем временем,когда были семейные застолья.Были гости,все пели песни.Бабушка весёлая,молодая,задорная.Мы не были богатыми,но какая у нас замечательная жизнь была.Эти мгновения радуют и ранят одновременно.
Бабушки того времени не повторятся больше никогда.Это были женщины с естественной красотой,без ботокса,силикона,татуировок.Бабушки,которые всегда ждали своих внуков в гости.
Любите своих бабушек,звоните им,дарите им радость.
И вечная память бабушкам,которых уже нет!
Я скучаю за тем временем,когда были семейные застолья.Были гости,все пели песни.Бабушка весёлая,молодая,задорная.Мы не были богатыми,но какая у нас замечательная жизнь была.Эти мгновения радуют и ранят одновременно.
Бабушки того времени не повторятся больше никогда.Это были женщины с естественной красотой,без ботокса,силикона,татуировок.Бабушки,которые всегда ждали своих внуков в гости.
Любите своих бабушек,звоните им,дарите им радость.
И вечная память бабушкам,которых уже нет!
показать весь текст
72
0
Что ’очнитесь’? Мы ее в дом престарелых не сдаем, заботимся. Но радости это никому не доставляет.
Ситуации у людей разные. У Конфуция по этому поводу: приведу своими словами-надо иметь ещё совесть-доживать до таких лет.
Приезжайте к нам на недельку. Принимаю ставки, что вас и на три дня ’любви’ не хватит.
И таки да, быстрее бы. Потому что мучается и она, и мы все.
И таки да, быстрее бы. Потому что мучается и она, и мы все.
Согласна, зачем оплакивать раньше времени? Моя любимая бабушка прожила 93 года,умерла в этом году, тоже ее очень люблю, но никогда в голову не приходило рыдать на ее днях рождения))
К нее много внуков и правнуков, она прожила честную и достойную жизнь и не была одинокой никогда, дедушка умер на год раньше ее, все внуки их обожали.
Автор, живите сегодняшним днем и прекратите оплакивать! Лучше почаще навещайте)
К нее много внуков и правнуков, она прожила честную и достойную жизнь и не была одинокой никогда, дедушка умер на год раньше ее, все внуки их обожали.
Автор, живите сегодняшним днем и прекратите оплакивать! Лучше почаще навещайте)
Моим бабулям по 90. Они уже 10 лет живут с моими родителями и присматривают друг за дружкой:) Одна, к сожалению, плохо ходит уже, у другой недавно начались проблемы с памятью. Но это не мешает им быть позитивными и энергичными. Смеются, что вместе составляют идеального пожилого человека - со здоровым телом и идеальными мозгами :)
Не думаю, что это злоба. У каждого человека своя тропа жизни и у каждого в конце жизни наступает момент ’собирать камни’. И любые отношения, любые слова-это дань прошлого.
Автор, в мене серце заболіло від Вашого посту. Захотілось зараз подзвонити своїй бабусі. Моя найдорожча в світі, наймиліша, найдобріша... Але, пізно) Вже, мабуть, спить.
Я повторюю завжди - завдяки моїй бабусі і дідусеві, я мала найщасливіше дитинство. Між нами 400 км, але в шкільні роки я жила від канікул і до канікул, летіла в своє рідне село на Тернопільщині. А якщо за мною тато приїжджав 29 серпня (ане 30 чи 31), я вмивалась сльозами і кричала, що маю ще законний день. Пам’ятаю ці безмежно щасливі дні, найсмачніший творог, масло, вареники і полуницю. Прогулянки до ночі, танці на всіх сільських весіллях, картоплю на городі, прогулянки на старому велосипеді, недільні служби в церкві. Я перечитала всю сільську бібліотеку, бігала до клубу на індійські фільми щонеділі, на танці в шкільний спортзал....
Я виросла, мені 36. Мій старший син - студент, двоє ще малих.
Через місяць буде два роки, як немає мого дідуся. Я досі не можу повірити, що його немає, можливо тому, що я далеко, і здається, що він там, чекає мене... Він йшов дуже важко, від страшної хвороби, бабуся була його руками і ногами, не відходила від нього ні на секунду.... Він дуже любив всіх своїх чотирьох внуків, зі своєї мізерної пенсії завжди давав нам по 100 грн., і я мусіла брати, він так радів... Я щаслива, що він бачив мою найменшу донечку, свою єдину правнучку (інші правнуки - хлопці), їй було 5 місяців, як ми приїхали. Він вже був дуже хворим, своєю тремтячою рукою тримав її за ніжку і плакав. Мій дорогий... Я думала, бабуся не переживе цієї втрати, дід був її всім. Красень в молодості... Вони жили як єдине ціле. Але, бабуся ожила з часом, оклигала. Завжди каже, що не хоче вмирати. Сьогодні, наприклад, йшла з подружками на тусовку, всзяла яйця, помідори і горілки трохи, посидіти)
Я повторюю завжди - завдяки моїй бабусі і дідусеві, я мала найщасливіше дитинство. Між нами 400 км, але в шкільні роки я жила від канікул і до канікул, летіла в своє рідне село на Тернопільщині. А якщо за мною тато приїжджав 29 серпня (ане 30 чи 31), я вмивалась сльозами і кричала, що маю ще законний день. Пам’ятаю ці безмежно щасливі дні, найсмачніший творог, масло, вареники і полуницю. Прогулянки до ночі, танці на всіх сільських весіллях, картоплю на городі, прогулянки на старому велосипеді, недільні служби в церкві. Я перечитала всю сільську бібліотеку, бігала до клубу на індійські фільми щонеділі, на танці в шкільний спортзал....
Я виросла, мені 36. Мій старший син - студент, двоє ще малих.
Через місяць буде два роки, як немає мого дідуся. Я досі не можу повірити, що його немає, можливо тому, що я далеко, і здається, що він там, чекає мене... Він йшов дуже важко, від страшної хвороби, бабуся була його руками і ногами, не відходила від нього ні на секунду.... Він дуже любив всіх своїх чотирьох внуків, зі своєї мізерної пенсії завжди давав нам по 100 грн., і я мусіла брати, він так радів... Я щаслива, що він бачив мою найменшу донечку, свою єдину правнучку (інші правнуки - хлопці), їй було 5 місяців, як ми приїхали. Він вже був дуже хворим, своєю тремтячою рукою тримав її за ніжку і плакав. Мій дорогий... Я думала, бабуся не переживе цієї втрати, дід був її всім. Красень в молодості... Вони жили як єдине ціле. Але, бабуся ожила з часом, оклигала. Завжди каже, що не хоче вмирати. Сьогодні, наприклад, йшла з подружками на тусовку, всзяла яйця, помідори і горілки трохи, посидіти)
Меня моя бабулечка с годика к себе взяла и воспитала,вырастила,благодарна ей буду до конца жизни. Бабушка и дедушка заменили мне родителей( живы,здоровы которые,просто так вышло)
Спасибо вам за Ваши слова!
Напомнили мне о моей бабуле..
Она меня так любила! )).....
а, я-ее...
......теперь осталась только память...
Напомнили мне о моей бабуле..
Она меня так любила! )).....
а, я-ее...
......теперь осталась только память...
Ответ дляДую ветер
Автор, какая вы ранняя)))))) Мне 40- маме 75. Как то о смерти мы еще совсем не думаем. У меня сыну годик= она его еще отняньчить должна 
Пост Автора-НЕ о смерти.
А,-о Любви...
А,-о Любви...
Так, бабуська тусовщиця. Їй 81, вже як дитина, хоч і при ясному розумі. Ми з неї посміюємся, деколи такі перли видає. Все кудись би ходила, ділова. Ноги вже не слухаються як слід. Позаминулого року шла з кошиком до церкви на Великдень, перечепелись в темноті, так, бідна летіла, все з кошика погубила, а головне так побила лице, особливо ніс, руки та ноги, що на себе не була схожа. Звісно, спочатку всі переживали, але страшного нічого, вже через пару днів всі це зі сміхом згадували, включно з бабулькою і робили селфі на пам’ять)
Цього літа гуляли на весіллі у сестри, вона поряд з бабусею живе, за пару кілометрів. Всі вже хотіли йти додому ближче до ночі, а бабусю забрати було неможливо)
Цього літа гуляли на весіллі у сестри, вона поряд з бабусею живе, за пару кілометрів. Всі вже хотіли йти додому ближче до ночі, а бабусю забрати було неможливо)
А моей бабуле 89. Разлучила нас война, уже три года в разных городах живём. Я не могу к ней поехать, по ряду причин, а она приезжает. Тяжело ей, бедной, аж сердце рвётся у меня, но все равно раз в 3-4 месяца на моей временной нелюбимой кухне жарит мне сырники... Господи, пишу и плачу. Каждый раз провожаю ее и гоню плохие мысли. Какая она у меня молодец, девочки! Кремень! Столько пережила, и голод, и войну, и в мирной жизни хлебнула сполна, а не утратила своей сущности. Вырастила нас с сестрой, мою дочь растила, пока мы в Донецке жили, и сейчас на каникулы забирает с удовольствием. 89, аж не верю. И ни капли маразма, закидонов старческих, разум ясный, читает, зарядку делает, с подружками гуляет. Цените, если ваши родные рядом. Как же я ненавижу эту войну.
Всё верно!
Мой пост кричит:’Бабушка,живи!’
Не только моя,а каждая бабушка на этой Земле!Это желание!
Мой пост кричит:’Бабушка,живи!’
Не только моя,а каждая бабушка на этой Земле!Это желание!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу