Ревність

Коротко не вийде. Наболіло.
Живу три роки з непоганим чоловіком, нам по 51. Не молоденькі. Він розлучений, я вдова. Познайомились на с/з. Перед ним після смерті чоловіка була в мене любов любовна. Відносини виявились безперспективними, хоча почуття вирували. І мною було прийняте рішення припинити цей звязок. Вийшла на с/з і там знайшла теперішнього. І якось так повертались обставини, що я ще деякий час досить багато спілкувалась з неперспективним, мацже вимушено. Наприклад був такий момент, що він важко захворів і тільки я одна могла йому допомогти. Тут живу з мужчиною, а там кудись біжу, несу в лікарню передачу, бо ж більше нікому. Звичайно, що довго таке не могло бути в таємниці. Відбулась серйозна розмова, де я розказала, що це за людина і чому саме я йому допомагаю. Ніби то зрозумів... Але час від часу його крутить від ревнощів. Мені це не подобається. Багато йому пояснювала, що я тільки його кохаю. І ось позавчора купив мені новий телефон, сидить, все зі старого перекидає на флешку і бачить там фото першого. Зразу нічого не сказав, але на другий день затнувся, не говорить, намагався щось в мене вияснити, я зразу відрізала і попросила не ритись в моєму минулому. Не помогло. Набундючився. Надувся. Терпіла два дні, ще й як на зло захворіла, на лікарняному, цілий день вдома. Нккомфортно. Я такого не люблю. І ось набралось злості і почала скандал. Годину бушувала, довела його до сліз. Втишилась зараз. Незнаю, як себе завтра поводити, не хочеться оправдовуватись за невідомо що, забратись і піти жити до себе? Чи може ревність колись пройти? Чи це назавжди? А чоловвк він непоганий, роботящий, мене любить, не жадний. От ситуація!!!