Побачення з поляком. Ану розкажіть в чому подвох?

Працюю в Варшаві в хостелі. В ньому і живу. Зі мною живе ще 2 дітей.
Минулого тижня розговорилася з поляком. Він перший до зачіпив, ну і так трошки поговорили.
Наступного дня він знову підходить поговорити типу про продовження проживання, але перейшли і на інші теми. В п´ятницю знову прийшов типу гроші віддати і в процесі розмови запросив мене з дітьми в Мак. Я відмовилась, але він ще декілька разів просив. Побачив що я ніяк не згідна, почав через дітей, типу просіть маму щоб йшла в Мак. Діти, звичайно, дуже втілилися , просили мене вже всі троє. Я згодилась.
Сьогодні знову поселився, прийшов уточнити чи все ще в силі і і поговорили більше.
Йому 52 р, має свою буд. фірму. Займається ремонтом квартир під ключ. Жінки і дітей нема, одружений не був(то все з його слів).
Дуже якийсь настирний. Вже переходить особисті кордони, то за руку брав, то на прощання в щоку поцілував (сказав то так по приятельки).
Про мене... Мені 40 р, ні разу не красуня. По хостелі ходжу в спортивках і розтягнутих футболках, бо прибираю і перу. Забембана роботою, вкурвльорна від дітисок, які безкінечно б´ються, друться і сваряться. Часто з непомитою головою, бо лінь і нема часу. Про макіяж, манікюр навіть мови нема.
Тепер скажіть дівчата, що це було і нащо я йому. Бо в казку про Попелюшку давно не вірю.
Я йому сьогодні сказала, що ніяких стосунків не шукаю і не прагну. Він сказав, що вперти і побачимо.