Прочитала тему, где автор намекает что может мы "зазвездились", и потому нас так наказывают.
И вот хочу рассказать, что выражение "Слава Украине - Героям Слава", дословно означает "Победу Украине - Героям победу!"
Річ у тім, що "Слава" — богиня перемоги. З її зображенням на щитах роси йшли в бій. За припущенням деяких вчених, від імені Слави походить назва слов’ян.
И вот хочу рассказать, что выражение "Слава Украине - Героям Слава", дословно означает "Победу Украине - Героям победу!"
Річ у тім, що "Слава" — богиня перемоги. З її зображенням на щитах роси йшли в бій. За припущенням деяких вчених, від імені Слави походить назва слов’ян.
11
0
Слава — богиня перемоги, знамено орійця в сонці Дажбога, освячене кров’ю і сльозами кращих його синів і дочок. Орійці ніколи не були рабами, а завжди були воїнами, захисниками світла Дажбога, а тому і колір мають вогню — світлі, русяві, рум’яні.
Богиня Слава народилася того часу, коли народився славний русич, а саме тоді, коли виростало величезне його Дерево життя. В кожному його паростку думок, роботи і творчості неможливо віднайти ні кінця ні краю, оскільки ніхто не спроможний порахувати на дереві гілочок, так і у житті, славлячи бога, ніхто не зможе впродовж тисячоліть виважити великої слави душі нашого народу, адже орієць життям і смертю плекав своє могутнє Дерево життя, бо воно як і він — його Слава!
У кожній гілці предвічного всесвітнього дерева орієць знаходив для себе свій рай, весь отой дивний епос землі: казки, легенди, пісні, колядки, щедрівки, веснянки—гаївки, феєричні танки—хороводи, багатюща складна, але заразом поетична символіка писанки, врешті —вся та матеріальна культура, заразом з її забутими мудрецями, до якої ми ще не спромоглися як слід долучитися, але яку ми любимо й не мислимо свого життя без неї — то все слава наших батьків, а тому не забуваймо її, бережім, плекаймо, коли хочемо й собі залишити по собі свою галузочку для минулого в ім’я сучасного, майбутнього Дерева Життя.
Із зображенням крилатої богині Слави на щитах долі упродовж тисячоліть ішов у життя орієць, щоб оборонити волю, минуле, сучасне і майбутнє Матері—Землі, заради світлої пам’яті предків, в ім’я безсмертя народу.
З самого початку безконечності премудра берегиня Всесвіту Лада благословила сонячним хрестом Дажбога та священними водами Ордана дитину землі — орійця: любов’ю до рідного Бога, любов’ю до праці, любов’ю до довкілля, хто б сюди не входив — тварина, рослина, а чи комашка. Гартуючи змалечку себе в ім’я великої пошани до батьків—дідів, шануючи Велику могилу могутнього Роду, в тисячолітній звитяжній славі орієць ніколи не мав гордощів у своєму серці і розумі. В пошані як до батьків—дідів, так і до молодих та братів він завжди знаходив терпіння мудрих вислухати, старшим підкоритися, з рівними і молодшими мати згоду.
Творець благородних розумінь світу, орій ніколи не зловживав словом, не ганьбив іншого. Там, де сходить сонце, завжди в молитві і в праці знаходили наші батьки Славу.
Коли на рідну землю приходив ворог, кликала богиня Слава своїх славних синів до бою і, давши меч у руки, надихала їх на подвиги. Звеличені світлом Дажбога і самовідданою любов’ю до рідного краю, орійці через роки і вічність йшли до перемоги. В той час спокійна і тиха вдача орія—хлібороба перевтілювалась у хороброго і завзятого орія—ратая.
Ще з тих доісторичних часів у боротьбі за живий вогонь Алатиру з непробудним мороком тьми премудра богиня Всесвіту Лада із великою Славою обезсмертила тих героїв, поставила їх в порівень з богами та дарувала їм царство людської долі. Тоді ж наймогутніший із могутніх богів Сварог викував священний Золотий Плуг, котрий скинув з неба на землю, щоб з тієї пори уславився орієць на весь світ своєю душею, обробляючи землю та вирощуючи на ній хліб. З тих самих прадавніх часів боги навчили наших пращурів вирощувати жито, просо, овес, пшеницю, ячмінь, горох, мак, льон, а, значить, випікати хліб та виготовляти крупи.
Загальною назвою всіх хлібних зерен стало слово «жито», і не даремно, бо воно бере свій початок від слова «життя».
Богиня Слава народилася того часу, коли народився славний русич, а саме тоді, коли виростало величезне його Дерево життя. В кожному його паростку думок, роботи і творчості неможливо віднайти ні кінця ні краю, оскільки ніхто не спроможний порахувати на дереві гілочок, так і у житті, славлячи бога, ніхто не зможе впродовж тисячоліть виважити великої слави душі нашого народу, адже орієць життям і смертю плекав своє могутнє Дерево життя, бо воно як і він — його Слава!
У кожній гілці предвічного всесвітнього дерева орієць знаходив для себе свій рай, весь отой дивний епос землі: казки, легенди, пісні, колядки, щедрівки, веснянки—гаївки, феєричні танки—хороводи, багатюща складна, але заразом поетична символіка писанки, врешті —вся та матеріальна культура, заразом з її забутими мудрецями, до якої ми ще не спромоглися як слід долучитися, але яку ми любимо й не мислимо свого життя без неї — то все слава наших батьків, а тому не забуваймо її, бережім, плекаймо, коли хочемо й собі залишити по собі свою галузочку для минулого в ім’я сучасного, майбутнього Дерева Життя.
Із зображенням крилатої богині Слави на щитах долі упродовж тисячоліть ішов у життя орієць, щоб оборонити волю, минуле, сучасне і майбутнє Матері—Землі, заради світлої пам’яті предків, в ім’я безсмертя народу.
З самого початку безконечності премудра берегиня Всесвіту Лада благословила сонячним хрестом Дажбога та священними водами Ордана дитину землі — орійця: любов’ю до рідного Бога, любов’ю до праці, любов’ю до довкілля, хто б сюди не входив — тварина, рослина, а чи комашка. Гартуючи змалечку себе в ім’я великої пошани до батьків—дідів, шануючи Велику могилу могутнього Роду, в тисячолітній звитяжній славі орієць ніколи не мав гордощів у своєму серці і розумі. В пошані як до батьків—дідів, так і до молодих та братів він завжди знаходив терпіння мудрих вислухати, старшим підкоритися, з рівними і молодшими мати згоду.
Творець благородних розумінь світу, орій ніколи не зловживав словом, не ганьбив іншого. Там, де сходить сонце, завжди в молитві і в праці знаходили наші батьки Славу.
Коли на рідну землю приходив ворог, кликала богиня Слава своїх славних синів до бою і, давши меч у руки, надихала їх на подвиги. Звеличені світлом Дажбога і самовідданою любов’ю до рідного краю, орійці через роки і вічність йшли до перемоги. В той час спокійна і тиха вдача орія—хлібороба перевтілювалась у хороброго і завзятого орія—ратая.
Ще з тих доісторичних часів у боротьбі за живий вогонь Алатиру з непробудним мороком тьми премудра богиня Всесвіту Лада із великою Славою обезсмертила тих героїв, поставила їх в порівень з богами та дарувала їм царство людської долі. Тоді ж наймогутніший із могутніх богів Сварог викував священний Золотий Плуг, котрий скинув з неба на землю, щоб з тієї пори уславився орієць на весь світ своєю душею, обробляючи землю та вирощуючи на ній хліб. З тих самих прадавніх часів боги навчили наших пращурів вирощувати жито, просо, овес, пшеницю, ячмінь, горох, мак, льон, а, значить, випікати хліб та виготовляти крупи.
Загальною назвою всіх хлібних зерен стало слово «жито», і не даремно, бо воно бере свій початок від слова «життя».
Ну мені особисто не подобається такий варіант трактування. Ми ж не язичники. Я вірю і молюсь одному Богу.
Так, зараз не язичники. Але ж з цього все починалось.
Це вже потім нашим пращурам прививали (дуже жорстко) іншу віру, але до кінця так і не змогли викоринити язичництво.
Це вже потім нашим пращурам прививали (дуже жорстко) іншу віру, але до кінця так і не змогли викоринити язичництво.
Ну ж треба розвиватись. А зло ніколи не викорінити повністю, деколи треба жорстоко, як і зараз бачимо. Я вірю дослівно Слава Героям, бо вони готові вмерти за Україну, заради нас. Не всі герої українці, багато зараз показали себе антигероями, але герої є. Бог нам помагає, тому я проти того, щоб говорити про якихось інших богів, це заповіді його порушує.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу