Я теж ВПО, з роботи не звільнялась, тому маю проблему офіційного працевлаштування. Підкажіть, будь ласка, ким працюєте ви, може і я пошукаю таку роботу, бо оці нещасні 2 і 3 тисячі ще невідомо коли отримаю.
20
0
А что ж руководство и государство вам говорит? Что то мне кажется что зп то вы получаете. Как минимум 75%?
1
Вам здається. Я ваиїхала з міста, з чкого дива мені повинні щось платити? Якщо б так було, я б не хвилювалась про брак коштів.
1
Що ви від мене хочете? Ви новин не читаєте, чи що? Місто в окупованій території, ЗАЕС окупована, але там працює український персонал. Ніхто нас не звільняє, українське керівництво дозволяє виїзджати на період воєнного стану, особливо тим, в кого діти.
По темі. Шукайте роботу по Вашому фаху. Я теж ВПО. Знайшла досить швидко роботу за своєю освітою. Мій досвід Вам не допоможе, у кожного свої можливості (фізичні) і здібності, освіта.
Маючи офіційне місце роботи, ви можете ще працевлаштуватися за сумісництвом не більше як на 0,5 ставки. Але ще можна звернутися до Центру Зайнятості (де ви зараз проживаєте як ВПО), написати у них Заяву на звільнення з вашої роботи (вони повідомляють вашого роботодавця) і ставати на облік у них наприклад. Це з власного досвіду, перепитайте у ЦЗ
Я нечего от вас не хочу. Это вы хотите от нас какого-то совета как вам одной попой на двух стульях усидеть. Уверенна что зп за вами сохранена тк это предусмотрено законом
1
У вас варіантів небагато, або працювати десь за сумісництвом, але таку роботу буде непросто знайти, або звільнятись і шукати нову роботу. Або це працювати неофіційно, але ви самі розумієте, що то буде за робота. Бо чекати деокупацвї можно роками, вибачте, а гроші потрібні зараз. Я влаштувалась швачкою, теж ВПО, ніколи в житті цим не займалась, але тут не такий великий вибір робіт, аналогічну своїй колишній роботі ч тут не знайду ніколи, тому маємо що маємо
1
А від вас була якась порада? Ви до мене доколупались, намагаючись звинуватити і зараз це робите. Панано знаєте закони, до речі.
Мені аж дурно стало про те, що це може бути роками, я мабуть не витримаю і просто повернусь додому, хай краще там, чим тут як бомж
Я не хочу і не буду звільнятись зі станції, в мене чудова робота там, нажаль, наразі там працювати можна, але небезпечно для життя та здоров´я
Я вас чудово розумію. Не хотіла зачепити, вибачте, але я так налаштовуюсь, тому що краще хай це буде несподіванка, що все закінчиться раніше, ніж я буду чекати, чекати, чекати і не жити. Я так два місяці просиділа, коли з Харкова приїхала, а потім просто почала жити заново, наскільки це виходить, бо мені також дуже небезпечно повертатись додому. Заспокоюю себе тим, що я тут жива допоможу армії більше, ніж там мертва, тут шию форми і плету сітки, і ракета мене не розхерячить в черзі на маршрутку. Додому хочу страшенно, вже і під обстріли готова морально повернутись, але якщо помру, то користі з мене ніякої не буде. Моя вам порада, як і поради наших дівчат волонтерок, які так з 2014 року живуть - не думайте про те, що ви ВПО, влаштовуйте своє життя там де воно зараз є. Повернутися додому, як тільки можна буде - ще за кілька годин зібрали речі, сіли в транспорт і поїхали, і все. А очікування і думки про те, що ви переселенець, бомж і все таке - вони дуже гнітуть. З мого оточення всі хто просто чекають, вже падають в депресію, мені полегшало, коли я просто прийняла нові обставини, влаштувалась на нову роботу, там люди, волонтерки жінки у нас чудові, де я сітки плету після роботи і по вихідним. У мене ще й чоловік на війні. Іноді теж накриває, хочеться додому, хочеться старе життя, я вас чудово розумію. Обіймаю вас, ви впораєтесь із цим, обов´язково витримаєте всі випробування, у нас всіх вибору немає просто.
1
Дякую, рідненька, я щосили намагаюсь, іноді просто вити хочется, коли я бачу, що в інших містах наче забули, що в країні війна. Я теж така була колись, а тепер я одна з тих інших. Боляче, що там в окупації мій чоловік, мої батьки, наша робота і нас усіх вирвали з нашого життя, і роби що хочеш. Я ще не перейшла на той рівень, коли прийняла ситуацію і відпустила її. Тут я не можу знайти роботу, бо неофіційно - тільки прибиральники.А звільнитись я не можу і не хочу - бо маю надію повернутись. Поки станція належить Україні - я буду робити все можливе, щоб повернутись і працювати для України. Сподіваюсь, що наші головнокомандувачі розуміють, що її треба звільняти як можна скоріше, і вони це зроблять.
1
Вы грубы, девушка честна, я тоже работник ЗАЕС: при выезде из города, зарплата не насчитывается, не нужно уличать нас во лжи
Зачем вы меня обвиняете в грубости если ее нет?
Это вместо аргументов что ли?
Я не знаю что платят автору, поэтому и спрашиваю. Видимо не с проста она не уволилась,хотя жалуется на невозможность устроиться на работу?
А еще я знаю, что когда предприятие проставивает не по вине работников то работнику сохрянется зп в размере 75%. Это число может быть другим, я не могу знать какое поэтому и спрашиваю
Это вместо аргументов что ли?
Я не знаю что платят автору, поэтому и спрашиваю. Видимо не с проста она не уволилась,хотя жалуется на невозможность устроиться на работу?
А еще я знаю, что когда предприятие проставивает не по вине работников то работнику сохрянется зп в размере 75%. Это число может быть другим, я не могу знать какое поэтому и спрашиваю
Станция работает. Это не простой. Хочешь - оставайся в окупации и работай, не хочешь едь за свой счёт.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу