Юля! До меня только, что дошло, и Ющенко тоже

Я за Юлю, аби тільки не Порох.
Я готова терпіти, розумію, що не все так швидко. Але те, що за 5 років немає жодного паростку щодо подолання корупції - для мене це показник номер 1. Так як зараз процвітає корупція - так не було ніколи. Він для мене - брехлива мерзота. Шкодую, що повірила і голосувала на минулих виборах.

какие 5 лет???? Вы про революцию на граните не слышали???? С нами это уже не впервые такой финт проворачивают и каждый раз на одни и те же грабли... ну люди...

Читаю всіх і дивуюсь. Ми живемо в час, коли твориться наша держава. І можна сказати, що 31 березня - це день, який може стати переломним. Я теж. хочу гарно жити, не платити кошмарні гроші за газ в т.п., але мова зараз трохи про інші речі. Те, що сталося з країною, сталося не за 5 років, навіть не за 10 чи 20. Я разом з такими як, ті що думають так.....

5 років минуло з часів Майдану. 5 років війни. 5 років боротьби. 5 років становлення української Нації.

Так, лише 5 років. Решту 23 ми спали. Ми були «лише трохи іншою росією». В нашому просторі звучала московська музика. Наше телебачення було філією ОРТ. Наші діти думали що росіяни «братья». Наші люди хвалили союз та сталіна. Країна не визнавала УПА чи Героїв-холодноярців. Ми ходили вулицями без свого призначення. Країна без території та без душі. Вибачте, але ми самі довели себе до цього.
2014 рік. Перелом свідомості та розуміння своєї державності. 2019 рік - наш шлях до українського майбутнього. Свій шлях. Своя мова. Своя гідність. Своя історія.
Сумбурно, проте чесно.

Я безмежно радий, що у 2019 році в нас є своя пісня, своє кіно, рух до своєї мови. Своя Церква, своя історія, своє майбутнє серед цивілізованого світу.

Проте вже сьогодні нам пропонують повернутися назад. Вся країна завішана рекламою про «слугу», про високі зарплати, дешевий газ та мир, про хліб та ковбасу...
Росія, немита та безпринципна істота, сьогодні робить все, щоб ми повернулись назад. В глибокий 2012 рік. Чи краще у 80ті. Де не буде України. Де немає місця для нас. Де немає нашої ідентичності. Де є «адін народ», де кривава орда п‘яних та вічно озлоблених нелюдів.

Ми не хочемо жити в їхній країні. Ми хочемо мати Своє.

Нам пропонують стати на коліна. Вибачитись. Домовитися «десь посередині». Нам пропонують здати країни «як проститутку» чи знову сміятись над собою. Пропонують все це мовою держави-агресора.

Ми кажемо рішуче «НІ» московським агентам-політикам, «політологам», «журналістам» прокремлівських ЗМІ, латентній сєпарні чи просто одурівшому від «кварталів» та «слуг» бидлу.

Ми не можемо втратити державу. Ми маємо рухатися вперед.

Я НЕ СТАНУ НА КОЛІНА!
МИ НЕ СТАНЕМО НА КОЛІНА!
УКРАЇНА НЕ СТАНЕ НА КОЛІНА!

Ні перед карликом. Ні перед коміком. Ні перед кремлівськими посіпаками.

Читаю всіх і дивуюсь. Ми живемо в час, коли твориться наша держава. І можна сказати, що 31 березня - це день, який може стати переломним. Я теж. хочу гарно жити, не платити кошмарні гроші за газ в т.п., але мова зараз трохи про інші речі. Те, що сталося з країною, сталося не за 5 років, навіть не за 10 чи 20. Я разом з такими як, ті що думають так.....

5 років минуло з часів Майдану. 5 років війни. 5 років боротьби. 5 років становлення української Нації.

Так, лише 5 років. Решту 23 ми спали. Ми були «лише трохи іншою росією». В нашому просторі звучала московська музика. Наше телебачення було філією ОРТ. Наші діти думали що росіяни «братья». Наші люди хвалили союз та сталіна. Країна не визнавала УПА чи Героїв-холодноярців. Ми ходили вулицями без свого призначення. Країна без території та без душі. Вибачте, але ми самі довели себе до цього.
2014 рік. Перелом свідомості та розуміння своєї державності. 2019 рік - наш шлях до українського майбутнього. Свій шлях. Своя мова. Своя гідність. Своя історія.
Сумбурно, проте чесно.

Я безмежно радий, що у 2019 році в нас є своя пісня, своє кіно, рух до своєї мови. Своя Церква, своя історія, своє майбутнє серед цивілізованого світу.

Проте вже сьогодні нам пропонують повернутися назад. Вся країна завішана рекламою про «слугу», про високі зарплати, дешевий газ та мир, про хліб та ковбасу...
Росія, немита та безпринципна істота, сьогодні робить все, щоб ми повернулись назад. В глибокий 2012 рік. Чи краще у 80ті. Де не буде України. Де немає місця для нас. Де немає нашої ідентичності. Де є «адін народ», де кривава орда п‘яних та вічно озлоблених нелюдів.

Ми не хочемо жити в їхній країні. Ми хочемо мати Своє.

Нам пропонують стати на коліна. Вибачитись. Домовитися «десь посередині». Нам пропонують здати країни «як проститутку» чи знову сміятись над собою. Пропонують все це мовою держави-агресора.

Ми кажемо рішуче «НІ» московським агентам-політикам, «політологам», «журналістам» прокремлівських ЗМІ, латентній сєпарні чи просто одурівшому від «кварталів» та «слуг» бидлу.

Ми не можемо втратити державу. Ми маємо рухатися вперед.

Я НЕ СТАНУ НА КОЛІНА!
МИ НЕ СТАНЕМО НА КОЛІНА!
УКРАЇНА НЕ СТАНЕ НА КОЛІНА!

Ні перед карликом. Ні перед коміком. Ні перед кремлівськими посіпаками.

А перед кем?

Я все равно за неё проголосую, главное, чтоб порох не прошёл во второй тур

Вы тут всех за идиотов держите? Очнитесь? Да все давно очнулись, мы видим, к чему привели последние пять лет. И если этот ужас продлится ещё пять - вот это точно конец стране.

Це не мої слова. І не требе буквально так все сприймати. У кожного поста є суть, головна думка.

для подолання корупції тільки з 2014 року почали робитися кроки.
напишу що саме: 1) декларування доходів - обов’язкове для усіх держ. службовців, в майбутньому - для усіх громадян.
2) коли купуєш машину, квартиру, розміщаєш депозит - буде запит про походження грошей (чого раніше не було ніколи)
нинішні хабарі потрати не так і просто
як ви бачите боротьбу з корупцією?

и у меня есть вышиванки рвут и за томос топят и все чисто на мове.... и акции Газпрома имеют, регулярно ездят в Россию за денежкой... и голосовать будут за Портрет))) наш народ веками так жил и жить будет

Поэтому полностью перестала смотреть телевизор.(( Все необходимые мне передачи и фильмы можно спокойно найти в интернете.)

Китайский вариант - ежегодный расстрел чиновников

А чего им дома не сиделось? А ничего, что основная масса митингующих-это студенты??? А ничего, что им за это платят?? А в 2004 как было??? Тож самое, студентов автобусами/поездами свозили в Киев.
Это сугубо борьба за власть. Люди, это в их руках инструмент.

це деградація і неприпустимо для цивілізованої країни, хіба що просто про це говорити

просто это очередной лозунг за президента. там есть посыл, чтобы манипулировать массами. сейчас много таких ходит в сети...

для подолання корупції тільки з 2014 року почали робитися кроки.
напишу що саме: 1) декларування доходів - обов’язкове для усіх держ. службовців, в майбутньому - для усіх громадян.
2) коли купуєш машину, квартиру, розміщаєш депозит - буде запит про походження грошей (чого раніше не було ніколи)
нинішні хабарі потрати не так і просто
як ви бачите боротьбу з корупцією?

Удалено администрацией...

Я і не заперечую, що це лозунг за президента. Особисто для себе не бачу іншого варіанту.

Китай - это не цивилизованная страна?

Это не борьба с коррупцией, это контроль ваших средств.

я вообще вариантов не вижу... как можно за него голосовать, зная то, что знаю я... та я и раньше за него не голосовала.

Читаю всіх і дивуюсь. Ми живемо в час, коли твориться наша держава. І можна сказати, що 31 березня - це день, який може стати переломним. Я теж. хочу гарно жити, не платити кошмарні гроші за газ в т.п., але мова зараз трохи про інші речі. Те, що сталося з країною, сталося не за 5 років, навіть не за 10 чи 20. Я разом з такими як, ті що думають так.....

5 років минуло з часів Майдану. 5 років війни. 5 років боротьби. 5 років становлення української Нації.

Так, лише 5 років. Решту 23 ми спали. Ми були «лише трохи іншою росією». В нашому просторі звучала московська музика. Наше телебачення було філією ОРТ. Наші діти думали що росіяни «братья». Наші люди хвалили союз та сталіна. Країна не визнавала УПА чи Героїв-холодноярців. Ми ходили вулицями без свого призначення. Країна без території та без душі. Вибачте, але ми самі довели себе до цього.
2014 рік. Перелом свідомості та розуміння своєї державності. 2019 рік - наш шлях до українського майбутнього. Свій шлях. Своя мова. Своя гідність. Своя історія.
Сумбурно, проте чесно.

