Пишу роман.оцените сюжет) название "Ні за цапову душу..."

’А поки Леокадія пізнавала служницю у карколомних позах, приймаючі втішальні пестощі, невтішний Євтіх викохав кильканадцять пружних гарбузів. І як Леокадія душевно конала від усвідомлення розпусти, так сильно ті гарбузи конали під утиском Євтіхових мужніх долонь. Вони (долоні та євтіховий стовбурець) упродовж багатьох тижнів накопичили таку сильну напругу, що пишні черева першого ж гарбузяки розлетілися трісочками, обвіявши тин ледь стриманим, трохи зніяковілим стогіном...’

там будуть описані сцени з молодим і з старим.

Байрак тут буде в ролі покоївки.

’А поки Леокадія пізнавала служницю у карколомних позах, приймаючі втішальні пестощі, невтішний Євтіх викохав кильканадцять пружних гарбузів. І як Леокадія душевно конала від усвідомлення розпусти, так сильно ті гарбузи конали під утиском Євтіхових мужніх долонь. Вони (долоні та євтіховий стовбурець) упродовж багатьох тижнів накопичили таку сильну напругу, що пишні черева першого ж гарбузяки розлетілися трісочками, обвіявши тин ледь стриманим, трохи зніяковілим стогіном...’

’А поки Леокадія пізнавала служницю у карколомних позах, приймаючі втішальні пестощі, невтішний Євтіх викохав кильканадцять пружних гарбузів. І як Леокадія душевно конала від усвідомлення розпусти, так сильно ті гарбузи конали під утиском Євтіхових мужніх долонь. Вони (долоні та євтіховий стовбурець) упродовж багатьох тижнів накопичили таку сильну напругу, що пишні черева першого ж гарбузяки розлетілися трісочками, обвіявши тин ледь стриманим, трохи зніяковілим стогіном...’

я б тут дописала в новій темі-але,вибачте, моє творіння зафукали(((((((((((

я б тут дописала в новій темі-але,вибачте, моє творіння зафукали(((((((((((

Только один момент мне показался неправдоподобным - то что парень с Карпат писал эротические картины на продажу
В Карпатах люди набожные
А кто и розпусний - то скрывает это

А то шо вони в водопаді милувались то норм? Там ж холодно, прутика можна відморозити. Ну і по жіночому простудитись

Это не резануло глаз
Есть и тёплые водопады летом в тех краях

я б такого не написала ((

Викохав
Спасибо за это слово

Дід Корнут тяжко зітхнув. Колись, коли старий клен попід лісом був зовсім тонким прутиком, був він пеший парубок на селі. В багатьох хатах гостив , любили його молодички. Та час невмолимий - клен і той чахнути почав, от от зрубають його в грубку. А Корнут теж чахне- то крижі болять, то геморой турбує. Коли ж Леокадія привезе молодильних яблучок? Давно немає її, вже пятий рік пішов. Зразу б він розтопив баню, покликав Леку та й потішилися б.. А доводиться песику вівсянку варити та грошики пересчитувати. Ой житіє моє...

’Песик Бровко з полегшенням ковтав заправлену корнутовим жалем кашу. Хоч душевні коливання господаря ще трохи зачіпали його псяче їство, але волохаті м´язисті стегенця вже кілька років не знали хтивих поглядів. Жодного разу ті погляди й відлуння новаторських корнутових ідей не були втілені у життя, але відчуття загрози отруювало бровкову буденність’

-Хоч би не приїхала та двунога з яблуками своїми- думав гавкун . Так спокійно живу, хоч би й померти достойно. Невибагливі мрії песика перервала огрядна поштарка на самокаті . - Агой, є хто ? Вам відправлення. Дід, охкаючи, доповз до хвіртки. - Може Леокадія прислала шось? Ні, даремно дід мріяв , доля посміхалася лиш псові, то була мазь від геморою від ЛІКИ24.

я б такого не написала ((

Дід Корнут тяжко зітхнув. Колись, коли старий клен попід лісом був зовсім тонким прутиком, був він пеший парубок на селі. В багатьох хатах гостив , любили його молодички. Та час невмолимий - клен і той чахнути почав, от от зрубають його в грубку. А Корнут теж чахне- то крижі болять, то геморой турбує. Коли ж Леокадія привезе молодильних яблучок? Давно немає її, вже пятий рік пішов. Зразу б він розтопив баню, покликав Леку та й потішилися б.. А доводиться песику вівсянку варити та грошики пересчитувати. Ой житіє моє...

’Дідівське тіло аж надто смердить лайном... Але ж садиба здоровенна, хороший буде спадок’, - розмірковувала поштарка.
Вона вже кілька місяців поспіль обробляла затьмарений погляд Корнута своїми принадами: ледь-ледь змарнілими від сорокарічного ювілеєю, але ще пружними, як ті карпатські гарбузи.
Свої принади поштарка оздоблювала трохи прозорою сорочкою. Вони діставала корнутові пакунки, навмисно схиляючи соковите тіло, аби груди трохи вистрибнули, зазіхаючи на дідівський спокій.
Втім, Корнут лишався невблаганним у своєму очікуванні Леокадії’

-Йой, не ведеться дідо на мої молоді і пружні частини. Може тре було приїхати не на самокаті , а хоч би на мотоблоці? Шо ж за часи, йой, що навіть діди не ведуться на чисту любов, а лиш прибутків виглядають?! -картала себе Полікарпія, служниця поштової контори . От би зробити такий покус- шоб дід оформив на мене все хазяйство , а там би вже придумала шось, ліки24 мені в поміч. Пора вже діду до кращого світу, а він тут воздух порте- розмірковувала Поля. -А Леокадія шмара ще та, і на неї він клюнув, а на мене ,чесну жінку, гарну газдиню , порядну людину лиш перегаром пирхає і очі закатує. Чи може лосіни вдягти, і гайда- гайда самокатом?! Буде гарно. Що ж я, дурна мотоблок купувати.
Вечоріло...

-Йой, не ведеться дідо на мої молоді і пружні частини. Може тре було приїхати не на самокаті , а хоч би на мотоблоці? Шо ж за часи, йой, що навіть діди не ведуться на чисту любов, а лиш прибутків виглядають?! -картала себе Полікарпія, служниця поштової контори . От би зробити такий покус- шоб дід оформив на мене все хазяйство , а там би вже придумала шось, ліки24 мені в поміч. Пора вже діду до кращого світу, а він тут воздух порте- розмірковувала Поля. -А Леокадія шмара ще та, і на неї він клюнув, а на мене ,чесну жінку, гарну газдиню , порядну людину лиш перегаром пирхає і очі закатує. Чи може лосіни вдягти, і гайда- гайда самокатом?! Буде гарно. Що ж я, дурна мотоблок купувати.
Вечоріло...

’Треба запропонувати знижку... Ні! Скажу, що їм пощастило виграти двотижневий відпочинок у найкращих номерах’, - міркував господар готелю, де Леокадія вирішила переночувати кілька діб.
Цей готель було сховано від сторонніх туристських очей. Господар навмисне відмовляв галасливим сім´ям з дітлахами, запрошуючи якомога більше молодят.
Господар згадав, як колись майже відмовився замовити камери відеоспостереження, але зрештою погодився. Мовляв, най будуть для профілактики.
’Який дурень!’ - вигукнув чолов´яга, коли передивився перші відео з камери, що пильнувала ґанок віддаленого будиночку.
’Який дурень! Треба було обліпити камерами геть усі кутки, бо гарячі молодята виробляють дорогоцінний контент’, - та думка не раз копирсала душу господаря, і він щосили намагався компенсувати свою минулу необачність.
Цей тиждень був щасливим на пристрасний контент. Такий пристрасний, що відпускати трійко головних героїв власник аж ніяк не збирався.
’І шампанського у номер їм принесу. З вершками й полуницями’, - подумав чоловік.

-Хм, це ж унікальний контент! Не бачив ніколи, щоб трійко молодят так завзято поралися - продовжував розмірковувати господар- Заради бездоганної роботи вебкамер він навіть не поїхав мітингувати з фопами. -; Та шо там, дупку підморозиш , а толку ноль, все одно ,як виживем , то рро купувати. Рік туда, рік суда, погоди не робить. А за такий контент я може в Іспанію махну - пускав слинки чолов´яга . Хоч би самому не прославитися, бо я також не залізний, та й гувернантка Мілєна кліпає оком на мене, не пойму чи то я їй нравлюсь, чи вона косоока?

Євтіхова втіха ніяк не могла задовольнитися тими осінніми гарбузами. Раптом він почув доброзичливе мекання.
’Цап!’ - схаменувся парубок.

Невдовзі господар Пафнутій спостерігав непристойні сцени злиття людей з рослинним і тваринним світом. - Ну й розпуста мєрзка почалася, подумав чоловік. Аж захтілося спалити це все, але ж гроші вкладені . То ж він запустив інтерактив. Задав глядачам питання
😱 ’ Шо робим с цим блятством’
Вартість смс 1💶. Варіанти відповіді 1)🔥Най горить все палає 2) вигнати їх, хай блятство роблять в лісі🌲🏞️ 3) запустити до них псів 🐕 4) Злякати ,кричати їм у мегафон Ахтунг, кам цу мир 📢. 5) Найдорожче смс ,5 💶 не чіпати їх, хай все буде,як в дикій природі екофрендлі.
Палало знатно, коротше. І не дочекався дід Корнут молодичку з фруктами, сконав від модної майки з лосінами поштарки, серце не витримало. Матуся не дочекалася Евтіха з виручкою від бурштинових еротичних картин. І картини, і остатки грошей згоріли в хтивому полум´ї. Пішов той Евтих як безвісті пропавший, дуже довго суди тягнулись.
З цапа був шашлик.
Господар Пафнутій розкаявся і збудував шалашик під буком, там і прожив до кінця днів, плачучи і розмовляючи з опеньками.

Гувернантці вдалось врятуватися через вікно, тому що Пафнут не заколотив вікно у ванній. Від неї ми і дізнались цю мєрзку, але таку повчальну історію...Не шукайте молодильних яблук, не йдіть за старих з вигоди, не приймайте халяви.
Трудіться, трудіться і ще раз трудіться, як завіщав один дядечко , але це аже зовсім друга блятска історія.

Я не смію зазіхати на крапку в цій історії. Ви зробили шедевр :)
Дякую за чудовий і, сподіваюсь, видовищний пінг-понг.
Рада буду зустрітися з вами у схожих обмінах сюжетами.
Цьом та кніксен.

детей у нее нет и не будет,по сценарию