Поговоріть зі мною, будь ласка

А Вы не сильно усложняете?
Я решаю проблемы по мере наступления.
У Вас сейчас просто общение. Нарисуются отношения, тогда и будете решать, что Вам нужно.
А по поводу ’ты не понимаешь’, так оно и есть. И у каждого человека есть опыт, который другому (самому близкому и любимому не понять).
Такова жизнь.

Так в тому то й річ, що ускладнюю. Але він звонить починається: люблю, сумую, а що батьки скажуть твої , а як діти віднесуться до нас. Знайомив з побратимами: це моя жінка ( яка я тобі жінка???? Я взагалі офіційно з іншим ще одружена. Ніяк не дійдемо щоб розлучитися). А я ж при всих не скажу, навіщо ти мене так називаєш. Він, судячи з розмов, що´иро впевнений що коли я приїду ми будемо разом. Ну або грає так гарно це.

Опять же, сугубо через призму себя.
То, что Вы ’никак’ не разведётесь это (для меня) плохо говорит о том как Вы управляете своей жизнью.
Должен быть порядок. Порядок в голове - порядок в жизни.
На первый взгляд между тем, что Вы не находите времени оформить развод и спецификой новых знакомств связи нет, но она точно есть.
Там затянули, там промолчали, там отложили и раз - на всех фронтах сплошные компромиссы вместо трезвых решений для себя.
Поэтому моё видение :
1. Как можно быстрее приводите в порядок формальности
2. Общение с МЧ переводите в разряд приятного и не обязывающего Вас.
Можете говорить : поживём, увидим. Я сама не знаю как это будет.

И, человек рискует своей жизнью, для него время идёт не так как для Вас, отсюда ощущение, что он форсирует события.

А у вас були стосунки до війни?

Тому що якщо лише на відстані то ви ж розумієте що не пізнали один одного фактично, на відстані по телефону це зовсім інше то раз.Два - військовим там потрібно щоб їх хтось чекав вдома , потрібні зараз ці емоції що їх чекає жінка, а от якщо б почали зустрічатись і жити разом то далеко не факт що б підійшли один одному , і навіть не факт що б дійшло до життя разом , тому що спілкування по телефону в тих умовах що він зараз ризикує життям то зовсім інше.Тим більше у вас я так зрозуміла є діти ,тобто у вас мають бути дуже добрі взаєморозуміючі стосунки щоб було бажання попрацювати теж над тим щоб він і діти нормально сприйняли один одного, а в побутовому житті не завжди чоловік з жінкою сходиться , тобто у вас зараз лише картинка фактично і ви просто можете втрачати час на стосунки на відстані з чоловіком з яким собі намалювали образ уже подальшої сім´ї але знаєте його лише по телефонних розмовах.І три, як на мене ви досить швидко шукаєте стосунки для сім´ї, ви ще не поставили крапку в попередніх відносинах а підсвідомо хочете не просто партнера а щоб в подальшому була сім´я - вам зараз потрібно просто партнер з яким вам комфортно, з яким ви будете відчувати щасливішою жінкою на даний момент, а вже в стосунках час покаже потрібно з тою людиною будувати сім´ю чи ні, тому що шукаючи вже партнера для сім´ї ви ризикуєте швидко втрапити на нові граблі, одружитись не рівно тому що побудуєш міцну хорошу сім´ю ,для цього потрібен час,багато часу перш за все для вас і ваших діток тому що у вас тільки недавно були нещасливі стосунки.

Я якраз це все дуже розумію. Ну, ми не зовсім не знайомі люди. Тому мабуть це й затягнулося.
Відповім по порядку.
1) з тим, що офіційно одружена, там не справжній шлюб. Так що крапку там не має чого ставити. ))) В стар пості я мала на увазі колишнього чоловіка з яким діти не нинішнього. ( Якась Санта Барбара, а не життя))) тож, справжня сім´я у мене була тільки років 6 тому. Вже якось дійшла до того, що не хочу просто відносин, хочу сім´ю.
2) Цього, про кого пишу, я знаю багато років. Ще зі школи. Мій перший поцілунок.. я й досі пам´ятаю всі деталі і навіть відчуття. Як закрутилося? Я в чужій країні без нікого. Намагалася познайомитися тут. Але їх менталітет, мовний бар´єр. А ще бісили питання на кшталт ’ які плани на майбутнє, чому переїхала?’ і я така ’ дістали не хочу цих хочу нашого. А найкращі наші хто? - котики зсу. Хочу нашого котика з ЗСУ. І буквально через кілька днів пише він.( Мрії збуваються, але потрібно уточнювати)) Я відповіла як і всим знайомим. Спочатку просто як друзі спілкувалися. Він запитав чи можемо зустрітися коли він повернеться, а я також приїду. Ну я і пообіцяла. Мені то не складно. Думаю поки пртїду, він і забуде. Але воно якось день за днем, дзвінок за дзвінком.... Я хоч і виглядаю зараз наївною інфантильною. В спілкуванні з іншими я не така. Відносини на відстані не моє. Спілкування онлайн - максимум пару днів. Немає зустрічей - немає спілкування. Тому у мене зараз такий мікс почуттів
Щодо одруження) ну по перше, мене ніхто туди ще не звав. По друге, з дітьми я точно в омут з головою не буду падати. Я раніше ще жодного з ким були відносини, не знайомила з дітьми. Хоча і подарунки їм передавали, і на море разом запрошували, і погуляти. Дітей я дуже оберігаю від цього. Тільки з тим, з ким точно знаю що буде сім´я.