Як себе поводити в таких ситуаціях? (свекруха)

Почну з того що фрази, типу, ну то переїдьте або вона там хазяйка дуже класні, дякую, знаю. Була така розмова, ми не можемо зїхати ще рік, та і вона плаче не кидайте, бо війна і мені самій страшно а якщо точніше, то їй тоді прийдеться комуналку платить самій, а так ми все оплачуємо і не тільки. Ну короче, у свекрухи настрій змінюється на раз-два, то вона говорить все нормально, то просто робить вид що тебе нема, вона може обідитись на все, якщо я помию її тарілку або не помию, якщо чоловік буде їсти те що я приготувала, а не вона(хоча він їсть і моє і мами) я купила пачку борошна, вона зразу, у мене ж є, чього тратить гроші, я відповідаю яка різниця, я не бачила, та і зайвим не буде, вона уже після цього може зі мною не розмовляти. А позавчора наприклад приходили до неї сестра з сім´єю, ми посиділи, а вранці на кухні срач, ну я і помила все, бо ні тарілки чистої ні чашки. Ну зовсім без задньої мислі, вона заходить, скоса так глянула, і так через зуби, я сама могла помить, не нада було. Блін мені ніби ляпаса дали, я винна що помила посуд. Зразу скажу, я нікуди не лізу, це не моя квартира, і я там не хазяйнічаю. Нічього не переставляю, сижу з малим у себе в кімнаті, вихожу по необхідності, приготувати їсти і попрати, але всеодно щось не так. Чоловік з нею говорив, але там безрезультатно, вона зразу в сльози, або коронна фраза мені погано, їй завжди погано коли з нею пробуєм говорити. Як мені себе вести з нею, я вже не знаю, ну так мене виховували що нагрубити я не можу, але і посміхатися коли тобі фиркають навіть за тещо ти борошно купила, ну блін. Я уже приймаю таблетки бо з моїми нервами, мене вже трусити почало, сну нема, я плачу від будь чього, або зриваюсь на чоловіка. Як перетерпіти цей рік? Щоб не заробити язву, бо гастрит уже тут як тут!