Сейчас сыну 23 года. Интересный, добрый, как для любой мамы самый лучший. НО в 2016 г сделали операцию. Неудачно. Сын сейчас передвигается в инвалидной коляске, не чувствует ног. Надеемся, что когда-нибудь встанет. Но по происшествии четырех лет после операции надежда тает. А так хочется, чтобы он был счастлив и нашел свою вторую половинку.
Может быть у кого-то есть знакомая девушка, оказавшаяся тоже в такой ситуации. Чтобы они могли хотя бы общаться, переписываться, созваниваться. Напишите в личку. Или посоветуйте СЗ, где есть люди с ограниченными возможностями.
Заранее всем откликнувшимся спасибо.
Может быть у кого-то есть знакомая девушка, оказавшаяся тоже в такой ситуации. Чтобы они могли хотя бы общаться, переписываться, созваниваться. Напишите в личку. Или посоветуйте СЗ, где есть люди с ограниченными возможностями.
Заранее всем откликнувшимся спасибо.
19
0
ой,как печально...
автор,от всей души желаю что бы ваш сын поправился и конечно же создал крепкую,счастливую семью!
автор,от всей души желаю что бы ваш сын поправился и конечно же создал крепкую,счастливую семью!
Може у Вас в городе есть какой-то реабилитационный центр, где с подобными проблемами занимаются на тренажёрах как в спортзале, например. Может там найдет себе такого же друга и подругу.
Ну а может ему не нужны такие же на коляске, как и он.
Ну а может ему не нужны такие же на коляске, как и он.
Желаю здоровья вашему сыну!
А по вашему вопросу: попробуйте его убедить в том, что жизнь прекрасна! И много людей живут практически полноценно с такими проблемами. И все пойдет само-собой. У меня двоюродный брат получил травму лет в 25. До этого был женат, но в разводе. Так вот уже после травмы (в кресле он 10-12 лет) он сменил 4 гражданских жены. Были и с детьми и без.. все нормальные, не старые, без каких-либо серьезных вредных привычек. С одной из бывших до сих пор его родители общаются, хотя он и сейчас не Один. А родной брат в 33 никак не найдет постоянную. Все по неделе...
Все в голове. Главное, чтобы он захотел.
А по вашему вопросу: попробуйте его убедить в том, что жизнь прекрасна! И много людей живут практически полноценно с такими проблемами. И все пойдет само-собой. У меня двоюродный брат получил травму лет в 25. До этого был женат, но в разводе. Так вот уже после травмы (в кресле он 10-12 лет) он сменил 4 гражданских жены. Были и с детьми и без.. все нормальные, не старые, без каких-либо серьезных вредных привычек. С одной из бывших до сих пор его родители общаются, хотя он и сейчас не Один. А родной брат в 33 никак не найдет постоянную. Все по неделе...
Все в голове. Главное, чтобы он захотел.
Прочитайте в инете о натариусе с Броваров Иваненко. Он в инвалидной каляске. Какая сила духа и каких высот достиг. Это пример для тех, кто пал духом. Будьте здоровы!
Автор, видела историю такой пары (оба на колясках) в передаче ’половинки’, там говорили, что есть группы людей на колясках, они общаются и ведут активный образ жизни. Желаю вашему ребенку выздоровления и найти свою половинку!!!
Це Віталій Пчолкін - він організатор таборів активної реабілітації. Його дружина - ведуча новин (була точно, зараз не знаю), інструкторка в групі активної реабілітації. Обое на візках, соціально активні, активно відстоюють права людей з інвалідністю.
Самі погортайте їх сторінки, потім сину покажіть, у Віталія ще група є, Параліченько здається називається. Просто почитайте.
Вся справа, як тут вже написали, не в ногах чи колесах, все в голові.
Розумію, що більшість оточуючих сприймають інвалідність з жалем, а хочеться щоб з повагою. І важливо щоб ви самі це відчували. Бо дізналася тут, що багатенько здорових чоловіків не здатні самі собі їсти в тарілку покласти та мають купу відмовок для того щоб піти на роботу.
А щоб жити повноцінним життям людині з обмеженнями у русі, наприклад, потрібно прикладати більше зусиль.
Якщо людина з інвалідністю самостійно доглядає за собою, працює - для мене це людина вища за здорову людину.
Я б порадила можливо не дівчину зараз шукати, а попрацювати з психологом. Щоб пережити зміни та прийняти ситуацію. Та табори реабілітації - щось нове завжди можна дізнатися у нових місцях.
Я вас не знаю, але дозвольте вас обійняти)
Зі святом
Самі погортайте їх сторінки, потім сину покажіть, у Віталія ще група є, Параліченько здається називається. Просто почитайте.
Вся справа, як тут вже написали, не в ногах чи колесах, все в голові.
Розумію, що більшість оточуючих сприймають інвалідність з жалем, а хочеться щоб з повагою. І важливо щоб ви самі це відчували. Бо дізналася тут, що багатенько здорових чоловіків не здатні самі собі їсти в тарілку покласти та мають купу відмовок для того щоб піти на роботу.
А щоб жити повноцінним життям людині з обмеженнями у русі, наприклад, потрібно прикладати більше зусиль.
Якщо людина з інвалідністю самостійно доглядає за собою, працює - для мене це людина вища за здорову людину.
Я б порадила можливо не дівчину зараз шукати, а попрацювати з психологом. Щоб пережити зміни та прийняти ситуацію. Та табори реабілітації - щось нове завжди можна дізнатися у нових місцях.
Я вас не знаю, але дозвольте вас обійняти)
Зі святом
Ответ дляPAJAMA ROOM
Це Віталій Пчолкін - він організатор таборів активної реабілітації. Його дружина - ведуча новин (була точно, зараз не знаю), інструкторка в групі активної реабілітації. Обое на візках, соціально активні, активно відстоюють права людей з інвалідністю.
Самі погортайте їх сторінки, потім сину покажіть, у Віталія ще група є, Параліченько здається називається. Просто почитайте.
Вся справа, як тут вже написали, не в ногах чи колесах, все в голові.
Розумію, що більшість оточуючих сприймають інвалідність з жалем, а хочеться щоб з повагою. І важливо щоб ви самі це відчували. Бо дізналася тут, що багатенько здорових чоловіків не здатні самі собі їсти в тарілку покласти та мають купу відмовок для того щоб піти на роботу.
А щоб жити повноцінним життям людині з обмеженнями у русі, наприклад, потрібно прикладати більше зусиль.
Якщо людина з інвалідністю самостійно доглядає за собою, працює - для мене це людина вища за здорову людину.
Я б порадила можливо не дівчину зараз шукати, а попрацювати з психологом. Щоб пережити зміни та прийняти ситуацію. Та табори реабілітації - щось нове завжди можна дізнатися у нових місцях.
Я вас не знаю, але дозвольте вас обійняти)
Зі святом
Самі погортайте їх сторінки, потім сину покажіть, у Віталія ще група є, Параліченько здається називається. Просто почитайте.
Вся справа, як тут вже написали, не в ногах чи колесах, все в голові.
Розумію, що більшість оточуючих сприймають інвалідність з жалем, а хочеться щоб з повагою. І важливо щоб ви самі це відчували. Бо дізналася тут, що багатенько здорових чоловіків не здатні самі собі їсти в тарілку покласти та мають купу відмовок для того щоб піти на роботу.
А щоб жити повноцінним життям людині з обмеженнями у русі, наприклад, потрібно прикладати більше зусиль.
Якщо людина з інвалідністю самостійно доглядає за собою, працює - для мене це людина вища за здорову людину.
Я б порадила можливо не дівчину зараз шукати, а попрацювати з психологом. Щоб пережити зміни та прийняти ситуацію. Та табори реабілітації - щось нове завжди можна дізнатися у нових місцях.
Я вас не знаю, але дозвольте вас обійняти)
Зі святом
Спасибо. С Пчелкиными общаемся. Женя был в Лагере реабилитации. Полностью самостоятельный. Проблем у него в голове нет по поводу его неполноценности. Психологи - это прошедший этап. Он очень активный. С работой напряг. Увлекается фотографией и монтажем. Очень активно ищет работу, но удаленно сразу отказывают. Переписку с девушками ведет, ходит на встречи. Но это дружба. А ему, конечно, хочется любви. Поэтому, я как мама, которая хочет счастья своему ребенку, пытаюсь помочь найти ему единомышленницу. Даже не знаю как правильно выразиться. Девушку с аналогичной ситуацией, чтобы у них были общие точки соприкосновения. Не решаю за него эту проблему, но очень хочу помочь.
Вам огромное спасибо за поддержку.
Вам огромное спасибо за поддержку.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу