Молчунья• 15 октября 2022
У кого сложные дети, как у вас складываются отношения с окружающими?
У меня очень сложный сын. Сейчас ему 17.
Начиная с садика, я обзавелась врагами.
У него ЗПР. Пограничное состояние между УО и нормой.
Мне высказывали постоянно, что он ненормальный и т.д.
Потом школа, первая учительница стала врагом. Она унижала его постоянно.
Он в отношении и поведении к окружающим абсолютно нормальный. Хорошо относится к людям, детям.
Хочет хороших друзей, но это не удаётся, словарный запас скудный, проблемы в развитии.
Он по-доброму ко всем, а взамен вот так.
Его родной отец обзывал, чужие тёти тоже.
Мне и самой тяжело с ним, но вот это отношение просто угнетает.
Начиная с садика, я обзавелась врагами.
У него ЗПР. Пограничное состояние между УО и нормой.
Мне высказывали постоянно, что он ненормальный и т.д.
Потом школа, первая учительница стала врагом. Она унижала его постоянно.
Он в отношении и поведении к окружающим абсолютно нормальный. Хорошо относится к людям, детям.
Хочет хороших друзей, но это не удаётся, словарный запас скудный, проблемы в развитии.
Он по-доброму ко всем, а взамен вот так.
Его родной отец обзывал, чужие тёти тоже.
Мне и самой тяжело с ним, но вот это отношение просто угнетает.
2
33
0
У меня дочка ещё маленькая, 3.5г. Бывают моменты, я не реагирую особо. В будущем планирую инклюзию, возможно ассистента, буду выбирать тщательно школу.
Понимаю... Тогда не было такой возможности. Либо вспомогательная школа, где сами понимаете дети очень разные и с тяжёлыми заболеваниями. Которые будут бить и им за это ничего не будет.
Я выбрала обычную школу, в результате столько гадостей мне наговорили и наделали, что до сих пор осадок в душе
Я выбрала обычную школу, в результате столько гадостей мне наговорили и наделали, что до сих пор осадок в душе
Просто хочу вас підтримати! Тільки що тут же читала тему, про уроки і дітей, і як завжди купа коментарів ’ а моя все розуміє’ ’як це так’ і тому подібне. Люди злі, аби обсудити і засудити, бо в них в житті таких проблем не має. В мене син сдвг це дуже важко, дуже.
4
Так, це все дуже тяжко. В мене теж син з особливостями. Інтеллект в нормі, але поведінка.....
В школі був на індівідуальному навчанні. Я сама педагог і дуже добре розуміла, що з його проблемами буде тяжко навчатися в класі, розуміла що він буде заважати дітям і створювати проблеми, це не сприятиме доброму ставленню вчителів. Нікому б не дозволила його ображати, особливо батьку. Одразу сказала чоловіку, що як не хоче нести разом зі мною відповідальность , то я його не тримаю.
Так, мій теж у школі тягнувся до дітей, а його ігнорували, не хотіли спілкуватися, на жаль, діти жорстокі. Намагалася заповнити брак спілкування з однолітками іньшими подіями, спілкуванням з нашіми друзями, з родичами, у нас вдома .часто бували гості.
Що до вчительки, то я взагалі в шоці. Чому Ви це допустили? Можна було змінити вчительку або школу?
В школі був на індівідуальному навчанні. Я сама педагог і дуже добре розуміла, що з його проблемами буде тяжко навчатися в класі, розуміла що він буде заважати дітям і створювати проблеми, це не сприятиме доброму ставленню вчителів. Нікому б не дозволила його ображати, особливо батьку. Одразу сказала чоловіку, що як не хоче нести разом зі мною відповідальность , то я його не тримаю.
Так, мій теж у школі тягнувся до дітей, а його ігнорували, не хотіли спілкуватися, на жаль, діти жорстокі. Намагалася заповнити брак спілкування з однолітками іньшими подіями, спілкуванням з нашіми друзями, з родичами, у нас вдома .часто бували гості.
Що до вчительки, то я взагалі в шоці. Чому Ви це допустили? Можна було змінити вчительку або школу?
Нормально складываются. Дочь была ЗПР, интеллект в норме. Адекватный, ребенок. Всегда оберегала ее от неадекватов, она знает что семья за нее горой.
Неможливо. Єдине що, то це скарга директору. Я не звикла так, тому все з´ясовували з нею особисто.
Але шкодую. Школа проста була, тому я туди віддала, в іншій школі було б ще гірше..
З чоловіком теж завжди сварилися, але він не уходив та й йому начхати було на сина.
Але шкодую. Школа проста була, тому я туди віддала, в іншій школі було б ще гірше..
З чоловіком теж завжди сварилися, але він не уходив та й йому начхати було на сина.
Дякую за відповідь. Саме цьому що я теж була горою за сина, то зіпсувала стосунки з оточуючими.
Та мені на них начхати, мені за дитину прикро
Та мені на них начхати, мені за дитину прикро
Так может не надо было выбирать обычную школу, если у вас ребёнок с ЗПР и с лёгкой УО ? Выбрали бы коррекционную школу. Где к вашему ребёнку был бы другой подход и отношение и детей меньше в классе и программа легче и он бы на фоне других детей не был изгоем? По сути - это амбиции мам особых детей любыми путями всунуть ребёнка в обычную школу в обычный класс. Зачем ? Чтобы на фоне обычных детей ваш ребёнок чувствовал себя не самым лучшим образом ? А так у нас в классе тоже был мальчик с проблемами в развитии. Ничем хорошим для него это не закончилось. И обычные ученики и учителя его гнобили. Ну натягивали тройки с трудом, чтобы на второй год не оставлять, дружить с ним тоже никто не хотел.
1
Та це вже в минулому. Сину вже 17 . Дивіться в майбутнє, нащо про дитячий садок згадувати.
Напевно Ви м´яка людина, я значно жорсткіша. Я б і з непрофесійною вчителькою і з недолугим ’’батьком’’ швиденько б вирішила питання.
Тримайтеся і підтримуйте сина.
Це дуже боляче що з ним не хочуть товарищувати, але ми ж не можемо нікого змусити до приязні. Наше суспільство дике що до інвалідів, особливо з ментальними розладами.
Напевно Ви м´яка людина, я значно жорсткіша. Я б і з непрофесійною вчителькою і з недолугим ’’батьком’’ швиденько б вирішила питання.
Тримайтеся і підтримуйте сина.
Це дуже боляче що з ним не хочуть товарищувати, але ми ж не можемо нікого змусити до приязні. Наше суспільство дике що до інвалідів, особливо з ментальними розладами.
1
А дальше что после этой школы?
Я была там. В нашем городе это школа детей алкоголиков, наркоманов и брошенных.
У него бы окружение было такое, соответственно друзья.
И дальше что, куда?
До 9 класса учить таблицу умножения?
Он её выучил во втором или третьем, не помню, со всеми.
После такой школы куда возьмут учиться, работать?
Ему поддержка нужна, а везде одно унижение
Я была там. В нашем городе это школа детей алкоголиков, наркоманов и брошенных.
У него бы окружение было такое, соответственно друзья.
И дальше что, куда?
До 9 класса учить таблицу умножения?
Он её выучил во втором или третьем, не помню, со всеми.
После такой школы куда возьмут учиться, работать?
Ему поддержка нужна, а везде одно унижение
А после обычной школы у вашего ребёнка больше перспектив ? Какое он сможет получить образование , куда его сейчас возьмут работать с УО ? И это при том , что все школьные годы у вашего ребёнка в обычной школе были постоянные унижения и враги? И как он себя чувствовал все эти годы в этой школе ?
1
Його підтримка - це Ви в першу чергу!. Можна було написати заяву і вчітися по інд.программі. Вчителі завжди раді ’’індивідуальщикам’’, бо за урок з такою дитиною платять як за урок з класом.
1
В принципе нормально уже со средней школы, там пришла умный классный руководитель.
А вы как думаете какое вообще у этих детей будущее в нашей стране?
Мне больно и я не понимаю как ему дальше помочь
А вы как думаете какое вообще у этих детей будущее в нашей стране?
Мне больно и я не понимаю как ему дальше помочь
1
Це дуже тяжка тема. Частково Ви маєте рацію, але коли в тебе така дитина, то не всі батьки можуть прийняти і адекватно оцінити ситуацію.
Я більш-меньш впоралася, бо сама педагог і розуміла іньшу сторону медалі . Тому важливо співпрацювати з психологом і коррекційним педагогом і дослухатися до них.
Я більш-меньш впоралася, бо сама педагог і розуміла іньшу сторону медалі . Тому важливо співпрацювати з психологом і коррекційним педагогом і дослухатися до них.
Вже закінчив школу. І зараз взагалі неважливо яку. Немає різниці.
Ким йому працювати, як жити далі я не розумію
Ким йому працювати, як жити далі я не розумію
Боюсь в странах СНГ вообще у таких детей мало шансов на нормальное будущее. Если есть ещё здоровые братья, сёстры, которые готовы будут заботиться, терпеть сложный характер, помогать , в том числе и финансово, то надежды есть . Если таких братьев, сестёр нет, то всё печально. Всё - таки в Европе таких детей социализируют, адаптируют в обществе, соцслужбы заботятся.
1
Я с вами согласна, что тема тяжёлая. И мамам часто тяжело оценить реальные возможности ребёнка и то сможет ли он вписаться в коллектив , потянуть обычную программу. Конечно то, что вы сами педагог и вашим ребёнком занимались вы и ваши коллеги были настроены положительно очень много значит. Но если смотреть реально, то инклюзия в Украине - это фикция, иллюзия. От которой страдают и особые дети и обычные и педагоги и родители.
3
Він отримав атестат? Допоможіть йому опанувати професію яка йому під силу. Чому Ви так піссимістичні? Хлопець фізично здоровий, сам себе обслуговує, ну не буде академіком, але ж для Вас він найкращий.
Що до оточуючих, то повірте, і здорових ображають, і здорові бувають самотні. Доросла людина сама формує своє оточення.
Що до оточуючих, то повірте, і здорових ображають, і здорові бувають самотні. Доросла людина сама формує своє оточення.
Зараз дещо змінюється (почало змінюватися перед ковідом і війною). У інвалідів набагато більше можливостей чим було 15 років тому.
У знайомих син з синдромом дауна. Є відставання в розвитку, погано говорить. Але він дорослий вже, десь 30 років йому вже.
Його батьки зробили все, щоб він зміг жити самостійно, якщо їх переживе, бо він в них один. Другу дитину так і не наважилися народити.
Він ходив в спец школу. Після школи його влаштували в інтернат для таких людей.
Там він освоїв якусь просту професію і живе вдома зараз, а в інтернат як на роботу їздить. Після смерті батьків зможе в інтернаті жити постійно, якщо сам не зможе. Він сам по місту пересувається без проблем, в магазин ходить
Але це все Київ. Є вибір закладів, ну раніше принаймні був.
Його батьки зробили все, щоб він зміг жити самостійно, якщо їх переживе, бо він в них один. Другу дитину так і не наважилися народити.
Він ходив в спец школу. Після школи його влаштували в інтернат для таких людей.
Там він освоїв якусь просту професію і живе вдома зараз, а в інтернат як на роботу їздить. Після смерті батьків зможе в інтернаті жити постійно, якщо сам не зможе. Він сам по місту пересувається без проблем, в магазин ходить
Але це все Київ. Є вибір закладів, ну раніше принаймні був.
1
Біля мого дому кіоск ’’Ремонт взуття’’ , там хлопець працює з ментальним розладом, він не вміє писати, але взуття дуже добре ремонтує. Років 8 тому я ходила на манікюр до дівчини у візочку. На моїй колишній роботі жіночка разом з сестрою з синдромом Дауна приберальницями працювали, так, сестра її контролювала, підказувала.
Прикладів багато.
Мій син зараз також отримує освіту і я вірю в нього, вірю що він знайде свій шлях і місце під сонцем.
Так, їм тяжче за іньших, але треба прикладати зусилля.
Прикладів багато.
Мій син зараз також отримує освіту і я вірю в нього, вірю що він знайде свій шлях і місце під сонцем.
Так, їм тяжче за іньших, але треба прикладати зусилля.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу