Правду таки кажуть, поки не станемо цінити - нашим не буде(

Задумалась... Філософія/думки/роздуми?... Не знаю.

Ось всі раніше блювались на наше море Азовське, фе, медузи, фу, комарі, о Боже сонечка, вода "ужасная", Чорне море - та одесити там навіть не купаються, і все фе, і все не фу......

Коли на разі їх хочуть забрати - у нас у всіх болить серце і душа(((((((

Чому ми не цінимо те, що маємо? Чому ми не робимо, щоб стало краще для самих же себе?


Думки наші матеріалізуються.


А я люблю наші моря)
І ми їздили на них, місяць вибирали - червень, майже немає медуз, море вже відносно тепле, сонце ще не так пече, людей небагато, ціни помірні, "золотих унітазів" в номерах ніколи не шукали (а в них щастя?). Ну що ще потрібно для відпочинку?
Ностальгія неймовірна, в лютому ми вже вибирали маршрут куди поїдемо цього року...

Давайте цінити своє.
Судячи з численних постів, хто виїхав за межі України, зрозуміли як в нас добре жити......
Ми не виїжали, але я про це знала) Ми вже скільки об*їздили сіл, селещ, містечок, міст і скрізь своя краса, своя атмосфера, а скільки ще попереду подорожей (взимку планували на травневі свята в Соледар)..... Просто душа болить за кожен шматок нашої країни. Як вже хочеться, щоб закінчилось 24.02.2022, де кожен з нас так і залишився в ньому по цей день((((((((