Канада. Поговоріть зі мною, будь ласка.

Я віруюча, мені з Богом добре всюди. Доньці подобається школа, є подруги. Живемо в селі. Але я їхала до знайомих німців, не на порожнє місце. В окрему квартиру. Вчу мову. 2 рази в місяць ходжу до старенької сусідки допомогти по будинку (це мій внесок в Перемогу, 100 євро доначу на ЗСУ).
В мене вдома син, чоловік, батьки. Сиджу заради доньки. Щоб в дитини була здорова психіка.
Про майбутнє не думаю. Дасть Бог день і дасть їжу....живу день за днем. Вчу мову, пишу статті англійською, які друкують в місцевій газеті, допомагаю нашим хто зовсім не знає мови. Німеччина прекрасна країна. Прекрасні люди (ті з якими я спілкуюся так точно), складна мова, але дорогу здолає той хто йде, все можна з часом вивчити :)

Дякую! Я вас чекала, чесно)
Ми з вами вже спілкувались в особистих на початку війни, коли ви шукали як маму вивезти)
Не наважилась написати особисто. Трошки зберусь з думками, відфільтрую питання і, можливо, спитаю конкретної поради. Ще раз, дякую!

Рік тому неможливо було уявити що з нами станеться...щось планувати взагалі невдячна справа. Щодня потрібно щось вчити, щось робите і життя кудись та виведе

Я не за грошима їду. Гроші в Європі, але життя не в них.

конечно, пишите. Если что подскажу-расскажу.
Дорогу на самом деле осилит идущий, но лучше ехать с ожиданием, что будет трудно, а если будет все хорошо - то это просто отлино.

я понимаю, просто надо обязательно язык и что хотите тут делать ;)
без денег сложно, но можно
без языка - не будет нормальной работы
без плана кем себя видите - время пройдет и не успеете понять что делать и как
тут все в темпе первые лет 5 ))
вобщем пишите

Так, це правда❤️

Волшебные люди

Ага, а тут чоловік працює, а мадам ще й вдома часто сидить))) звичайно тоді класно))

Пізніше розпишу, в побуті великої різниці немає, ви самі все влаштуэте як вам до душі, але ви знаєте що найголовніше, коли ми тут більш меньш облаштувались та адаптувались і я побачила блиск в очах дітей в мене вперше за 10 місяців притупився той сум і біль і відчуття безвиході які зявились коли ми вимушені були евакуюватись з однією валізою всі в чотирьох а потім дізнались що повертатись нема куди, бо все наше життя вщент зруйновано. Морально мені тут набагато легше, бо я бачу майбутнє і є надія, тільки заради цього варто їхати, бо я дуже добре відчуваю ваш стан, сама проходжу через все це, повірте, вам варто це зробити! Звісно, що така далека еміграція не для тих в кого чоловіки-діти в Україні, але щоб почати все з початку це ідеальний шанс і я дуже вдячна тим країнам, що надали нам цю можливість на спрощених умовах.
Обіймаю вас, автор, посумуйте тиждень, потім беріться за діло-квитки, хост, волонтери і вперед, зробіть це заради себе і дітей!

Десь так і є. В мене тут панічні атаки почалися, я взагалі не хочу вже нікуди виходити за квартири, бо в мене відчуття що крізь за мною нишпорять німецькі бабусі щоб зробити якесь зауваження або просто кричати почати

Куди стають на ноги? Коледж платний, ву виші тільки якщо ти супер розумний . Стать на ноги щоб купити собі трейлер :)

Ми так і лишилися в Бельгії, приютив нас монах в колишньому монастирі. Не мед , та якось живемо. Виділив кімнату, зробив душ , але до нього треба йти через коридор який без отоплення. Та нічого , все одно краще ніж під обстрілами. Ще тут з нами живе бабця з сином, бельгійці, вони проти нас, бо їм подобалося жити тут самим, син її бухає постійно, натравляє на нас перевірки різні, двері зачиняє, не дозволяє ходити після 21:00. Але якось терпимо. Хозяїн монастиря не може ніяк з ним домовитися, ще й бабка свої коники показує, але мені сказали що вони оба хворі на голову, я їх не займаю.

Знакомая с 2-мя детьми была там, она парихмакер, жила у брата, но вернулась, не выдержала. Мы тоже сделали визы, на всякий случай, но не спешим, это крайний случай, ребенок уже большой. Все знакомые там, но они без детей, и то сложно, просто зарабатывают и отсиживают время войны.

Автор, напишіть ще будь ласка, коли влаштуєтесь та адаптуєтесь в Канаді! Тримаю кулачки, щоб все вдалось і ви і дітки були там щасливі!

Какие глупости! Колледжи и университеты платные, но практически все студенты работают и оплачивают свое образование.

В кредит

В кредит - значительно меньше. И то, в основном те специальности в университетах, которые сложно совмешать с работой.

Тому що вони брешуть. Мені також розказували, що в США на мінімалку можна норм жити. Не можна! Бо того хватить на койкомісце і дешеву їду. Все. Щоб заробити більше - пахати треба буде на двох роботах і мати кінське здоров’я. Діти в таку фігню ніяк не входять. І може, через років 10, ви знайдете варіанти влаштуватись покраще))
Ну, або вбухати купу грошей в коледж. Так також можна, але то дуже дорого.

И они размножаются)

Напиши в красный крест Канады, спросите сможете ли работать психологом с теми же украинцами.

Моя мечта - Италия! Что не так? Почему не Ваше?

Зачем Вы такое советуете ? Когда она там не сможет, а одна с 2 детьми она не сможет, Вы ей деньги высылать будете ?

Вы и вправду верите, что спустя 8 месяцев ещё остались свободными такие блатные места работы, если они вообще существовали?

даже не знаю каким надо быть тупым и ленивым, чтоб не осилить до 5 штук за год за колледж ...

Снимайте розовые очки. Вы ОДНА и у Вас 2 !! детей. Вам не про концлагерь с 5 тысячами на 3 надо думать, а как выжить и где выжить реально.

Вы совсем ку-ку? Я картинку запостила и ничего больше. У взрослого человека своя голова на плечах, как бы, есть и не только для того чтобы в нее есть.

А Ви за 2 тижні знали, що почнеться війна?

Вы так пишете как буд-то Вы это потянете. Смотрите чтоб самой такой барышней не быть. Знание языка посредственное, денег хватит только на билеты и еду на первый месяц. Но зато гонора завались. Вам же уже сказали - детей на кого оставлять будете ? На няню денег хватит ? Точно ?

Перешли на хамство ? Куку как раз не я. Перечитайте своё сообщение. Вы вредные советы раздаёте человеку.