Спелый баклажан• 07 ноября 2022
Що далі? Необхідно створювати новий грунт під ногами.
Немає конкретного запитання. Просто поспілкуватись. Без срачів.
Починається якийсь новий етап прийняття, усвідомлення, навіть не знаю...
Я з окупації, зараз в Європі. За свої гроші. Три місяці. Мені немає куди повертатись. Розлучена. Це якщо комусь цікаво.
Зараз приходять перші думки, психіка починає намагатись вибудувати новий грунт.
Розумію, що все-таки ще не скоро все більш-менш стабілізується. Час йде. Не знаю, як пояснити. Я не їхала за халявою і вона мене не цікавить. Але потрібно визначатись і з чогось починати, щоб колись це виявилось не просто безцільно витраченим часом.
Ви бачите якусь перспективу в "своїй" країні? Якусь користь? Що плануєте? Чого прагнете?Як ставатимете на ноги?
Просто неймовірно хочу додому... у своє минуле життя.
Починається якийсь новий етап прийняття, усвідомлення, навіть не знаю...
Я з окупації, зараз в Європі. За свої гроші. Три місяці. Мені немає куди повертатись. Розлучена. Це якщо комусь цікаво.
Зараз приходять перші думки, психіка починає намагатись вибудувати новий грунт.
Розумію, що все-таки ще не скоро все більш-менш стабілізується. Час йде. Не знаю, як пояснити. Я не їхала за халявою і вона мене не цікавить. Але потрібно визначатись і з чогось починати, щоб колись це виявилось не просто безцільно витраченим часом.
Ви бачите якусь перспективу в "своїй" країні? Якусь користь? Що плануєте? Чого прагнете?Як ставатимете на ноги?
Просто неймовірно хочу додому... у своє минуле життя.
показать весь текст
1
49
0
В мене діти. Це основна моя думка. Мені треба знайти місце, де вони зможуть повноцінно вивчитися, стати на ноги, мати якісь перспективи. А я вже буду пахати там, де зможу їм це все забезпечити. Але ж де?
Конкретно Італія - так, прикольно. Але у відпустку або на пенсію. Розвиватись - ні.
Конкретно Італія - так, прикольно. Але у відпустку або на пенсію. Розвиватись - ні.
Чого б ви хотіли зараз? Розумію всю тупість питання в даний час...
Я, наприклад, хочу знайти місце, де заспокоюсь, де працюватиму не за тарілку супу, де діти зможуть піти вчитись і матимуть з того користь, де зможуть в майбутньому знайти себе. Або ж повернуться додому не пустими головами і теж ввіллються в колію. Я поки не можу знайти таку країну.
Я, наприклад, хочу знайти місце, де заспокоюсь, де працюватиму не за тарілку супу, де діти зможуть піти вчитись і матимуть з того користь, де зможуть в майбутньому знайти себе. Або ж повернуться додому не пустими головами і теж ввіллються в колію. Я поки не можу знайти таку країну.
1
Розумію це прекрасно. Але наразі не можу знайти навіть місце, куди б чисто психологічно хотіла хоча б поїхати і почати.
В темі ви нічого не написали про дітей, тому я так подумала
Вибирайте і живіть далі. Не ставте все на паузу
Вибирайте і живіть далі. Не ставте все на паузу
1
Не можу. От просто не можу. Я справді вмерла. Намагаюсь тягнути себе за вуха хоча б звичним словом ’треба’. Але навіть що саме треба майже не розумію
Мінімум 10 років знадобиться щоб відновити економіку до рівня 2019, стільки ж певно щоб усе розмінувати. Ну і ми будемо глибоко травмованим суспільством з купою зброї на руках. І влада яка меньше красти не стане
5
Не розумію, що я хочу... Мабуть жити... Просто жити. У своїй країні... Мені тільки 42.... Усе життя - боротьба!
1
Не все так просто,як здається.Принаймі моїй дитині не просто.Вона не є дуже комунікабельною.Були друзі вдома,дружать дуже давно.С початком війни майже всі були по інших країнах.Тепер всі вже вдома.Збираються разом і дзвонять моїй доньці по відеозв´язку і так вони гуляють.Ці засмучені очі завжди(((( В місцеву школу ходить,але якось всі там самі по собі.Говорю з нею.Що потрібно і тут знайти друзів,буде не так сумно.Поки що не складується з цим
Кому їм?Классів тут в середній школі не має.На деяких уроках тільки зустрічаються одні й ті ж самі діти.Весь поток (до 200 чоловік)я не можу організувати.І це ж не маленькі дітки,щоб запросити на ДР чи що.
Тим, з ким дочка хоче подружитися. Я організовувала ДН як тільки приїхала, тоді ще не знала нікого, але вибрала 10, які їй імпонують, тепер в парк, кіно, музеї разом ходять. Ну гуртках теж з багатьма дітьми познайомилася.
А скільки вашій доньці років?Как вы выбрали?Я не знаю нікого там.Донька з декількома просто вітається.А так просто сама.Українських дітей теж не має.
Весною було 13, вона сама вибирала з ким хотіла б дружити. Українців є 3, вони пересікаються лише на французькій, інші предмети в різних класах, але загалом дружать великою компанією, всі різних національностей і не знають єдиної мови.
Думала,що можливо ваша меньша.Бо у нас ще в 11 років такого не було.Це чудово,що здружились.Можливо ваша не така сором´язлива.Моя не підійде і не заговорить перша.А тим більше запросити на ДН мало відому людину.
Уже взрослее девочка.Я просто наблюдаю,так и писала,что 15-16 лет уже более умнее,мыслят о своем будущем.А 12-13-им еще вообще все кажется,что все впереди...И не детки уже,но и далеко до взрослого.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу