Добро с Кулаками• 11 января 2022
Ваши дети умеют извиняться?
Собственно вопрос. И как научить ребенка признать свою вину, попросить прощения и исправить ситуацию? Особенно, если мальчик. Ребенок понимает, что поступил плохо, что обидел, был не прав, но извиниться не хватает у него соображения. 7 лет.
показать весь текст
64
0
Ну, то скажіть йому по-єврейськи
’Ти мій хороший ріднесенький розумний хлопчик! Як же так вчинився такий дурнуватий вчинок? Сам бачиш, що не дуже вийшло. Ну, нічого, у всіх буває. ’
і зразу обніміть. Нехай відчує прийняття його, не зважаючи на поганий вчинок.
Скоріш за все, зразу і вибачиться.
Важливо, ще не згадувати в той момент всі попередні промахи
’Ти мій хороший ріднесенький розумний хлопчик! Як же так вчинився такий дурнуватий вчинок? Сам бачиш, що не дуже вийшло. Ну, нічого, у всіх буває. ’
і зразу обніміть. Нехай відчує прийняття його, не зважаючи на поганий вчинок.
Скоріш за все, зразу і вибачиться.
Важливо, ще не згадувати в той момент всі попередні промахи
Тоже мудро, можно попробовать такую тактику. Правда, не всегда (в зависимости от тяжести поступка) может получится
Перефразуйте для себе ’он меня обидел’ в ’я на нього образилась’.
Якщо є гроші на психолога, хорошого, то я б сходила на вашому місці. Вам, не дитині.
Я не вмію пояснити, але сприйняття і прийняття дитини (принаймні до підліткового віку) не передбачає ображання на дитину. Це уже стосунки рівного з рівним, а не матері з дитиною.
Не ображаємось же ми на маленьку дитину, яка вчиться ходити на горшок, але якогось дня загралась і забула і напісяла на килимок)) Нам буде шкода килимка, шкода грошей на хімчистку, наприклад, буде якась емоція досади, що так трапилось, але це НЕ образа на дитину.
Так, от для старших уже дітей, так само, тільки вже з приводу складніших речей, ніж горшок. Нам вони здаються ’само собою’, а у них ще мозок не дозрів відчувати, де і як діяти.
І імхо, дуже погано, коли ситуація не вирішується зразу, а ’шлейф провини’ тягнеться днями.
Якщо є гроші на психолога, хорошого, то я б сходила на вашому місці. Вам, не дитині.
Я не вмію пояснити, але сприйняття і прийняття дитини (принаймні до підліткового віку) не передбачає ображання на дитину. Це уже стосунки рівного з рівним, а не матері з дитиною.
Не ображаємось же ми на маленьку дитину, яка вчиться ходити на горшок, але якогось дня загралась і забула і напісяла на килимок)) Нам буде шкода килимка, шкода грошей на хімчистку, наприклад, буде якась емоція досади, що так трапилось, але це НЕ образа на дитину.
Так, от для старших уже дітей, так само, тільки вже з приводу складніших речей, ніж горшок. Нам вони здаються ’само собою’, а у них ще мозок не дозрів відчувати, де і як діяти.
І імхо, дуже погано, коли ситуація не вирішується зразу, а ’шлейф провини’ тягнеться днями.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу