Сумую коли він не пише

Та знаю, знаю. Що то все такі дрібниці.
Можливо просто сукупність усіх факторів: переживаю за ситуацію в країні, мене дуже лякає мобілізація, бо нашим теж буде тяжко. Далеко від усих близьких. Все іноземною мовою. Да, сама свідомо обрала такий шлях. З´являються нові знайомства. Постійно в русі. Та вночі погано сплю і лізуть всілякі думки в голову. Познайомилася з одним чоловіком з України. Цікавий співрозмовник. Якось так прикольно було. Я то розумію, що в житті ми навряд чи зустрінемося. Я не буду поки вертатися, а він аж сюди не доїде.
І тут вже тиждень він не пише. А я так звикла до його "доброго ранку. Як ти там?". До наших жартів. До дискусій.
Місцеві чоловіки просто викликають головний біль. Бо тяжко тримати легкість в розмові, коли потрібно згадувати що сказати і напружуватися,щоб зрозуміти його. Якраз так не вистачає отого , легкого, свого.
Доросла до майже 40 років, а відчуття що у підлітка наївного