Сейчас нахожусь в Европе думала вернуться к концу лета

Узнаю Васичкину)

😘

Еще и возбухать будут, почему к их возвращению все не вернули в прежний вид и не подняли экономику до состояния Европ, где они сидели

Мы 2 недели назад вернулись в Киев. Я вас, автор, очень понимаю. Как бы тут не стебались с нытиков-беженцев, любой вернувшийся нытик вам подтвердит - на расстоянии все в разы страшнее. Дома спокойнее, свои стены греют и жизнь идет своим чередом. Ты просто живешь, а не сидишь на чемоданах в новостях, ожидая, когда же приедет твой поезд и отвезет тебя в счастливое будущее. Киев живет своей жизнью, иногда даже возникает вопрос - а точно ли идет война? о ней только напоминают тревоги и изредка военные на улицах. И Слава Богу и ЗСУ, что так! Меня посещают мысли о том, что возможно надо было бы нам остаться в Европе и переждать зиму. Но потом вспоминаю, свое эмоциональное состояние там и здесь и понимаю, что поступила правильно. Зиму в Европе я бы не пережила - пришлось бы к психологам обращаться. Еще и ребенка-подростка вытягивать из депрессии. Поэтому, основываясь на своих ощущениях решайте, как вам лучше будет. Мы же все разные, каждый со своей колокольни пишет.

Автор, сама так весь час сумніваюсь. Їхати, чи ще чекати? Вирішила, що треба перш за все думати не про себе, а про дітей! І так ця війна скалічили психіку всім. Хто зна чим то все потім обернеться… Тому, поки є безкоштовне житло, діти будуть ходити до школи в Польщі. Пішла на роботу, податки роботодавець відраховує в Україну також. Я себе налаштувала, що це мій маленький внесок в економіку моєї країни. Не зважаючи на те, що в Україні на таку роботу я б ніколи не пішла… В мене зараз задача не на перспективу, а на виживання і збереження життя дітей!

Вона з кінця квітня так, однаково, рівненько в Києві, тихо можна сказати.

Взагалі то місяць тому були ракетні удари і можуть бути знову в будь-який момент, якось всі швидко це забувають.

Дивлячись ким ви працювали в Україні,можливо і краще в Ірландії

А что кто вам должен?

Ну і? Ми живемо відносно поруч, чомусь взагалі немає паніки з цього приводу, а от у тих хто за тисячі кілометрів прямо панічні настрої. Якщо ви не живете в будинку, який побудований в 5 метрах від стратегічного об´єкту (як той куди прилетіло), або побудований на території заводу (той приватний садочок, куди попали, це колишній переобладнаний корпус заводу), то ризики мінімальні і приводу для паніки і втечі з міста, де 99,9 відсотків часу звичне, можна сказати довоєнне життя, я не бачу. Так,в тривогу треба бути обережним і уникати місць скупчення та об´єків критичної інфраструктури, не більше, і це просто ще одне правило життя, яке ніяк не заважає жити звичним життям.

Купа нових районів побудовані на місці старих військових частин і недіючих заводів. Зачіпає не на 5 м, а пару км

Саме в Києві після того як стали не в зоні їх рсзо, такого не було, було 3 ракетні обстріли за 4 місяці, крім жк в 5 метрах нікуди більше з цивільної інфраструктури не попали. Але я ж кажу, що краще бути обережним в тривогу, не більше. В цілому у мене на 99,9 відсотків звичне довоєнне життя з розвагами і ресторанами, пляжем і короткими поїздками, навіть відпусткою, правда в Карпатах цього року, а не за кордоном, але тут радше проблеми логістики, не готова на перекладних добиратися, або автобусом добу їхати.

Понятно, и вы уверены, что принимать наших они тоже будут. В Ирландии, например, с наплывом приезжающих еле справляются.

Ну я думаю що життя дітей і власне дорожче за роботу, якою починають шантажувати.

Детей нужно кормить

Я и не хочу, но надо, к сожалению

Я и не хочу, но надо, к сожалению.
За один день получится подать доки, как думаете? Если прийти рано к цнапу?
Я рассчитываю день на дорогу туда, день на подать, и день обратно. Ночевать две ночи. Реально так?

І ми, 12 серпня вже плануємо бути вдома)) я і троє дітей. Якось дійшла до усвідомлення, що пора, вже пора.

Ого вьі убежали!

Повертайтесь, треба підтримувати економіку під час військово стану🙌

Взвесьте все «за» и «против». Вплоть до того, что выпишете на бумажке в две колонки. Исходя из этого решайте, где Вам будет лучше. Основной аспект конечно же финансовые возможности

что значит принимать наших? Меня не надо принимать. Поеду как турист, снимая жилье за свои, и не претендую на оформления статусов и пособия. Единственное в чем не уверена, что б не раздули к осени очередную эпидемию и не позакрывали границы туристам. ну надеюсь что с этим пронесет до октября. так же не уверенна, что из Украины будут свободно выпускать женщин без справки о том что не состоит на воинском учете, поэтому выеду до октября.

Какой тг канал почитать на эти темы ,подскажите ?

+ думаю, нас ждет что-то похлеще чем в прошлый раз с короной,
очень подозрительно все это, за полгода склепали новый вирус, значит, это кому-то нужно

И мне напишите , в этом месяце планируем переезд под Киев

сидите где сидите.

а мы то как вас ждали...

Відразу озвучте який має бути заробіток на такий стиль життя)
Я вам напишу за життя знайомої, яка має 70 років і живе з сином - викладачем університету у Києві.
Сніданок, обід і вечеря у них без м´яса. Бо м´ясо дорого, пенсія зі стажем роботи понад 45 років мізерна, зарплату сину урізали. Гречку не їли пару місяців. Помідори чи молода картопля для них зараз розкіш. Полуницю чи черешню цього року не куштували. Значна частина витрат - ліки, які здорожчали як мінімум на третину, плюс старі тварини, заведені у кращі часи. Для тварин доводиться купувати кістки та інколи м´ясо, лікувати їх.
Вони не живуть, а виживають. І це теж Київ.

Тут же не про це мова йде, а чи повертатися чи ні в Київ, і чому повертатися. За думкою багатьох тих, хто зараз закордоном, тут капець як страшно, постійні тривоги і ніхто нікуди крім бомбосховищ не ходить, все зачинено, вікна заклеєні і т.д. Ясно, що від рівня заробітків залежить якість життя, але вона від них і закордоном залежить, а не лише в Україні. Мені немає чого соромитись, і я і чоловік працюємо і живемо так, як можемо собі дозволити, і не шикуємо. Єдине, що мій рівень життя слава Богу, мало змінився під час війни, якщо погіршиться будемо шукати додатковий заробіток, але склавши руки не звикли сидіти. Ні я ні чоловік жодного дня не були без роботи років із 17, навіть у декреті був у мене дохід невеликий, тому маємо те, що маємо.

Вы не собираетесь оформить Temporary protection, который обеспечивает не только право на работу, жилье, но и мед. помощь, право детей учиться в школе? Тем более на срок не меньше года, в отличие срока пребывания, разрешенного туристу? И если за это время в Украине разбомбят железные дороги, к примеру, в стране ведь война, все может случиться.

Нет, конечно(
Не получится за 1 день(
До того как ’понаехали’ было все реально
А сейчас просто ужас!