Любвиобильный бот• 05 июня 2020
Наладятся ли отношения с ребёнком?
После подростковых бзиков?
Общение - драсьте/до свидания... Холодный, чувства либо где то законсервировны, либо отсутствуют. В детстве это был абсолютно др человек. Принимаю это все очень сложно. Реву по ночам в подушку и часто думаю, что отношений вообще может и не быть в ближ обозримом будущем.
Общение - драсьте/до свидания... Холодный, чувства либо где то законсервировны, либо отсутствуют. В детстве это был абсолютно др человек. Принимаю это все очень сложно. Реву по ночам в подушку и часто думаю, что отношений вообще может и не быть в ближ обозримом будущем.
26
0
Так налаживайте. В чем проблема? Не можете сами, ищите помощь специалиста. Сколько лет ребенку? Мальчик, девочка?
Посмотрите психолога Катерину Мурашову. Мне ее видео в целом нравятся, может и вам поможет. Удачи, все будет хорошо.
Семья полная? Моего в 16 подомкнуло, много разговаривала с ним( без нравоучений), потом к психологу отправила. Тьфу, тьфу, наладилось вроде.
Підпишуся на тему - теж страшнувато, в мене дочка 14 років, в неї велике захоплення аніме - хто не в темі, той не розуміє її, і взагалі нам, батькам, щось пояснювати важко, ходить в чому попало і як попало, половину дня малює.
А что он делает не так? Возраст такой. Вернется к вам ваша бубочка после 25. А лучше обрежте пуповину сейчас.
Все наладится годам к 19ти. Это они такие все сейчас, моя даже через наркотики прошла, так у меня девочка. Я не истерила, но говорила, что плохо. Она подорвала здоровье, лечит нервы. Возила ее везде. Прошло к 18ти. Терпения и доверия,больше ничего
Ваша проблема в том что вы не современная ) Нужно быть на одной волне. Ваша дочь мне напоминает меня в ее возрасте. Моему брату 15 лет, у нас с ним большая разница в возрасте и общий язык находим, как буд то мы ровесники )
Не розумію яка проблема в аніме??? Сама дивлюсь аніме. Звісно жанри різні є і є те що 18 +. Але це вже інша справа. Адже ваша донька легко може дивитися і відео 18+
Блін, та чого не сучасна? Я її підтримую в тому як можу - ну не подобається мені аніме, і не цікаве воно мені( але вона навіть не знає того), я її на виставку аніме водила, купую їй все, що для малювання аніме потрібно, розмовляю з нею. Що ще робити?
Та не проблема в аніме! Проблема в тому, що крім аніме, іі нічого не хвилює, іноді потрібно нагадувати навіть про гігієну🤦♀️
Это все подростковые трудности через которые вам нужно пройти ( Возможно что то вы делаете не так, может стоит поговорить с ней откровенно и узнать по чему такое отношение. Не всегда правда дети готовы делиться с родителями, этот период нужно пережить) Возможно вы слишком напористая и нужно с ней мягче. Сложно сказать. В любом случае вы молодец) У меня с мамой тоже не было контакта и не хотелось с ней делиться, она меня просто бесила. C возрастом все изменилось)
Мені вже реально іноді хочеться об стіну товктися, я тоді просто ображаюся,і тоді вона вже починає за мною бігати. Я розумію, що то мало б пройти до повноліття, але боюся щось зараз зробити не так, щоб потім не бюстами чужими, боюся, що вона може повністю замкнутися від мене.
Я вас понимаю, тут сложно что то советовать, это дело психолога наверное. Я как простой человек могу сказать: Не давите на нее, не навязывайтесь и пытайтесь всегда проявлять интерес к ее увлечениям ) Пытайтесь быть ей другом. Немножко успокойтесь а то так нервный срыв заработаете
Моей 15. Будет через месяц. Увлекается дарамками. Про гигиену мне помогло не напоминать. У нее правда своя комната. Мойся не мойся твои проблемы. Но у нее длинные волосы, и я сказала не будешь мыть голову-заведуться вши обстригу-ночью коротко , очень коротко. И она знает , что так я могу сделать
Моему 16, к счастью прошел этот период бзиков.
Но мы разговаривали. Не просто Как дела, а как с равным.
Для сына было важным, чтобы с ним говорили как со взрослым, мы советовались с ним при принятии каких-то семейных проблем.
Еще говорит, что ему нравилось, когда я рассказывала, какие глупости в его возрасте творила, хотя в общем была примерной девочкой. Для него это было важно. Слушать не ’А я в твоем возрасте...’ а наоборот, что и родители делали те же ошибки.
Но мы разговаривали. Не просто Как дела, а как с равным.
Для сына было важным, чтобы с ним говорили как со взрослым, мы советовались с ним при принятии каких-то семейных проблем.
Еще говорит, что ему нравилось, когда я рассказывала, какие глупости в его возрасте творила, хотя в общем была примерной девочкой. Для него это было важно. Слушать не ’А я в твоем возрасте...’ а наоборот, что и родители делали те же ошибки.
Можу сказати лише одне у віці 12-16 років я теж була вся в аніме і як ви і написали проблема не в аніме, а в тому що в мене по суті не було друзів ( теоретично вони були, але ми не були дуже близькі і не скажу що нам цікаво було ), а в аніме ( в моєму випадку і у випадку вашої доньки ) я заходила новий світ, де є те чого не хватає в реальності. Як тільки я поступила в університет де знайшла справді хороших друзів, де цікаво проводила час я стала значно рідше взагалі щось дивитися.
Тому думаю що їй реальність не цікава. Як варіант знайти гурток де було б цікаво їй, табори на літо ( мене це рятувало, я дуже любила табори), загалом будь що де є її однолітки і де їй було б цікаво.
Тому думаю що їй реальність не цікава. Як варіант знайти гурток де було б цікаво їй, табори на літо ( мене це рятувало, я дуже любила табори), загалом будь що де є її однолітки і де їй було б цікаво.
Те що вам не подобається аніме не є проблемою ( моя мама теж не любить аніме, виняток лише роботи Хаяо Міадзакі), люди різні і всім різне до вподоби. А вот те що ви водите на виставки та купуєте для малювання це чудово. Можливо вона це просто переросте, як було в моєму випадку.
От ви один в один все описали - напевно, я ще й по собі суджу- в мене завжди було повно друзів і спілкування, в неї друзі є, але їх мало, зараз на карантині взагалі все спілкування - Вайбер і Вотсап, навіть по телефону говорять дуже мало, я стараюся на неї не давити, підтримувати захоплення, але іноді вона просто замикається, і слова з неї не витягнеш, ми переїхали в іншу країну два роки тому, напевно, ще й цей факт додає стресу, хоча вона каже, що тут їй значно більше подобається і в Україну не хоче.
Ще переживаю, що їй може бути сумно і одиноко, що має якісь інші внутрішні переживання, а я щось роблю не так і не можу допомогти їй з цим справитись, не можу підібрати ключика.
Деколи ключем є невтручання. Не лізьте взнати більше, аніж вона сама каже. Будьте як вже говорили другом . Нагадуйте про гігієну, коли потрібно ( але не варто через це сваритись), ходіть разом по магазинах , в кіно ( коли відкриється).
Насправді ситуація досить двояка і все залежить лише від неї.
Я також була закрита, і зараз я така впринципі, але я скриваю не спеціально, дещо вважаю не потрібним... не люблю і не любила коли батьки лізли взнавати щось.
Була закрита і понурена у свій світ настільки сильно лише через не зацікавленість до життя, не було друзів і т.п.
Як тільки з´явились друзі все змінилось на 360 °.
Але я сама по собі мрійлива, занурена у свій світ, але я амбіверт і мені впринципі не було так вже і погано, але і не настільки добре як це було б інтроверту. Тому я прагнула змінити себе( тобто стати відкритішою до інших) і знайти друзів. Ваша донька точно не екстраверт, отже в неї нема прям такої необхідності в спілкуванні загалом. А якщо вона інтроверт то вона просто сама така і тут нічого не зробиш, але це не є поганим.
Єдине що можу порадити на крайній випадок - це сходити до психолога. Щоб він зрозумів яка у вас проблема у спілкуванні і чи вона взагалі є. Можливо ви з донькою дуже різні і ви вважаєте що вона вам має все / не все розповідати , а вона не бачить в цьому необхідності.
Насправді ситуація досить двояка і все залежить лише від неї.
Я також була закрита, і зараз я така впринципі, але я скриваю не спеціально, дещо вважаю не потрібним... не люблю і не любила коли батьки лізли взнавати щось.
Була закрита і понурена у свій світ настільки сильно лише через не зацікавленість до життя, не було друзів і т.п.
Як тільки з´явились друзі все змінилось на 360 °.
Але я сама по собі мрійлива, занурена у свій світ, але я амбіверт і мені впринципі не було так вже і погано, але і не настільки добре як це було б інтроверту. Тому я прагнула змінити себе( тобто стати відкритішою до інших) і знайти друзів. Ваша донька точно не екстраверт, отже в неї нема прям такої необхідності в спілкуванні загалом. А якщо вона інтроверт то вона просто сама така і тут нічого не зробиш, але це не є поганим.
Єдине що можу порадити на крайній випадок - це сходити до психолога. Щоб він зрозумів яка у вас проблема у спілкуванні і чи вона взагалі є. Можливо ви з донькою дуже різні і ви вважаєте що вона вам має все / не все розповідати , а вона не бачить в цьому необхідності.
Комментарии к ответу