Це розповів мені чех.
З початку війни приїхала молода жінка з дитиною до Чехії, попросила тимчасового захисту.
Її поселили в родину в новий великий будинок, дали кімнату, забезпечили всім необхідний-одяг, харчування, побутова хімія.
Ця жінка була з західної України. Мала сина 4-х років, в садок його не віддала, аргументуючи тим, що дитина не розуміє мову, йому буде складно.
У дитини, за словами чехів, була яскраво виражена агресія.
Роботу їй знайшли (2 різних), але вона відмовилася працювати (вдома також не працювала).
Ця жінка прожила в цьому будинку 2 місяці, і повернулася додому, забравши кошти допомоги за 2 місяці.
Приймаюча сторона дуже розчарована і невдоволена такою поведінкою (дитину в садок не віддала, працювати не захотіла, кошти допомоги забрала і повернулася додому).
Я слухала, і мені так шкода було цю жінку...
Цікава ваша думка про ситуацію.
П.с.чоловіку, яким мені це розповів, нічого доводити не збираюсь, але й підтримувати також.