Можно ли в таком виде прийти на фотосессию? Фото

Простенько очень. Вы из какого города?

фотографу без разницы А вот вы как то не очень будете в таких нарядах Может есть рубашка у мужа и у вас что то более приглядное

Блин, что значит ’отказать’? Вы платите деньги.В чем хотите, в том и фотографируйтесь.

А то фотографу не все равно, в чем вы решили сниматься. Вам должно нравится, а не кому-то.

Ну таке собі, може чоловіку краще якусь сорочку раз ви в блузі

Не столица и не миллионик

свитер точно не очень. надо хотя бы рубашку мужу, не обязательно ж костюм. или вообще сделать фемили-лук в стиле джинсы-белые футболки, но для всех

свитер точно не очень. надо хотя бы рубашку мужу, не обязательно ж костюм. или вообще сделать фемили-лук в стиле джинсы-белые футболки, но для всех


отличный вариант

надо что-то прикупить. Если бы из Киева были, можно в стоке стильненько и дешево приодеться

Я бы лучше чёрный футболки отдела

Отказать фотограф не может, но... если вы выбираете народную тему - вы должны быть все нарядные, а не в разнобой. А если джинсовую тему - оденьте все джинсы, по возможности одинаковые рубашки, или мальчики в одинаковых рубашках, а девочки в одинаковых (гармоничных по цвету) футболках. А то муж в теплом свитере, девочка ’голая’ как летом или с выпускного, а вы то же не понятно. Посмотрите примерные фотографии, может один стиль выберете.

Если бы в Харькове, я бы что-то Вам дала из своих вещей

Спасибо но не из Харькова

все можно. но будет некрасиво

Фотографу обсалютно без разницы,он за работу деньги берет
Вы для себя бы делаете фото...

в чем хотите в том и фоткайтесь, но не понимаю эти бутафорские фотосесси на фоне камина или еще что там в студиях есть, тем более еще и в костюмах

Все не в тему, особенно муж в свитере

Мужу рубашку, можно поверх рубашки кардиган, все остальное норм

И мне не нравятся

Село....

лучше рубашки обоим одеть или одинаковые футболки белые

знаете и видно по вещам что люди обычные, с обычным доходом, но на фотосессию за 2 тыс аж бегом, ну капец, почти у всех моих знакомых это в инстаграмме, фотки на фоне камина

Это точно лучше, чем на фото. Автор, подумайте. Будет стильно. А у Вас, как бы не обидеть, без вкуса абсолютно.

Одолжите у друзей одежду. Или как вариант купите себе платье и мужу костюм, бирки не срезайте - после фотосессии вернете. Девочкино платье тоже слишком сельское. Я бы свою дочь в такое бы не одела, извините за прямоту.

Возможно, у фотографов есть прокат?

Муж в свитере, ребенок в бальном платье, вы в классической блузке?

Конечно это ужасно!

Если финансы не позволяют выглядеть стильно, то лучше всем джинсы (чистые и без стразиков, паеДок и прочего) и футболки новые (не затасканные стирками).

Взрослой одежды нет, детское есть

Если нет возможности, лучше обойтись простым нарядом
Всем надеть джинсы + рубашки
Или футболки одинаковые

Ваш комплект 3в1 слишком разный. Блуза вовсе древняя, свитер тоже. В платье можете сделать фото дочки без вас в кадре, если уж очень платье хочется

Нормальная одежда, только Вашу блузку поменять нужно. Или что-то поярче поищите, или белое, Ваша никакая.

Мама дофарбовує брови і вигукує: «Колю, збирайся. Нам через годину треба бути там».
Тато лежить на дивані і не перепитує: «Куди?».
Мама: «На новорічну фотосесію в студію. Швиденько, я сказала! Божена, йди мама тобі платтячко вдіне святкове. Хутенько!».
Тато, чухаючи пузо: «Іра, нікуди я не поїду!».
Мама: Коля, не нервуй мене зранку. Як я, по-твоєму, маю в Інстаграмі людей вітати з Новим роком?! У мене ж немає жодної гарної фотографії. Що виставити? Ти про це подумав? Звісно, ні! Нащо воно йому?! Але, коли тобі щось треба…».
Тато встає: «Іро, не починай! Не заводься! Зараз я тебе біля нашої ялинки вдома клацну і буде нормальний контент».
Мама, не відволікаючись від дзеркала: «По-перше, не лести собі, завести ти мене давно не можеш, вже не кажу про те, щоб відклацати нормально. А, по-друге, яке вдома? В нас йолка стоїть на табуретці в коридорі. Це, по-твоєму, гламур? Це я так маю на весь Інстаграм спозоритись? Я ж лайфстайл блогер, а не гамно собаче! Одягайся, не дратуй! Божена, іди сюди! Сідай, доця, гарне плаття, правда? Блистить!».
Тато: «Не зрозумів, ти оце щойно про відклацати не фотки мала на увазі, правда ж?
Мама: Колю, кофта у шафі, чисті труси на батареї. Збирайся! Божено, не витирай кози об плаття!».
Тато виймає щось з шафи: «Іро, що це за кофта така?! Я таке не вдіну. На ньому олень намальований. Мене пацики засміють».
Мама: «Колю, олень – то твоя тотемна тварина. Прошу, одягайся. Глянь чи стрілки рівно нафарбувала, ану?».
Тато дивиться на маму і рже: «Ірка, ну ти і напацькалась? Чого в тебе стрілки закінчуються на вісках? Я знаю на кого ти схожа! Точно, на Тутанхамона! Пам’ятаєш, ми передачу бачили про його саркофаг? Це ти цим так надихнулася, так? А це що шиньйон? Ну Бейонсе прям!»
Мама шепче, щоб дитина не почула: «Іди в дупу, Колю. Божена, я тобі що сказала? Що мама тобі казала? Не відривай етикетку від плаття, закинь її за комір. Мені ще його назад в магазин вертати після фотосесії».
Божена: «Я хочу какати».
Мама одягає пальто: «Доцю, клич тата, я вже взута. Їдемо! Де твоя шапка? Коля!!!».
Тато, шукаючи ключі від машини: «Та йду! Не кричи! Задовбала, точно, як її мамонька».
Мама з коридору: «Я все чую, придурку! Не чіпай мою маму! То свята жінка!».

На фотосесії:
Фотограф: «Станьте біля ялинки, обійміться, посміхайтесь, дивіться в камеру!».
Мама, посміхаючись: «Колю, досить чухатися!».
Тато: «Та кофта кусюча, зараза! Вже вавки собі на шиї роздер. Іра, ще довго? Тут жарко, в мене піт по дупі тече».
Мама посміхаючись: «Ми тільки почали. Не ний! Ми ще навіть на санках біля каміна не сфотографувались, а тобі вже млосно, як дитина мала!».
Фотограф: «Посміхаємось!».
Мама крізь посмішку: «Колю, ти можеш на мене не дихати?! В мене зараз туш потече?».
Фотограф: «Голову ліворуч, посміхаємось!».
Тато, дивлячись в камеру: «Іра, не махай тим шиньйоном! Зараз мені очі виб’єш! Боже, коли це закінчиться?».
Божена: «Я хочу какати!»
Фотограф: «Татку, візьміть доцю на плечі. Мама, станьте біля них праворуч і вдавайте, що розпаковуєте подарунок. Так, саме так, більше емоцій, добре».
Тато позуючи: «Ірцю, ти що пукнула?»
Мама, не випускаючи бутафорський подарунок з рук: «Ти ідіот чи що, я не можу зрозуміти?».
Тато: «Та смердить щось, труба. Чуєш? Фу, як здохло шось».
Божена: «Я покакала».
Мама криком: «Божено, ти що? Я тобі скільки раз казала, треба проситись! Не доходить? Дівка здорова, сере в штани! Як не стидно! Іди стань там в куточку і чекай нас, ще годинка і буде все».
Фотограф: «Тату, мамо, вилазьте на ліжко і вдавайте, що б’єтесь подушками. Мамо, більше грації! Тату, дивіться в кадр! І скажіть, будь-ласка, вашій доці, щоб не лизала гірлянду на ялинці».
Мама знов кричить: «Божено, зараз дам по дупі! Що це за дитина, я не знаю. Колю, не махай мені подушкою перед мордою. Мене не буде видно на фото».

Тато в пів голосу : «Іро, це якесь знущання. Скільки ти за це заплатила?».

Мама: «200$», збрехала, бо насправді 400$.
Тато: «Я тобі зроблю вдома!».
Фотограф: «Тату, більше руху! Бийте маму подушкою, бийте! Мені треба екшин! Більше емоцій! Звільніть вашу пристрасть!».
Мама крізь посмішку, мотиляючи подушкою і намагаючись відтопирити попу: Ти чуєш, що тобі людина каже?! що ти, як кілка ковтнув! Бий нормально! Бий!».
Тато замахується подушкою із-за вуха: «На!!!! На!!!! На!!!!».
Мама падає з ліжка. Підводиться. Шиньйон на бік, накладні вії відпали, одна висить над губою: «Ай, ти що, хворий? Ти мені ледь ключицю не зламав, придурку кончаний!»
Фотограф: «Думаю, досить. Зробили багато вдалих фото, буде з чого вибрати. Дякую!».
Тато, з полегшенням: «Слава Богу! Божена, вийми новорічну іграшку з рота і віддай тьоті. То не наше. Бери курточку. Поїхали додому!!
Їдуть в машині мовчки. Вкакана Божена заснула на задньому сидінні.
Мама, перериваючи тишу, починає плакати: «Я не можу повірити, що ти мене вдарив, Колю. Я просто в це відмовляюся вірити».
Тато: «Ірко, ну ти і бензопилка! Ти мене сама просила? Просила! Екшин вам подавай! І я ще й винен. Ну капець!».
Мама витирає сльози: «Це кінець. Я забираю малу і йду до батьк