Чи було у вас колись невзаємне кохання або симпатія?

Всегда инстинктивно выбирала того, кому тоже могу понравиться. Не люблю страдать! Такая уж я.

Невзаємне кохання зі сторони кого?
У Вас особисто чи у того, хто полюбив Вас?

Отношений таких не было. Но конечно бывало, что человек нравился.

У меня появился хороший мужчина перед войной, но этот дьявол всё испортил мне

Було, звісно. У кожного було, думаю. Перше і найяскравіше, доречі, в 14 років. Мені 14, йому 21. Познайомилися на пляжі влітку. Він красень - плавець. Який же був гарний. Я прям от по самі вуха закохалася. Доречі, спілкуватися нам було про що і, в цілому, було цікаво і весело. Слава богу, йому вистачило розуму не зв´язатися зі мною тісніше . Спілкуванням і фліртом все і закінчилося. Я, канєш, постраждала трохи,як треба. Але зараз, чесно, окрім широких плечей нічого згадати не можу, риси обличчя наприклад. Але точно знаю, був гарний

А от у дорослому житті вже не було такого. Я достатньо гарна і привертаю увагу чоловіків, тому вже років з 18-ти частіше було навпаки. Але як же ж мені ’невдобно’ було при цьому. Один довго, з півроку точно, кожного дня приносив квіти. І якщо перші я ще приймала, то потім перестала. Звісно, пояснивши людині, що це ні до чого не приведе. Після цього він став лишати квіти на підвіконні, жили на першому поверсі, біля вхідних дверей, кур´єр привозив ..довго і муторно все це тягнулося. Але шкода було його. Хороша людина, просто не моя

О) прочитала Вас і згадала. Колись і мені в рочків 13-14 сподобався один. Було наче весілля у сусідів тоді, це якісь їх родичі. Все казав ’мала’, ’мала’ на мене.
Потім через ще років пару приїхав він туди ж на якісь гуляння. Побачив мене, я його і вже не ті були в мене відчуття. Та й інший хлопець почав проявляти знаки уваги там же. Ну і стояли ми. І чую така, як він каже сусіду, що ’нічого собі, оце та мала?’)))

У мене так було також, щось подібне
Знову ж, мені років 16 було, знову хлопець, тепер футболіст і старший вже не на 7, а на 9 років. Ну, тобто, мені 16, йому - 25. Між нами реально - прірва. Він вже чоловік дорослий, а я - ну хто, пісюлетка, 11-й клас. Кароч, я активно намагалася його кадрити. Фіг. Окрім якихось посмішок, поглядів - нічого. І якось я, ідучі достатньо підігріта з нічного клубу, бачу : - зірка падає. Загадую : щоб він мене покохав . Нє, ну ви розумієте всю дурість ситуації. Ок. Одразу не вийшло. Там ще якась негарна історія вийшла з моєю подругою і ним, потім він одружився і поїхав в інше місто, загалом, забула. Пройшло реально майже 10 років, 9, якщо бути точною. Я повертаюся вже з дитиною до батьків ( роз´їжджалися з чоловіком на півроку)і ми зустрічаємося випадково на тренуванні. І тут, я зрозуміла, що та зірка, певне, долетіла, мать її.
Бо там було все: і вірші, і пісні, і слова кохання, і плани на майбутнє... Але, як - то кажуть, нє судьба...
Відтерміноване якесь бажання і невчасне вийшло. Правильно кажуть, треба чітко формулювати свої бажання, бо вони можуть збутися

Що ви не подобались тому хто подобався вам

Було,в досить зрілому віці,на жаль .

Прям не взаємного не було.
Проте часто з тіндеру хлопці зливалися. Знайомилися, починали зустрічатися (як мені здавалося), проводили активно час разом, знайомилися з друзями, навіть якісь плани були спільні по типу, як Новий рік будемо разом зустрічати. Потім в один день людина зникає - не пише, не дзвонить. У мене характер такий, що я ніколи не напишу і не спитаю «де пропав?», як би мені не було образливо. Не один такий був 🤷‍♀️
Що воно таке ХЗ

Ого.
А скільки ви зустрічалися, після якого періоду зустрічань вони зникали? (Місяць, два, півроку, рік, декілька років?)
І скільки таких хлопців було?

Десь по пару місяців. 2-3 точно було.
Просто до цього ніколи не знала, що можна «пропасти», нічого не пояснивши. Я коли з кимось розставалася завжди намагалася лагідно пояснити, що саме мені не підходить . Наївна