Знаю кілька історій, коли дружина з дітьми поїхала за кордон, чоловік залишився один в Україні, і для нього це стало важким випробуванням. В одному випадку закінчилось замогубством, інші розповідають, що не можуть залишатись наодинці дома, ночувати ходять до друзів або у сховища, де є люди.
Цікаво, це у мене така викревлена вибірка, чи справді такі ситуації не поодинокі?
Мова про відносно спокійні міста (Київ, Львів, Вінниця тощо)
Цікаво, це у мене така викревлена вибірка, чи справді такі ситуації не поодинокі?
Мова про відносно спокійні міста (Київ, Львів, Вінниця тощо)
73
0
ну, він не один.
Мені здається, коли є принаймні собака, що від тебе залежить, вже легше, є відповідальність.
Мені здається, коли є принаймні собака, що від тебе залежить, вже легше, є відповідальність.
У меня все спокойны. В убежище не ходит никто. Часть пошли служить сами или пришла повестка. Часть прятаться не будут если что, хоть и не хотят воевать. Ждут жён домой скоро. Питаются не все нормально, но с голоду не умирают. Почему один? Есть же друзья, сотрудники с работы, родители.
Мій чоловік залишився один. Також виїхала сім´я його брата, вони мешкають поруч і ще у пару сусідів. Ходять в гості, спілкуються, по черзі роблять вечерю. Чоловіки розуміють, що жінкам з дітьми безпечніше поки що не повертатися
Багато зараз без роботи, батьки - або теж виїхали, або давно живуть окремо, часто в інших містах.
Друзі, так, от і ходять до них ночувати, аби хтось поряд був.
Друзі, так, от і ходять до них ночувати, аби хтось поряд був.
Ответ дляgala-grabchak
Бедняжки наверно потому они на тандеме зависают пачками активно
Це ж пріложуха про мови наче
У мене нема таких знайомих. Сумують звісно, але прям щоб ночувати ходити, то такого нема. Треба шукати роботу напевно, хоч яку. І намагатися жити в нових реаліях.
питання не в вибухах, чи небезпеці, а в почутті, що ти залишився один, ще вчора дім був наповнений дітьми, дружиною, собакою, а сьогодні тиша. І перший тиждень-два ти відпочиваєш і насолоджуєшся свободою, але на 50-й день вже не витримуєш цю тишу.
Не знаю як би мій себе тут сам поводив,думаю б ходив би до батьків частіше,але я сама вирішила не їхати нікуди,бо боюсь сама там здохну від туги, або з розуму зійду.
кто как. Мне кофмортно быть одной. Ну не совсем же он один. Есть соседи. Магазины. Телевизор, интернет.
Тяжело, но не смертельно, чтобы вешаться.
Тяжело, но не смертельно, чтобы вешаться.
Не знаю...мій чоловік переживає розлуку явно значно спокійніше ніж я. Чоловік сестри теж. Думаю у вас якась специфічна підбірка
Теж думаю, що якщ є робота, то має бути ок.
Але сьогодні розмовляла з колегою, каже ’і так одному зараз важко, а тут ще на проекті не все ок, то взагалі жити не хочеться’.
Але сьогодні розмовляла з колегою, каже ’і так одному зараз важко, а тут ще на проекті не все ок, то взагалі жити не хочеться’.
В нього ще і матір, недієздатна, про війну не знає, закрита в квартирі, залежить тільки від нього, тож не скажу, що зовсім легко.
Мой дома с с мои сыном. По началу был даже рад, сейчас начинает скучать. Но он работает, поэтому есть общение. Я думаю мне без него тяжелее. Но надо немного подождать. Будем вместе.
Мой остался один в большом доме
Город в оккупации
Но муж работает , ездит к родителям , на выходных приходят друзья , которые не уехали - шашлыки жарят )
Он , наоборот, меня успокаивает
А я сказать , что переживаю за него - ничего не сказать ((((
Делаю нервы ему каждый день
Город в оккупации
Но муж работает , ездит к родителям , на выходных приходят друзья , которые не уехали - шашлыки жарят )
Он , наоборот, меня успокаивает
А я сказать , что переживаю за него - ничего не сказать ((((
Делаю нервы ему каждый день
В мене нема таких щоб самі вдома були. Або на роботу ходять, або мати старенька і бізнес. В наш час собі роботу чи заняття знайти легко. Звичайно важко, але є дійсно постраждалі регіони, родичі загиблих, а в спокійних регіонах мусимо бути сильними. Головне триматись і не жаліти себе.
Я думаю, все зависит от населенного пункта и обстановки.
Мой муж вернулся домой, забрал кошку, она теперь его главная женщина.
В городе относительно спокойно. В военкомате был - отправил домой. С работой пока непонятно.
Смотрит сериалы, ест запасы, особо не страдает.
Я когда смотрела бучанские и т.д. фото, бросилось в глаза: как много убитых мужчин. А многим могли не дать добро на эвакуацию.
Так же опасно и там, где активные боевые действия или оккупация. Мужчины так же испытывают страх и чувство обречённости.
Мой муж вернулся домой, забрал кошку, она теперь его главная женщина.
В городе относительно спокойно. В военкомате был - отправил домой. С работой пока непонятно.
Смотрит сериалы, ест запасы, особо не страдает.
Я когда смотрела бучанские и т.д. фото, бросилось в глаза: как много убитых мужчин. А многим могли не дать добро на эвакуацию.
Так же опасно и там, где активные боевые действия или оккупация. Мужчины так же испытывают страх и чувство обречённости.
Тобто треба було тримати дітей у небезпеці, тільки щоб чоловіку не одиноко? Що має бути в голові у дорослої людини з такими роздумами?
Так, у житті бувають тяжкі моменти, війна - один з таких. І тут потрібно визначити пріоритети, розрахувати сили. Тобто є двоє дорослих батьків і є діти, яких треба захистити. І захистити має хтось дорослий.
Так, у житті бувають тяжкі моменти, війна - один з таких. І тут потрібно визначити пріоритети, розрахувати сили. Тобто є двоє дорослих батьків і є діти, яких треба захистити. І захистити має хтось дорослий.
У нас с утра одинокие мужчины кучкой стоят новости обсуждают, по делам по магазинам, собак выгуливают, опять кучкуются)))
Ответ дляUlipysik
Я думаю, все зависит от населенного пункта и обстановки.
Мой муж вернулся домой, забрал кошку, она теперь его главная женщина.
В городе относительно спокойно. В военкомате был - отправил домой. С работой пока непонятно.
Смотрит сериалы, ест запасы, особо не страдает.
Я когда смотрела бучанские и т.д. фото, бросилось в глаза: как много убитых мужчин. А многим могли не дать добро на эвакуацию.
Так же опасно и там, где активные боевые действия или оккупация. Мужчины так же испытывают страх и чувство обречённости.
Мой муж вернулся домой, забрал кошку, она теперь его главная женщина.
В городе относительно спокойно. В военкомате был - отправил домой. С работой пока непонятно.
Смотрит сериалы, ест запасы, особо не страдает.
Я когда смотрела бучанские и т.д. фото, бросилось в глаза: как много убитых мужчин. А многим могли не дать добро на эвакуацию.
Так же опасно и там, где активные боевые действия или оккупация. Мужчины так же испытывают страх и чувство обречённости.
так может надо не сидеть на диване и смотреть фильмасики, а активно участвовать в защите, сходить спросить как дела у ТРО и не нужна ли помощь?..
щось ви так легко з хворої голови на здорову перекрутили ...
Турботу заслуговують усі - і жінки, і діти, і чоловіки, і старі, і молоді, і собаки, і папуги, і, навіть, домашні пацюки
Турботу заслуговують усі - і жінки, і діти, і чоловіки, і старі, і молоді, і собаки, і папуги, і, навіть, домашні пацюки
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу