Леди_в_ночи• 22 декабря 2020
Ще 2 дні і нарешті ця школа закінчиться... я рада що місяць не прийдеться читати
Тих віршів як вчора
А будемо читати шось нормально і не витрачати час на єрунду бездумно
А будемо читати шось нормально і не витрачати час на єрунду бездумно
показать весь текст
43
0
А у нас самоизоляцию ввели. Учитель предвидела сие, так как не переводили уже неделя как был больной человек, ждали его тест. И на прошлой неделе уплотнила материал и вместо физры проводила математику и мову. Получается, что все успели и не отстаем. Но некоторые ’а де зум-уроки’. Пипец. Спите себе по утрам спокойно. Материал вычитан. Первая часть рабочих тетрадей закончилась. Неееет , находится жаба, которая квакает из зловредности.
А що ви з нормального читаєте, автор?
Ваша дитина так багато читає, що немає 2 хвилини на шкільний вірш?
Ваша дитина так багато читає, що немає 2 хвилини на шкільний вірш?
Интересный стих))) рима какая то неправильная - в таком размере должны римоваться первая и последняя строка в четверостишье. Я уже сочинила свою версию в стиле Подеревьянского
йти маленькими кроками. Для мене це слово не нове, в школі часто в творах зустрічали.
А вірш мені сподобався, гарний опис, порівняння, метафори. Чому б і ні? Краще ніж ’як умру, то поховайте...’
А вірш мені сподобався, гарний опис, порівняння, метафори. Чому б і ні? Краще ніж ’як умру, то поховайте...’
Автор, зря вы так настраиваете своего ребёнка. Это отличный стих! Эмоциональный!
Вас просто не научили чувствовать настроения. В старых школьных программах об этом никто не думал.
Вас просто не научили чувствовать настроения. В старых школьных программах об этом никто не думал.
Якщо вірш читати спочатку, а не уривок з середини, то все зрозуміло і просто:
Я - МОВ ЗАЙЧИК
Я — мов зайчик: ніс рожевий, великі вуха,
довкола принюхуюся і прислухаюся,
а серце теленькає-теленькає:
я всього боюся.
Вітер дмухне: «Хоч би не ураган...»
Дощ накрапає: «Аби не злива...»
Звідкись грюкне: «Лише б не грім і блискавка...»
Чи то даремно лякаюсь?
Я - МОВ ЗАЙЧИК
Я — мов зайчик: ніс рожевий, великі вуха,
довкола принюхуюся і прислухаюся,
а серце теленькає-теленькає:
я всього боюся.
Вітер дмухне: «Хоч би не ураган...»
Дощ накрапає: «Аби не злива...»
Звідкись грюкне: «Лише б не грім і блискавка...»
Чи то даремно лякаюсь?
Подобається-це така справа, кожному своє. А от як доросла людина може писати, що вона не розуміє, про що вірш?)
Возможно, не принимает свои собственные эмоции, от этого раздражается на чужие и обесценивает их.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу