Хто в Україні, вас теж дратують подруги, які

В сенсі «якось вибив»?
Ви самі поживіть без щитовидки, дізнаєтесь як-то «вибивати».

До речі, ви от написали ’всі, хто хотів, вже давно повернулися розбудовувати країну, працювати, платити податки’. А от цікаво, чи знаєте ви про рівень безробіття в країни? Де працювати і які податки сплачувати, якщо в нас рівень безробіття просто колосальний, людей звільняють навіть в крутих іноземних компаніях, бо вони просто йдуть з ринку, багато хто влаштовується аби куди, щоб хоч на хліб мати гроші. Куди людям повертатися та працювати цікаво?

А зачем? вы хотите посорить людей еще по одному признаку?
Вы не можете ничего контролировать кроме себя.

Опять про зависть
К чему? Жить на подачках такая себе мечта - не для адекватных людей.

Про податки смішно
В сусідніх темах радять електрику чоловіку влаштуватись неофіційно на ремонтах, бо ж воєнкомат на облік поставить.
Медсестрі ставити крапельниці по клієнтах на дому. Ну і плюс ВПО ( то державні гроші ) - і типу норм .
Я конкретно тих людей ніяк не осуджую, хай влаштуються, як в них вийде.

Але ті, що про податки кричать і радять тут же всі схемі заробітку, прям опора податкової системи 🤥 і приклад
А таких мільйони

ага авторша смотрит сторис подруги, обсырает ее на форуме, но честно не скажет и не отпишется. мерзость

Ну вот видите, хоть в чем-то мы сошлись во мнениях)))
Я вообще ничего никуда не изрыгаю, вот честно.
Я всего лишь один раз ответила на пост автора, и, из почти сотни читающих, мой ответ зацепил только Вас.
Думаю, это потому что в Ваших сториз тоже чередуется мартини и ’гребана русня’, но раньше Вы как-то не задумывались об этом.
Или есть еще какая-то причина.
В любом случае, каждый волен выражать свой париотизм по-своему.
Вопрос только в том, как это воспринимают окружающие.

Автор, ще влітку отаких ’ співчуваючих’ та ’ втомлених війною’ викреслила зі списку. Моє оточення тут, ми працюємо, ми намагаємось допомагати хлопцям ( плетемо сітки, робимо окопні свічки, медикаменти та нше. Ми вдома і ми частинка майбутньої переиоги тому що ми- надійний тил. Не оті, що 24 бігли, розкидуючи всіх навкруги, а тепер радіють, що в країні війна а в них євро на шару та можливість мандрувати Європою. Нормальні люди спокійно виїхали, в них душа і серце вдома і вони мріють повернутися і хм навіть там, в спокійній Європі, Канаді та Америці не до мандрівок і ресторанів. В них вдома війна. А у цих голодранців одна відповідь ’ так що тепер не жити??’ Жити але тихіше і спокійніше і не вказувати тим, хто залишився тут, що робити і як країні воювати і краще не дратувати людей псевдопатріотизмом своїм .. Я ніколи не забуду, як пішки в перших числах березня ми з іншими киянами бігли на вокзал і після отієї орди збирали клітки з тваринами, які вони кидали на пероні, щоб опи свої вивещти, як ходили по під´їздах і годували стареньких, яких кинули діти зі страху, коли тікали але двері не зачиняли щоб сусіди годували.
Тепер вони там родинами з чоловіками своїми патріотами диванними розкпзують, як нам і шо робити. Добре, що вони для нормальних людей вже давно порожнє місце. Всі вже за час повномасштабного вторгнення себе проявили. Хто Людина з великої букви, а хто лайно

Вы слишком категоричны. Есть много людей за границей, которые пережили оккупацию или обстрелы начала войны, но уже много месяцев живут спокойно. Есть которые не пережили, но испугались и спасали детей. Потому что в феврале неизвестно было куда доберется рашист. Никто не имеет права судить таких людей и их чувства. Моя сестра и племянница в Харькове пережили ужас в течение 10 днейы, а сейчас за границей. Им что нужно сейчас в Харькове под с-300 сидеть, чтобы их считали патриотами?

Ті, хто страждає за кордоном, із міст, яким не загрожувала навіть окупація, трохи дратують.
Але, правильно сказав автор, як би не жорстко це не звучало – коли повернуться ми це пам´ятатимемо.

Але більше дратують ті, хто сидять тут і не вважають, що допомога армії - це зараз найголовніше, що може бути. Коли ти бачиш, як одні твої знайомі й ти сам практично на рік ставлять допомогу армії на перше місце, причому всі мають роботи, дітей, сім´ї... А іншим просто пофіх.

Максимум задонатять на якийсь великий фонд 200 грн і вважають, що впоралися. Ось це все скиглення про ’треба берегти свій ресурс, себе’, ’волонтерство це вибір’. У дупу це все, коли в країні війна.

Коли ти щодня пишеш пости про те, що дуже потрібна допомога руками але всім пофіх, поруч ті самі, що були з початку.
А за кілька метрів від вас, коли ви працюєте, просто сидять мамашки, які чекають своїх дітей із занять чи з тренувань. Просто сидять. Хоча могли б у цей час допомогти.
Коли кілька знайомих або безробітних, або з особливо не напруженою роботою не знаходять часу приходити допомагати, а поряд з тобою щодня дівчата у яких в однієї двоє дітей, у другої четверо, у третьої батько з деменцією, та у всіх є і роботи й немає чоловіків у армії, але вони приходять постійно волонтерити.

Підтримують постійними донатами теж одні й самі.

І ці ’ждуни’, які просто чекають, коли ж наша армія переможе, а волонтери - це такі спеціальні люди, хай вони собі працюють, у них просто дуже багато ресурсу на це, а я така бідна нещасна не можу - ось ці дратують найбільше.

Я маю думку, що якщо мені довелося жити в цій країні саме в цей час, може це навіщось потрібно? Може пройшовши через війну моя душа стане сильнішою, сміливішою, масштабнішою, не знаю.
Про виїхавшись, там змінюються пріоритети, згодна з автором. Дуже різонула фраза однієї виїхавшої в Германію жінки: «Сьогодні отримали 300 євро, якраз вчасно, бо жили весь цей час за свої, десь скільки і витратили» Бляха, а дома жила за чиї? Хто тобі компенсував витрати на харчування твоїх дітей? Тому може й дійсно, якщо ти вибрав комфорт, то вже й транслюй це, навіщо оце « боялись сирен» Тобто обстрілів, свисту ракет над головами, це щонайменше, ви й не нюхали, а дуууже боялись сирен.

Автор создала тему, которая ее волнует. И не только ее.

Подобные чувства испытывают многие...

Вони їх все одно витратять. Сплатять ндс. Чи сплатить податки фірма, де витратять. Це все одно кругообіг коштів, живі гроші, кров економіки. На відміну від тих грошей, що вивезли закордон і витрачають там. Тому так, економіці країни краще криві схеми заробітку тут, ніж взагалі виведені з обігу гроші.

’Не думайте, що ви повернетесь колись в Україну і вам забудуть, що ви просиділи в ситному спокійному закордоні, поки ваша країна стікала кровʼю’.

Хєрасобі заявочки. Ви, може, не забудете, а мені, наприклад, глибоко пофіг, хто виїхав - взагалі не бачу проблеми: захотіли - виїхали, захотіли - повернулись. І взагалі, хай сидять там, скільки зможуть, менше навантаження на енергосистему буде.

Ті, хто страждає за кордоном, із міст, яким не загрожувала навіть окупація, трохи дратують.
Але, правильно сказав автор, як би не жорстко це не звучало – коли повернуться ми це пам´ятатимемо.

Але більше дратують ті, хто сидять тут і не вважають, що допомога армії - це зараз найголовніше, що може бути. Коли ти бачиш, як одні твої знайомі й ти сам практично на рік ставлять допомогу армії на перше місце, причому всі мають роботи, дітей, сім´ї... А іншим просто пофіх.

Максимум задонатять на якийсь великий фонд 200 грн і вважають, що впоралися. Ось це все скиглення про ’треба берегти свій ресурс, себе’, ’волонтерство це вибір’. У дупу це все, коли в країні війна.

Коли ти щодня пишеш пости про те, що дуже потрібна допомога руками але всім пофіх, поруч ті самі, що були з початку.
А за кілька метрів від вас, коли ви працюєте, просто сидять мамашки, які чекають своїх дітей із занять чи з тренувань. Просто сидять. Хоча могли б у цей час допомогти.
Коли кілька знайомих або безробітних, або з особливо не напруженою роботою не знаходять часу приходити допомагати, а поряд з тобою щодня дівчата у яких в однієї двоє дітей, у другої четверо, у третьої батько з деменцією, та у всіх є і роботи й немає чоловіків у армії, але вони приходять постійно волонтерити.

Підтримують постійними донатами теж одні й самі.

І ці ’ждуни’, які просто чекають, коли ж наша армія переможе, а волонтери - це такі спеціальні люди, хай вони собі працюють, у них просто дуже багато ресурсу на це, а я така бідна нещасна не можу - ось ці дратують найбільше.

Автор, не соромно на такі теми срачі створювати? Чи гроші дійсно не мають запаху?

А сколько таких, обсирающих всех вокруг, даже не в состоянии представить, что они понятия не имеют ничего об окружающих людях.
Не особо хочется делать это тут, но приведу пример личный.
Я выезжаю заграницу. Периодически. Увидеть своего ребенка и пожилых родителей, которых под обстрелами и бомбами чудом вывезла из Бородянки.
Каждый мой выезд - это несколько суток в машине и тысячи километров, это бессонные ночи и тяжести, это доставка колясок и спец матрасов и прочего для раненых бойцов в госпитали города Киева и не только. А для посторонних - я поехала на отдых.
Дома по ночам я лью окопные свечи, дышу этой зверской вонью, от которой идет кровь из носа и получаю каждый раз отравление.
Это сбор по всему городу консервных банок, мытье их в своей белоснежной ванной, кто об этом знает?
Это донаты, порой несоизмеримые для моего семейного бюджета, а иногда последние деньги идут на бензин коллегам-волонтерам, которые не справляются своими силами.
И никто! вообще никто из соседей-товарищей-коллег и тп об этом не знает.
Зато знают все продавцы в зоомагазинах, которые собирают мне консервные банки, магазины, волонтёры, которым я собираю материалы на кикиморы, а они мне веки, близкие друзья.
И вот такая ледЯ «Х» глянет на меня, сидящей раз в пол года в кафе за чашкой кофе и скажет «а могла бы в это время помогать»
Серьезно?
Да блевать хочется от таких «патриотов», как вы
Никто вам не оглашает суммы, которые донатит, кто вам вообще отчитывается
Если вы думаете, что кто-то 200 грн задонатил, это не факт, что не 20000, не много на себя берёте, судилки?
Но вы упорно судите…
Вы хуже тех, кто сидит и нихрена не делает
Они хоть и бесполезные, но зато безвредные
В отличие от вас
Те, кто делает добро, делает его молча
А не с пеной у рта кричит, какие вокру все «недопатриоты» и обливает всех вокруг

Вони їх все одно витратять. Сплатять ндс. Чи сплатить податки фірма, де витратять. Це все одно кругообіг коштів, живі гроші, кров економіки. На відміну від тих грошей, що вивезли закордон і витрачають там. Тому так, економіці країни краще криві схеми заробітку тут, ніж взагалі виведені з обігу гроші.

Автор создала тему, которая ее волнует. И не только ее.

Подобные чувства испытывают многие...

Задовбали тролі. Всім все рівно хто і де. В тільки кацапська гідра клепає недолугі методички, за якими клепаються такі теми

А сколько таких, обсирающих всех вокруг, даже не в состоянии представить, что они понятия не имеют ничего об окружающих людях.
Не особо хочется делать это тут, но приведу пример личный.
Я выезжаю заграницу. Периодически. Увидеть своего ребенка и пожилых родителей, которых под обстрелами и бомбами чудом вывезла из Бородянки.
Каждый мой выезд - это несколько суток в машине и тысячи километров, это бессонные ночи и тяжести, это доставка колясок и спец матрасов и прочего для раненых бойцов в госпитали города Киева и не только. А для посторонних - я поехала на отдых.
Дома по ночам я лью окопные свечи, дышу этой зверской вонью, от которой идет кровь из носа и получаю каждый раз отравление.
Это сбор по всему городу консервных банок, мытье их в своей белоснежной ванной, кто об этом знает?
Это донаты, порой несоизмеримые для моего семейного бюджета, а иногда последние деньги идут на бензин коллегам-волонтерам, которые не справляются своими силами.
И никто! вообще никто из соседей-товарищей-коллег и тп об этом не знает.
Зато знают все продавцы в зоомагазинах, которые собирают мне консервные банки, магазины, волонтёры, которым я собираю материалы на кикиморы, а они мне веки, близкие друзья.
И вот такая ледЯ «Х» глянет на меня, сидящей раз в пол года в кафе за чашкой кофе и скажет «а могла бы в это время помогать»
Серьезно?
Да блевать хочется от таких «патриотов», как вы
Никто вам не оглашает суммы, которые донатит, кто вам вообще отчитывается
Если вы думаете, что кто-то 200 грн задонатил, это не факт, что не 20000, не много на себя берёте, судилки?
Но вы упорно судите…
Вы хуже тех, кто сидит и нихрена не делает
Они хоть и бесполезные, но зато безвредные
В отличие от вас
Те, кто делает добро, делает его молча
А не с пеной у рта кричит, какие вокру все «недопатриоты» и обливает всех вокруг