МастерЮля• 15 сентября 2022
Ви любите свій ДН?
За що любите або не любите?
24
0
Ні. Сотня дзвінків на день... вайбер... тг... задовбує... Хочу відпочивати в цей день, а не відповідати без кінця.
2
Ні, не люблю, зайва увага та важко приймаю свій вік, але люблю вітати та дарувати подарунок брату у цей день, так як у нас ДН один на двох🥰
2
Ні, ненавиджу, привітання ці видушені 
, вдячна людям, що пишуть, а не телефонують.
При цьому я спокійно сприймаю свій вік.
, вдячна людям, що пишуть, а не телефонують. При цьому я спокійно сприймаю свій вік.
3
Не любила з дитинства. Завжди гості, сидіти за столом, слухати тости. На роботі теж лишня увага і запросити всіх на торт, ще й керівників. А потім якось у мене був дн не вдома, не святкувала, привітали по телефону тільки батьки, родичі. День був ніякий. І після того зрозуміла, що святкувати треба завжди, але так, як мені подобається.
Ответ дляНа границе
Ні, ненавиджу, привітання ці видушені , вдячна людям, що пишуть, а не телефонують.
При цьому я спокійно сприймаю свій вік.
, вдячна людям, що пишуть, а не телефонують. При цьому я спокійно сприймаю свій вік.
В мене сестра може взагалі телефон вимкнути. От найріднішим, особливо старшому поколінню неприємно, починають надзвонювати. Я завжди пишу привітання, майже всім, не люблю дзвонити.
2
Я обожаю мой ДР. Последний раз думала праздновать, или нет (у меня 25 декабря). И все таки арендовала лимузин, позвала своих подруг. Классный ДР был. Сейчас мы все разъехались по разным странам и неизвестно когда отпразднуем наши ДР вместе…
1
Я не могу сказать, что не люблю. Но люблю отмечать, как я хочу. Съездить куда-то, семьей отдохнуть. А муж меня в этом не понимает. Считает, что обязательно отмечать, гостей звать. Ну если на мой ДР он на этом не настаивает, то по поводу его или детских ДР у нас прям до ругни доходит. Я терпеть не могу эти подготовки и праздники.
4
Нет, никаких плюсов для себя не знаю. Кучу родственников, которые хотят у меня потусить и вечное отбивание от них.
Терпіти не можу! В мене день народження асоціюється з важкою працею. Все життя я допомагаю родичам копати картоплю. Спочатку бабусям, тепер мамі.
В дитинстві мріяла, що виросту і ноги моєї на городі не буде. Але мама продовжує саджати город і моя совість не дозволяє їй не допомагати.
Чесно, інколи думаю, що це моя психологічна проблема. Бо це єдина справа в моєму житті, яку я роблю через не хочу.
В дитинстві мріяла, що виросту і ноги моєї на городі не буде. Але мама продовжує саджати город і моя совість не дозволяє їй не допомагати.
Чесно, інколи думаю, що це моя психологічна проблема. Бо це єдина справа в моєму житті, яку я роблю через не хочу.
Ми багато років на мій дн кудись подорожували. В такі випадки любила. Ну, а зараз люблю чи не люблю не можу сказати. Хочу, щоб скоріше наші хлопці прогнали звідси тих рагулів помийних. Ніякого свята так не чекаю, як це.
2
В этом году был самый ужасный др в моей жизни,муж не смог приехать. Провела его в слезах и нервах. До этого любила свой др,муж всегда с утра цветы,подарки....А с этого года не люблю и свой др и нашу годовщину
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу