Дуже сумні історії кохання. Ви знаєте такі?

Нет , не женился , живет с той бразильянкой, она бухает , ему изменяет , там дочь родилась, он ради нее и живет. Узнала банально, она поздравила его что он станет папой, в фейсбуке , она отметила его... Он отнекивался сначала , но потом признался как все было

Згадала сумну історю з мого дитинства. Було мені тоді десь 10 років.
Мої бубуся та дідусь жили в селі і в літку я проводила в них певний час.
Навпроти жили сусіди і був у них єдиний син, веселий, красивий та закоханий. В нього мало бути на вихідних весілля, у подвір´ї було приготування повним ходом, готувалася їжа, прикрашався сад та будувався шалаш. Ми діти прямо тремтіли від нетерпіння побачити весілля так близько.
На передобні для весілля наречений проводив світло в шалаш і, мабуть, був необережний, його вбило струмом.
Так весілля перетворилося на похорон.
Наречену під руки на цвинтар вели, бо сама не могла. Потім виявилося, що вона вагітна, то була якась розрада для неї та батьків. Народила хлопчика. Заміж так і не вийшла, жила зі свекрухою та свекром. Траур носила багато років. Мої дідусь з бабусею вже померли, в це село я їздити перестала, тож не знаю як склалалося життя цієї родини далі.

Він навпаки гіпервідповідальний - якщо я наважусь на дитину, в потім буду шкодувати, то буде три нещасні людини. А якщо я не наважусь і потім пошкодую в 60 років, то буде лише одна нещасна людина.
Але про яйця ви праві.

Знаю історію шкільної вчительки. Наречений трагічно помер напередодні весілля. Так і не одружилася

Еще трагическая. Сейчас, думаю, много таких. Когда погибает на войне молодой парень. А дома ждет молодая жена, детки

Влюбилась, как девочка, мужчина называл королевой, при встрече забывала дышать, кружилась голова , настолько яркой любви не предстваляла в жизни.
На тот момент была замужем и с детьми.
Развелась ,надеялась на жизнь полную любви и страсти, а мужчина заблокировал везде и сказал прости,я люблю девушек аки виктория сикрет, ты не дотягиваешь

Приз за саму не трагічну, а дурну історію

Після розлучення дуже важко відходила, деперсія в мене була. Але потім на роботі познайомилась з хлопцем, він дуже наполегливо і довго добивався, я йому казала, що не готова до стосунків,, але він обіцяв бути завжди поруч, підтримувати, на руках носити. Короче, рік ми були разом, потім він зрадив мені з якоюсь дівчиною, вона залетіла (це я дізналась згодом) і розійшовся зі мною, ще й брудом мене полив на роботі, типу я істеричка й ненормальна. Ну флаг йому в руки! Я потім дуже довго сама була. Потім вийшла заміж другий раз, він виявився залежною людиною, я це не знала. І це найбільша трагедія мого життя - і кинути важко, і жити нестерпно, наче бігаю в лабіринті. Але і цієї трагедії мені виявилось мало. Після чергового зриву чоловіка, ми розійшлись, я почала стосунки з чоловіком, в якого закохалась, який теж в мене закохався. Тільки якийсь внутрішній страх і відсутність здорового глузду змусило мене зробити вибір в сторону залежного другого чоловіка, з яким зараз і живу. Наче все зараз ок, але щодня думаю про того, в кого закохалась

Історія моєї знайомої - довго не було дітей в шлюбі. Вони довго лікувались, старались. Короче тільки вона завагітніла, він грипом захворів, ночував на роботі, не хотів додому йти, щоб її не заражати. Прилетіла ракета туди на роботу. Жаль знайому((((

Історія сестри моєї хрещеної. Вона була студенткою. Навчалась в Ленінграді (за часів СССР все було). Закохався в неї хлопець, але не взаємно, ніяк вона з ним бути не хотіла
Якось увірвався до гуртожитку та зарізав її, а її подругу встиг поранити (я її пам´ятаю на похороні із забинтованими руками). Сам викинувся із вікна.

Если у человека больная голова и нестабильная психика то и мужик ни при чем
Парню очень повезло что отвело от такой

Щось не логічно. А коли зустрічались, то дотягувала?

Історія мого прадіда. Моя прабабуся була його другою дружиною. Перша померла, бо тяжко захворіла від переохолодження. А сталось це тому, що тікала взимку від свого свекра в чому вдягнена була з хати, бо хотів згвалтувати. Дід був на війні (фінська). Лишилась грудна дитина, яку потім моя прабабуся рідна ростила. Її заміж видали майже силою, бо сім´я була бідна, а вона найменша. А її коханий теж був на війні. Потім повернувся, коли вона вже заміжня була й просив розлучитися й бути з ним. Але бабця побоялася людських пліток. І жалкувала все життя ....

Давит на жалость и чувство вины чтобы дали по старой памяти

+10000000000000

А кот причем?

Пару случаев из жизни есть.

В соседнем доме встречалась пара. Девушка начала болеть, никто диагноз не мог поставить, попала в больницу. Парень очень заботился и ухаживал, не отходил о неё, а она угасала.
Когда она умерла (или умирала, в этот день), её мама обратила внимание, что он принес ей букет с четным количеством цветов. Принес еще живой.
Маму это так шокировало, что она била во все колокола и все соседям рассказывала, что она чувствует, что-то не то. Добилась экспертизы и выяснилось, что понемногу он её травил. Мышьяк или что уж не помню, но такого плана отравление было нетривиальным и никто на это не проверял. Это раскрутиломь за считанные дни, эксгумации даже не было. У него нашли яд дома, сел в тюрьму

Норм.

Навіщо? Псих чи що?

Да, никакой ссоры не было, просто тихий садист и его перло от ощущения власти, что она его любит, все пытаются спасать, а он один все знает

Я из-за букета это запомнила, как-то это было прямо жутко все, реально психопат

У нас в универе была очень классная и харизматичная препод. Красивая и яркая. Ей было под 50 - никогда не была замужем, не было детей. Потом резко она уволняется посреди года - вышла замуж. Очень большая любовь. Он богат, вместе по всему миру. Она приходила к нам летом - просто светилась от счастья, вся красивая в белом брючном костюме. В конце лета ей диагностировали рак, она умерла через 2 месяца очень быстро сгорела. Они с мужем даже года вместе не прожили было ее очень жаль. Как-то очень жестоко с ней.

У нас у будинку: бувший хлопець підстеріг дівчину, зарізав її, а потім і себе. Єдина донька у батьків. Серце кров´ю кожен раз обливається, коли на них дивлюсь

Самая трагичная, что я знаю - двое молодых мужчин, любимых и любящих, дочки у обоих тогда маленькие были. У ребят, их дочерей и жен совпадали имена. Мужчины погибли в одной аварии. Две вдовы, двое сирот.
Ну и еще одна трагедия - мой друг с беременной женой, год после свадьбы разбились, будучи пассажирами в чужой машине. Смерть - это необратимая трагедия, по сравнению с этим, остальное мелочи жизни.

Знаю историю, когда пара (они из полиции) встречалась. И что-то у них не заладилось. Девочка пришла на работу к мужчине и застрелилась у него в кабинете

Ну, в 24 года наверное все мы чуть дурные были

К сожалению спросить- возможности нет

подлец он просто, а Вы еще встретите свою судьбу и будете счастливы!

що ж тут дурного? що жінка повірила, а чоловік гидотою виявився?

У меня сейчас есть возможность выйти замуж за первую любовь, но сильно сомневаюсь. А прочитав вашу историю ещё больше призадумалась. Всё-таки через 20 лет это совершенно другой человек...

Да, из всех историй эта самая печальная из-за детей-сирот(((