Как записаны ваши дочки Маши в свидетельстве ?

НЕ правда!Я в 2000 родила,как сказала дочку записать-так и записали

Мария

а какое имя у дочки?

Марія.
А хіба є варіанти?
Марічка, Маша - то похідні від Марія.

Я в 2000 получала паспорт, как написала в бланке Анна, так и в паспорте написали Анна, без всяких добиваний

А нам записали без возражений.

Марiя, конечно же. Дома Маша.
Какая нафиг Маричка?

Марій називають Марічками, Маша - пішло з рф.

Как по мне Мария лучше ,чем кацапское Маша

Нікіта это нормально?
Это ужас ужасный! Молчу о том, сколько раз в будущем будут ошибки в документах, которые через суд исправляются.

Ну не Маша же! Автор, что Вы чудите? Марiя, какие ещё могут быть варианты. Марічка, Маша, Маруся и т.д. это сокращённые варианты.

Это не нормально！Мы являемся гражданами Украины, и документы соответственно на украинском языке, такие имена как Анна, Никита, Кирилл пишутся в документ как Ганна, Микита, Кирило соответственно. По крайней мере раньше так было, в школьной программе украинского языка была отдельная тема правильности перевода Имен/Фамилий. Сейчас в этом плане огромный беспредел, и это отвратительно. Столкнулась с этим кошмаром на работе в отделе назначений детских в управлении труда и соц. защиты населения. Читать такие свидетельства невозможно - Кіріл, Альона, Кольа（！, не Микола！так ведь не красиво）, а вопиющая элементарная безграмотность - это куда лучше, и этот кошмар узаконен！Потому противно слушать о спорах про “мову”, которую сама же украинская власть изуродовала до неузнаваемости.

Ну может так записывали тех кому не принципиально. Я получала паспорт в середине 90х и записывали Альона, но и в свидетельстве тоже было Алена

Только вы забыли что имена собственные не переводятся. То какие могут быть правила перевода имён?

Мария. Кстати я ее и называю Мария когда сержусь или она плохо себя ведет)

Транскрибовані імена на зразок Артьом, Маріна, Наташа, Лєна (Альона), Діма суперечать українському правопису.

Петро Одарченко, ’Про культуру укр-ї мови. Збірник статей’ (Київ: Смолоскип. – 1997, с. 285):

В наш час у ЗМІ, не кажучи вже про побутове повсякденне мовлення, часто читаємо і чуємо жахливо спотворені імена людей: Татіана, Татяна, Тат яна, Пьотр Грігоренко, Наташа, Міхаїл, Міхаїл Горбачов, Павєл Літвінов, Ніколай Бухарін, патріарх Кіріл. В українській мові існує давня традиція завжди писати і вимовляти українською мовою східнослов’янські імена людей’, навіть якщо вони іншомовного походження: Петро, Микола, Тетяна, Павло, Михайло, Олександр.

У Словнику Б.Грінченка, в Російсько-українському словнику О.Ізюмова (1930), в академічному Словнику власних імен людей (1976), у друкованих творах наших найкращих знавців мови (С. Єфремова, М. Зерова, А. Кримського та багатьох інших) – всюди власні імена людей пишуться українською мовою, якщо вони стосуються представників східнослов’янських народів.

У ’Кобзарі’ Т. Шевченка читаємо імена московських державників: Петро, Катерина, Микола (а не Пьотр, Єкатєріна, Нікалай). В ’Енциклопедії українознавства’ (1955-84), у працях А.Кримського та інших виданнях читаємо: Олександр Пушкін, Олексій Шахматов, Олексій Толстой, Олександр Герцен, Володимир Ульянов, Микита Хрущов і т. д. Отже, треба писати не ’Міхаїл Горбачов’, а Михайло Горбачов. Так само, як ми пишемо Гоголь, а не Ґоґоль. Бо прізвище Гоголь походить від українського слова гоголь (назви дикого птаха родини качиних). Так само треба писати Горбачов, бо це прізвище походить від українського слова горбач, яке означає горбату людину. Російський відповідник – горбун. Звідси й російське прізвище Горбунов. (Перший звук у слові Горбунов вимовляється і пишеться як г, а не ґ, бо асоціюється з українським словом горб) (Петро Одарченко, ’Про культуру укр-ї мови. Збірник статей’ (Київ: Смолоскип. – 1997, – с.286).

У нас в классе Кірілл, а не Кирило.Анна, а не Ганна. Теперь могу утверждать, что моя свекровь ’по модному’ Ялина, а не Елена ’ по безграмотности´