Просто понравилось. Обожаю Параску! Юмор с политическим уклоном

#Параска
Привіт, Вовочко моє!
Якусь дурню, перепрошую, яку найвеличнішу твою промову я прочитала в виданні Washington Post. Ти сказав, мовляв, ти ж для нас, байстрюків, батько нації. Свого розуму в нас ніколи ж ніц не було, звідки йому взятися? А тобі ж треба було піклуватися про нас, нерозумних, от тому ти й не хотів нас хвилювати. Будував собі дороги, розповідав про шашлики на свята, бо в паніці б ми б поводилися нерозумно. Метушилися б, кудись би побігли, перестали б працювати, усі б лягли на підлогу й колотили ніжками. Тому ти, як розсудливий батько нації, до речі єдина людина така унікальна в Україні, бо депутати твої теж немов діточки, але слухняні, тому й голосують все, що ти їм скажеш, навіть усіляку дурню… Отже, ти, як батько нації, казав нам у відосиках: “Утютю, міхуліард дерев” і постійно нас розважав. От що ти вмієш, то вмієш. Особливо цікавою розвагою ти вважав переслідування Порошенка, якого твої депутати висміювали та хейтили, коли він пропонував збільшити фінансування армії та укомплектувати бригади. “Фу, поганий! Яка армія, які гроші, не треба нам брехати про те, що путін нападьот” - верещали депутати СН. Отже, я вважаю, гарно ти в нас підготувався до війни і усіх нас захистив. Хоч дехто з загиблих в Маріуполі та Бучі це вже не оцінить, а шкода. І депутати СН все робили вірно, бо покірливі та поступливі, голосують тільки за вказівкою, вони ж не “дурники якісь”. Взяти, наприклад, Мар’яну Безуглу, вона ж - маленький геній, митець, художник, усіляких звіряток вміє малювати, малюночки свої дарує, підписує, це так мило, про ціни на футболочки все знає.
За півроку за філіжанкою кави американці тобі казали: “Копайте окопи”, а ти їм: “Які такі окопи, навіщо вони потрібні? Я і під час пандемії будував дороги, і зараз продовжу, в мене гасло таке: “Що б там не було, а дороги треба будувати”. Навіть під час широкомасштабного наступу про дороги ніхто не забув! І в тому ж є певна логіка, любий, бо якби ти покрив всю українську землю дорогами та непролазними хащами дерев обабіч впритул, то росіянам теж ж не було б де рити свої окопи. В асфальті ж важко їх рити. Але ти не встиг, моє ж ти талановите. Хоч такий прекрасний план був. Проте все одно ми всі від тебе в захваті, ти ж не чмо якесь, а справжній мачо. Сексуально неголений. Як то кажуть, привабливий мужчина має бути трохи красивіше мавпи, саме тому неголеність таке сексі.
І от від чого я взагалі в захваті, то від того, що ти не втік. Бо овоч, ти ж пам’ятаєш, колись втік, і його депутати зненацька як то кажуть посипалися, зненацька обрали Турчинова. Зненацька стали працювати головою, а не дупою. А твої депутати ні, молодці, тримаються, й далі голосують все за твоєю вказівкою, як ти вирішив, так й голосують. Тому, що в них, та й ні в кого в усій країні немає такого найвеличнішого розуму, який є в тебе. А якщо ти, наприклад, в чомусь помиляєшся, ну то й що? Маєш право на помилку. От на жаль опозиція навіть після закриття опозиційних телевізійних каналів й далі тобі заважає. Не завжди. Але буває. Три роки тобі казала про “Армію, Мову, Віру”, поки ти намагався якось лагідно, посередині, бочком-бочком пропетляти, зі свічкою в руках шукаючи очі на дупі пуйла. Дуже я тебе за це ціную. Так ти нас й врятував. Андрій Єрмак у березні: “Ви знаєте, ми до останнього не вірили, що це станеться, скажу чесно.” Руслан Стефанчук у квітні:” Відверто скажу, що до останнього ніхто не вірив, що почнеться”. А хто б міг повірити? Най люди тебе слухають, а не усіляких астрологів читають, наприклад. Але зараз, виявилося, усі були попереджені та абсолютно свідомо боялися повідомити народу, бо, я повторюю, то б створило паніку. Усі б побігли за сірниками та за гречкою. Чи усі б виїхали за кордон. А так все ж добре стало. Єрмаку броніка не дісталося на Банковій, але він мужньо її захищав, настільки мужньо, що на місяць ніц зник з інформаційного простору: був на баракудах, перепрошую, барикадах. Ну то й що, що орки дійшли аж до Києва? Вони ж його за три дні не взяли, вірно? Ну то все й добре. І “Мрія” в нас є. Хоч й простріляна. Як вийшло той Гостомель захистити, так й вийшло. Як найкраще вийшло, бо зараз в нас є красиві фоточки Vogue. Коротко кажучи, дякую тобі за інтерв’ю. Продовжуй й далі все за усіх нас вирішувати, ніколи не довіряй фахівцям, нам теж не треба, бо в нас й 0,0001% того розуму немає, який є в тебе. Хіба не сонечко? А всі, хто хоче нас роз’єднати, переконують в чомусь іншому, то вороги.
Так як то кажуть й переможемо. Слухаючи в травні з марафону зелених слуг, які розповідають, що у вересні ми все відбудуємо, чи, наприклад, слухаючи Арестовича. Той, звісно, взагалі теж Бубочка. Зараз пише, мовляв, а щоб ви зробили, сміливі, якби вас попередили. А в березні казав, що “через два тижні все скінчиться”.
Тільки, т-ссс. То по секрету. Не кажи Арестовичу. Казки про дурнів, які перемагають, то російські казки. Бо він нас за дурнів має.
Твоя Параска.