Сьогодні всі прокручують в голові переддень війни і перші місяці потім.
Хто все ж опинився в пастці розкажіть свою історію,чи історії близьких 💛💙
Хто все ж опинився в пастці розкажіть свою історію,чи історії близьких 💛💙
показать весь текст
6
314
0
Какой человеческий фактор? Там было так же тихо до 2022 года, как в Киеве, например. В подвал там спускались только за компотом, а не от обстрелов прятаться.
18
Мені дідусь місцевий розказував, що дзвонила його дочка (вона десь біля Чернігова), то зайшли у двір, накрали курей, яєць і стукнули прикладом її сина підлітка. Як то кажуть..добре ще, що не вбили..але то наче кадировці були, вже не помню.
3
або на зарплаті, або промиті мізки, або просто людина така)
а от дівчата відразу декілька відписалося, ще це неправда
Все таки чудово, що є такі форуми)
а от дівчата відразу декілька відписалося, ще це неправда
Все таки чудово, що є такі форуми)
12
А мой сын ездил к деду на каникулы в Луганск..с карантином уже все... В подвале тоже не сидели.
1
У меня к русским отношение после оккупации, как у зэка из анекдота про золотую рыбку. Кто не знает напишу:
Поймал зжк золотую рыбку и говорит желание: Хочу стоять на вершине горы, внизу река, а по ней плывут гробы с ментами.
Рыбка: Ну среди них же есть хорошие люди!
Зэк: Да? Ну пусть плывут в хороших гробах.
Поймал зжк золотую рыбку и говорит желание: Хочу стоять на вершине горы, внизу река, а по ней плывут гробы с ментами.
Рыбка: Ну среди них же есть хорошие люди!
Зэк: Да? Ну пусть плывут в хороших гробах.
59
Близким рассказала, а стервятникам,которые любят на чужие мучения слюну попускать - нет,омерзительно. Автор, вы не моя невестка?Любительница живых трагедий? Нездоровое любопытство в теме читается прямым текстом,а не желание помочь разделить боль.
13
А можна типу переселитись, купити ту квартиру за сертифікат, потім її продати, і з грошима до Європи поїхати?) Хтось так робив?
2
За вранье и полили. Никто в старобельске 8 лет не сидел по подвалам. Уже несколько человек оттуда отписались. Хватит распространять фейки и методички
17
реально сожрали их?)
А я знаю історію, що орки в людей ввічливо просили покористуватися інструментами, а коли відходили лишили розтяжку у дворі
11
Замічали. Я теж багато від чого не в зазваті. Як і кожен з нас. Але тисну бан, коли починають відверту херню нести і зраду вигадувати там, де не треба. Дуже помітно, коли консерви вудочки свої закидають.
5
Ще добре пам´ятаю історію одного онкохворого хлопчика.
Це було в травні. До мене звернулась його мама. У дитини був рак, але треба було терміново поїхати в Київ для визначення саме типу раку. Дитина лежача. Вивезти лежачого на той момент коштувало більше 15 тисяч. У мами хлопчика не було грошей.
Ми їх узяли, але змогли лише облаштувати місце на 4 сидіннях, зверху тонкий матрац, мама поряд, на стільчику.
Перша спроба була 13 , здається, травня. На Миколаїв. Але волонтерів перед нами обстріляли, повернулись у Херсон , хлопчику заливати тромбоцити. 16 травня була спроба виїзду через Давидів Брід. Там простт не пропустили нікого. Повернулись в Херсон, тромбоцити. І 22 травня поїхали вже через Василівку, на Запоріжжя. Довелось ночувати в сірій зоні. Зранку випустили. На підконтрольних маму і хлопчика зустрічала швидка, у лікарню, а звідти вже забирала швидка з охмадиту.
Я людина емоційно-холодна. Думаю, що частково завдяки цьому я змогда досить довго пропускати через себе шалену кількість людських історій у період нашого волонтерства.
Але навіть мене, емоційно-холодну людину, до цих пір мучить питання: ’а скільки ще таких хлопчиків? Людей. ’ Скільки з них вижило, а скільки - ні. Бо не змогли отримати належного лікування або ліків вчасно. Просто ліки. Просто аналізи. Просто медичний догляд.
Це було в травні. До мене звернулась його мама. У дитини був рак, але треба було терміново поїхати в Київ для визначення саме типу раку. Дитина лежача. Вивезти лежачого на той момент коштувало більше 15 тисяч. У мами хлопчика не було грошей.
Ми їх узяли, але змогли лише облаштувати місце на 4 сидіннях, зверху тонкий матрац, мама поряд, на стільчику.
Перша спроба була 13 , здається, травня. На Миколаїв. Але волонтерів перед нами обстріляли, повернулись у Херсон , хлопчику заливати тромбоцити. 16 травня була спроба виїзду через Давидів Брід. Там простт не пропустили нікого. Повернулись в Херсон, тромбоцити. І 22 травня поїхали вже через Василівку, на Запоріжжя. Довелось ночувати в сірій зоні. Зранку випустили. На підконтрольних маму і хлопчика зустрічала швидка, у лікарню, а звідти вже забирала швидка з охмадиту.
Я людина емоційно-холодна. Думаю, що частково завдяки цьому я змогда досить довго пропускати через себе шалену кількість людських історій у період нашого волонтерства.
Але навіть мене, емоційно-холодну людину, до цих пір мучить питання: ’а скільки ще таких хлопчиків? Людей. ’ Скільки з них вижило, а скільки - ні. Бо не змогли отримати належного лікування або ліків вчасно. Просто ліки. Просто аналізи. Просто медичний догляд.
40
В Сумах дед указал дорогу на болота. Танки застряли. Те вернулись и деда расстреляли. Самолеты бомбы сбрасывали на дома, один самолет сбросил в чистое поле.
11
Это на одном из фото для опознания трупов в телеграм канале - мне попалось фото пожилой женщины из Ирпеня или Бучи - со свисточком на свитере. Я так думаю, все выехали, или что-то возможно хуже, а она осталась одна бепомощная. Я думаю, таких беспомощных людей много погибло в своих домах-квартирах.
7
Херсон. в феврале-марте только видела видео и слышала звуки...Так как с 24го жили у кумы( с подвалом )из дома кумы не выходила почти. потом пришлось выйти.за продуктами. шла назад. смотрю стоят у медсанчасти. танк и двое с оружием. иду и начала плакать. от страха. думаю мало ли сейчас скажут подойти. а дома у кумы дети мои. за продуктами вышла просто. мимо прошла. посмотрели. вот так вживую впервые увидела. где-то до 20х чисел марта. и после этого была еще дорога через Крым. было ужасно видеть мост,заправки ,которых не стало,горел лес,общение. потом в Европу.
4
Ужасно..
Вот тогда мне муж и кричал- поехали в село! через 20 мин. танки будут по окнами! (Киев)
, а ехать по Житом. трассе..я тогда как чуяла, что не надо и на след. день читала о растреляных на трассе.
Вот тогда мне муж и кричал- поехали в село! через 20 мин. танки будут по окнами! (Киев)
, а ехать по Житом. трассе..я тогда как чуяла, что не надо и на след. день читала о растреляных на трассе.
6
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу