Я на грані втрати роботи... Коротко про себе: вдова, 49 років, інтелігентна, маю попит у чоловіків. На даний момент майже живу з мужчиною, який допомагає мені матеріально у вигляді подарунків, ремонтів у квартирі, продукти приносить... І він мене постійно називає своєю жінкою, познайомив на родинному святі зі всією своєю родиною. Але одружуватись не буде ( він розлучений і вже давно). Питання в тому, що знаючи про моє становище теперішнє, він просить мене не кіпішувати, мотивуючи це тим, що в мене є він - чоловік. Тобто, я маю не працювати, а повністю віддатись на його милість, якось так виглядає. Я до цього часу непогано заробляла як на моє містечко і ніколи не була залежною ні від кого ( навіть від чоловіка, бо заробляла більше). Я не знаю, чи я маю право " здатись" і боюсь, що відказом його ображу ( мала колись такий сумний досвід). Знайти роботу майже нереально, хіба що якась мінімалка, де ні грошей не буде, ні жінки вдома. Для себе розглядаю варіант роботи за кордоном, подруги кличуть. Питаннячко!!!!!!!
21
0
Не понятно Вы сами или дети есть? Думаю, что просто более конкретно с ним нужно этот вопрос оговорить. Да, есть мужчина, но сможет ли он Вас еще и одевать, платить за квартиру и и т.д. подарки и ремонты это такое - помощь, но ведь не полностью обеспечение. Ну и нужно понимать, что в любой момент - малейший раздор и он может Вам не дать денег. Как будете действовать? На кого надеяться?
Мужчина Ваш узаконить отношения не собирается через 3-5 лет он будет жить на одну пенсию.У Вас какие перспективы?
Вы-молодая женщина...Вы до конца своих дней будете на кусок хлеба просить денег? Смысл? Если нужны деньги-заграницу, если он будет обеспечивать- тоже выходить на минималку...
Ви праві. Я теж так думаю. Але глибокого обговорення ще не було. Треба набратись духу і всі питання промовити вголос.
Ответ дляКапитанша
За границу))если дети выросли,пристроены
Син, слава Богу, прилаштований. Знає, що я в такій ситуації. На мене не розраховує. Але від того не легше. Завжди хочеться чимось допомогти дитині, особливо знаючи, що він живе в чужій родині. І боюсь, щоб син не мав образи на мене, що я маю іншого чоловіка. Що я його забула. Це ж не так. Покійний чоловік і мій син - це завжди буде моє.
Попробую , напевно, так. Правда зараз навіть за мінімалку треба продатись. Практично майже ніколи не бути вдома. Якесь тотальне рабство в цій країні!!!!
І боюсь, щоб син не мав образи на мене, що я маю іншого чоловіка. Ерунду говорите Ваш сын так же желает Вам счастья,заботы,уюта и спокойствия поверьте))
Полагаться на человека который даже не муж очень опасно. Вы читали наверное, как меняются некоторые мужчины когда женщина в декрете и от него зависима. Начинают упрекать, считать каждую копейку. Ищите варианты. Зависимость ни к чему хорошему не приведет.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу