момо

1. Боятися треба не інтернет-ігор
Якщо батьки бояться Момо чи інших онлайн-забавок, значить хвилюватись вже пізно, значить батьки не дуже-то довіряють своїм дітям і відчувають прогалину у стосунках, пояснює Світлана Паніна, сімейний психолог та гештальт-терапевт.
"Якщо дитина цікавиться чимось, що незрозуміло батькам, добре згадати себе в підлітковому віці, - каже вона. - В піонерських таборах всі розказували страшилки про чорну руку, про труну на коліщатках, про червону сукню, і що обов´язково все це прийде за тобою. Не чула, щоб це когось справді звело з розуму".
Найбільш серйозні проблеми в житті підлітків не інтернет-новинки, а погані стосунки з батьками, булінг в школі чи в інтернеті. Це може спровокувати сильні проблеми з психікою, включаючи підліткову депресію.
"А вже якщо у дитини проблеми з психікою, то неважливо, що її підстібне (до самогубства. - Ред.). І інтернет-ігри, по суті, ніколи не справжня причина суїциду у підлітків", - пояснює Паніна.
2. Спілкування з дітьми і довіра
Потяг до віртуального світу починається там, де дитину не влаштовує реальність, пояснює психолог Анна Біланенко. А це часто буває в сім´ях, де через надмірну зайнятість батьків діти залишаються без уваги.
"У дитини не буде виникати потреба в комп´ютерній грі, в альтернативній реальності, коли є контакт з батьками. З дитиною потрібно розмовляти. Ніколи не обвинувачувати і не засуджувати її", - пояснює пані Біланенко.
Причому йдеться не про поверхове спілкування, підкреслює дитячий психолог Ольга Катрич. Час з дітьми слід проводити максимально якісно і повно.
"Це і спільна рибалка, і походи. Це час, щоб зупинитися і вислухати дитину, дізнатися про її переживання", - каже пані Катрич.
"Якщо такі ігри (Момо, Синій кит - Ред.) відбуваються, то вже контакт батьків і дитини втрачено. Дитина вже не має довіри. У мене є клієнт, який кинув інститут, а батьки про це дізналися через п´ять років, бо він просто не міг їм розказати, що він відчував, і чому так зробив", - додає вона.
родинаКопирайт изображенияGETTY IMAGES
3. Розумний контроль
Контроль в розумних межах - необхідний, зазначає Анна Біланенко. Навала технологій, маніпуляції в мережі, які застосовують в таких іграх, можуть мати дуже сильний вплив на нестійку дитячу психіку.
"Безконтрольності бути не може, - підкреслює психолог. - У мене ноутбук підключений до дитячого айфона, дитині 15 років. Звісно, я не читаю її переписку, але я слідкую за тим, з ким вона спілкується".
Правила мають бути чіткими, але прозорими, підкреслює вона.
Втім, контроль - це вторинне. Головне - довіра і хороші стосунки, наголошує Ольга Катрич.
"Дитина, в якої в сім´ї все гаразд, розкаже про все сама, - каже вона. - А дитина, в якої не гаразд, буде ховатися і приховувати. Так що навіть якщо батьки будуть все тотально контролювати, вони вже нічого не зроблять".
4. Відверто про небезпеки
Часом батьки остерігаються говорити з дітьми про небезпеки, які чигають в інтернеті, боячись, що цим лише спровокують ще більший інтерес у дітей, але це хибний підхід, переконані психологи.
Вони наголошують - потрібно відверто говорити з ними про всі ризики, щоб діти розуміли, якими будуть наслідки їхньої необережності. Такі відверті розмови також сприяють взаємній довірі і захищають від небезпечних захоплень в інтернеті.
5. Тривожні дзвіночки
Слід негайно бити не сполох, якщо дитина проводить в інтернеті більш як три години на день. Якщо дитина мовчазна, має поганий апетит, не має інтересу до життя та не має інших захоплень й інтересів поза інтернетом, попереджають психологи.
"Якщо ваша дитина раптом змінилася, замкнулася в собі. Не соромтесь сходити до психолога. Будь уважні до дитини, - пояснює Світлана Паніна. - Якщо дитина два тижні лежить і не встає, не хоче до школи. Це не значить, що вона лінтюх. Це дуже сильно нагадує маніфест підліткової депресії. А вони як раз страшні тим, що підштовхнути до суїциду може будь-яка дрібниця".