ВсеЧетко• 26 ноября 2022
ви сьогодні поставите свічку?
на вікно
я кожного року ставлю
і раніше у нас на вулиці у багатьох світилися з вікна у цей день
але з кожним роком ця традиція( якщо можна так назвати) забувається
поділіться своїми історіями , у кого рідні загинули , бабусі дідусі, давайте згадаємо тих хто загинув від голодомору і помолимося щоб такого більше ніколи не було
я кожного року ставлю
і раніше у нас на вулиці у багатьох світилися з вікна у цей день
але з кожним роком ця традиція( якщо можна так назвати) забувається
поділіться своїми історіями , у кого рідні загинули , бабусі дідусі, давайте згадаємо тих хто загинув від голодомору і помолимося щоб такого більше ніколи не було
3
52
0
Я наоборот в последние годы больше стала замечать свечки в окнах. Раньше даже не знала о такой традиции. Про родственников так досконально ничего не знаю. Бабушкин брат составлял генеалогическое дерево и знаю что там на верхушке был приемный ребенок, думаю как раз после голодомора. Бабушка самая старшая, 36 года рождения, мало что рассказывала о своих родителях.
6
Бабуся розповідала, щлюо люди їли все, що змогли знайти з рослинного. Казала, що навесні від людей пахло часником, бо їли черемшу. Люди ходили роздуті від голоду. Вона ніколи не робила салат з черемші.
4
Я теж ставлю кожного року. Мої дідусь і бабуся по мамі пережили Голодомор, але нікому нічого не розповідали, ніколи
3
Розказати історій не маю, бо я із Західної частини України, тут не було голодомору. Свічку ставлю щороку, дітям розповідаю.
5
Мій дідусь був з Київщини помер я була 10, про війну розповідав трішки зовсім. Про голодомор нічого не знала .не знаю чи їх торкнулося. бабуся з Кубані . З іншого боку родина з заходу України. Голодомору не було але після війни так само було обмаль їжі , після жнив не можна було шукати їжу на полях. Їли кропиву чай з гілок вишні. Навіть вв післявоєнні часи нас голодом хотіли заморити уроди москальські
4
Ставлю. У діда мого в родині багато хто помер. Але він багато не розповідав, крім того, що він сам майже весь час спав. Трошки води, сіль, і далі спати. Аж поки весною якісь перші рослини не почали рости - лобода якась, тоді їли вже її.
Черкащина.
Черкащина.
6
Мої прабабусі нічого не памятали про голодомор. І ніколи страшних історій не розказували. Голод був, але не тільки 33, більше розповідали про післявоєний
2
Не ставлю, не вижу смысла это уже им не поможет(
Хотя мои родные пережили голодомор, тоже Черкащина был ужас много людей умирало.
Но то что мы забыли с кем имеем дело - факт, я думала тогда что это совецкая власть русские тут при чем, а сейчас у многих виноват путин, а русских - заставили.
История циклична
Хотя мои родные пережили голодомор, тоже Черкащина был ужас много людей умирало.
Но то что мы забыли с кем имеем дело - факт, я думала тогда что это совецкая власть русские тут при чем, а сейчас у многих виноват путин, а русских - заставили.
История циклична
2
Зараз поставлю, але в хаті,кіт влізе,якщо на вікні. Моя прабабуся розповідала часто,їй було 16 років під час голодомору. Ноги,казала,буди дуже розпухлі від голоду. Лазили на тополі,ловили воронят,які ще не літають і їли, якісь коржики з трави пекли,так і вижили.
Вона,до речі, з дідом все життя дуже скромно харчувалась, всі прості страви,супчики,кашки,курячі котлетки.....але померла від раку шлунку майже в 90 років.
Бабусю мого чоловіка ледь не з´ їли сусіди,вона маленька була,забрали до себе, мати кинулась шукати,а там вже баняк з кипятком на готові під неї був.
Вона,до речі, з дідом все життя дуже скромно харчувалась, всі прості страви,супчики,кашки,курячі котлетки.....але померла від раку шлунку майже в 90 років.
Бабусю мого чоловіка ледь не з´ їли сусіди,вона маленька була,забрали до себе, мати кинулась шукати,а там вже баняк з кипятком на готові під неї був.
6
Краще замість свічки один раз на рік перечитувати історію нашої країни регулярно, щоб пам‘ятати завжди всі випробовування і зло, які нам приносили наші «сусіди» з різних боків.
Наші з чоловіком бабусі і дідусі нічого особливо не розповідали про голод, вони були ще маленькими дітьми коли ці події трапились. Коли була 2 світова війна були вже дорослішими. Але теж майже нічого не розповідали. Окрім узагальнень про те, що це трагедія і нічого страшнішого за війну немає.
Наші з чоловіком бабусі і дідусі нічого особливо не розповідали про голод, вони були ще маленькими дітьми коли ці події трапились. Коли була 2 світова війна були вже дорослішими. Але теж майже нічого не розповідали. Окрім узагальнень про те, що це трагедія і нічого страшнішого за війну немає.
1
Вже горить.
У чоловіка бабуся на Полтавщині ледве вижила. Страшні речі розповідала((
З мого боку по маминій лінії померла наймолодша дівчинка-сестра мого дідуся, це на Харківщині.((
У чоловіка бабуся на Полтавщині ледве вижила. Страшні речі розповідала((
З мого боку по маминій лінії померла наймолодша дівчинка-сестра мого дідуся, це на Харківщині.((
3
я ставлю, мій рід весь звідси, я так ніби віддаю дань пам´яті і пошани своїм попередникам, доля яких була дуже важкою.
5
Щороку ставимо.
Бабуся розповідала, як у лютому 32-го їхню сім´ю (четверо дітей з мамою,яка була вагітна) вигнали з хати, поставили вартовим ’рідного’ кума і заборонили односельцям брати їх до себе. Лише за те, що мали пару коней і важко працювали. Забрала їх до себе стареньа бабуся, якось виживали. Вінничина. Пам´ятаємо...
Бабуся розповідала, як у лютому 32-го їхню сім´ю (четверо дітей з мамою,яка була вагітна) вигнали з хати, поставили вартовим ’рідного’ кума і заборонили односельцям брати їх до себе. Лише за те, що мали пару коней і важко працювали. Забрала їх до себе стареньа бабуся, якось виживали. Вінничина. Пам´ятаємо...
4
Свічок на вікні не ставлю, замість цього вдома молимось, читається коротка заупокійна літія. В обох родинах є постраждалі від голоду.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу