Чого вирячатись? Мені одній некомфортно коли мене тупо розглядають ліві тьотки?

Чи я неадекватна? Загалом на людей довкола не дуже звертаю увагу, зайнята своїми думками і справами. Та за останній час вже кілька разів доводиться звертати увагу коли на мене витріщаються. Для мене це дивно. Особисто мене змалку вчили що неввічливо роздивлятися незнайомих людей, нечемно і негарно. Чи над у нас деградує чи що?
Я звичайна, як тисячі жінок свого віку. Не маю ні якось дивного кольору волосся, ні макіяжу, одяг комфортний кежуал. Тобто зовнішніх причин чому на мене витріщаються деякі тьотки я не бачу. Ну наприклад самою на зупинці, чекаю передачу. Тут же сидить феміна років під 60, і тупо мене розглядає. Більше нікого поблизу. Не може скучно їй. Але блін, мені особисто некомфортно коли на мене так зирять як на вітрину. Скрутила дулю в кишені, відійшла в інший бік. Та корова неспішно повернулась і знов дивитися. Тільки коли я дійшла їй далеко за спину вона перестала.
Ще випадок. Західна у двір, заглушила машину і чекаю подругу. На лавці під домом баба років 45 (не через вікь баба а через зовнішність). Сіла і дивиться на мене. Їй сонце в очі било, так вона руку козирьком і дивиться в упор. Я думаю, ну може з кимось плутає знайомим. Але вона мене так і роздивлялися хвилин 10. Табл ще недавно в Ашані. Стою вибираю ручку. Відчуваю погляд, обертаюсь, стоїть біля возика тітка років до сорока максимум. Когось чекає. І роздивляється мене, погляд прямо в обличчя, знаєте, буває такий прямо в лице дуже неприємний. Я подумала що мені здалося
Але біля мене більше нікого. Я ще раз глянула, ще раз, а та баба навіть погляд не відвела. Тупо роздивляється. Я до неї повернулась і теж подивилась прямо в обличчя. Вона презирливо скривила можу і відвернулась. От що це було? У нас якась негативна селекція серед народу, чи що.