Я безмежно радий, що у 2019 році в нас є своя пісня, своє кіно, рух до своєї мови. Своя Церква, своя історія, своє майбутнє серед цивілізованого світу.

Проте вже сьогодні нам пропонують повернутися назад. Вся країна завішана рекламою про «слугу», про високі зарплати, дешевий газ та мир, про хліб та ковбасу...
Росія, немита та безпринципна істота, сьогодні робить все, щоб ми повернулись назад. В глибокий 2012 рік. Чи краще у 80ті. Де не буде України. Де немає місця для нас. Де немає нашої ідентичності. Де є «адін народ», де кривава орда п‘яних та вічно озлоблених нелюдів.

Ми не хочемо жити в їхній країні. Ми хочемо мати Своє.

Нам пропонують стати на коліна. Вибачитись. Домовитися «десь посередині». Нам пропонують здати країни «як проститутку» чи знову сміятись над собою. Пропонують все це мовою держави-агресора.

Ми кажемо рішуче «НІ» московським агентам-політикам, «політологам», «журналістам» прокремлівських ЗМІ, латентній сєпарні чи просто одурівшому від «кварталів» та «слуг» бидлу.

Ми не можемо втратити державу. Ми маємо рухатися вперед.

Я НЕ СТАНУ НА КОЛІНА!
МИ НЕ СТАНЕМО НА КОЛІНА!
УКРАЇНА НЕ СТАНЕ НА КОЛІНА!

Ні перед карликом. Ні перед коміком. Ні перед кремлівськими посіпаками.

Это не борьба с коррупцией, это контроль ваших средств.

Ого... вам бы на майдане цены бы не было

Коли в країні війна - це не найкращий час міняти головнокомандуючого, як на мене

Я все равно за неё проголосую, главное, чтоб порох не прошёл во второй тур

Это не война. Это схема отмывания бабла ценой жизней людей. Это передел власти.

Читаю всіх і дивуюсь. Ми живемо в час, коли твориться наша держава. І можна сказати, що 31 березня - це день, який може стати переломним. Я теж. хочу гарно жити, не платити кошмарні гроші за газ в т.п., але мова зараз трохи про інші речі. Те, що сталося з країною, сталося не за 5 років, навіть не за 10 чи 20. Я разом з такими як, ті що думають так.....

5 років минуло з часів Майдану. 5 років війни. 5 років боротьби. 5 років становлення української Нації.

Так, лише 5 років. Решту 23 ми спали. Ми були «лише трохи іншою росією». В нашому просторі звучала московська музика. Наше телебачення було філією ОРТ. Наші діти думали що росіяни «братья». Наші люди хвалили союз та сталіна. Країна не визнавала УПА чи Героїв-холодноярців. Ми ходили вулицями без свого призначення. Країна без території та без душі. Вибачте, але ми самі довели себе до цього.
2014 рік. Перелом свідомості та розуміння своєї державності. 2019 рік - наш шлях до українського майбутнього. Свій шлях. Своя мова. Своя гідність. Своя історія.
Сумбурно, проте чесно.

Я безмежно радий, що у 2019 році в нас є своя пісня, своє кіно, рух до своєї мови. Своя Церква, своя історія, своє майбутнє серед цивілізованого світу.

Проте вже сьогодні нам пропонують повернутися назад. Вся країна завішана рекламою про «слугу», про високі зарплати, дешевий газ та мир, про хліб та ковбасу...
Росія, немита та безпринципна істота, сьогодні робить все, щоб ми повернулись назад. В глибокий 2012 рік. Чи краще у 80ті. Де не буде України. Де немає місця для нас. Де немає нашої ідентичності. Де є «адін народ», де кривава орда п‘яних та вічно озлоблених нелюдів.

Ми не хочемо жити в їхній країні. Ми хочемо мати Своє.

Нам пропонують стати на коліна. Вибачитись. Домовитися «десь посередині». Нам пропонують здати країни «як проститутку» чи знову сміятись над собою. Пропонують все це мовою держави-агресора.

Ми кажемо рішуче «НІ» московським агентам-політикам, «політологам», «журналістам» прокремлівських ЗМІ, латентній сєпарні чи просто одурівшому від «кварталів» та «слуг» бидлу.

Ми не можемо втратити державу. Ми маємо рухатися вперед.

Я НЕ СТАНУ НА КОЛІНА!
МИ НЕ СТАНЕМО НА КОЛІНА!
УКРАЇНА НЕ СТАНЕ НА КОЛІНА!

Ні перед карликом. Ні перед коміком. Ні перед кремлівськими посіпаками.

Юленька наша берегиня!!будущий президент !!славный и хороший человек!!!