Холодная каша• 05 марта 2023
Есть тут те, кто в начале войны бросил на вокзале домашнее животное?
В начале войны, когда на вокзале были толпы людей и эвакуационные поезда брали штурмом, на ремонте оставалось множество переносе с брошенными животными.
Что сейчас с этими животными? И где теперь их хозяева?
Можно выбрать несколько вариантов ответа
Что сейчас с этими животными? И где теперь их хозяева?
Можно выбрать несколько вариантов ответа
показать весь текст
1
581
0
Люди бросали животных в большинстве случаев потому, что так проще и легче. Не надо напрягаться, что-то выдумывать, искать другие пути или с кем-то ругаться. Просто бросил и забыл. Надеюсь, в жизни с ними тоже кто-то поступит также.
14
Добавлю. Первое, что я сделала 24 февраля - это пошла и купила переноску и корм. А то вдруг придётся уезжать, а переноски для кошки нет. А когда завела второго кота уже в войну, купила ему сразу переноску. Лучше быть ко всему готовой
9
Подруге огромный респект. Помню эти поезда и давки, до сих пор страх. Я рада, что у меня не было этого выбора: дети или животные. Принципиально последних не заводила.
2
Я не видела такого в убежище. Там где мы были даже кто-то подбросил кота, его сразу забрали в убежище
3
Мы выезжали с котом и собакой. Причем собаке 10 лет, вес 20 кг. Ни разу никуда не ездила до этого. Ее рвало полдороги, она дрожала и уписялась несколько раз (( мы все ее гладили, успокаивали. Дорога была 1,5 суток, из которых 16 часов сидя в поезде. Но приехали! Сейчас собакевич веселый и бодрый ) Правда думаем, какой будет дорога домой, надеюсь как-то уже полегче.
А вот коту было лучше всего! Ехал как король в переноске и спал в разных довольных позах ))) Но не ходил в туалет 2 дня! Сейчас тоже счастливый кот )
Мы не брали с собой одежду, т.к. знали, что животных будет везти трудно. Только ноутбук, гитара и животные )
А вот коту было лучше всего! Ехал как король в переноске и спал в разных довольных позах ))) Но не ходил в туалет 2 дня! Сейчас тоже счастливый кот )
Мы не брали с собой одежду, т.к. знали, что животных будет везти трудно. Только ноутбук, гитара и животные )
10
Розкажу і я нашу важку історію , на щастя з хепі-ендом .
Село моїх батьків в Херсонській області. В середині березня опинилось на «нулі». Це одне з найрозбомбленіших сіл Херсонщини . Посад-Покровське, можете глянути в ютубі купа роликів про нього. В будинок батьків було кілька прильотів, вони сиділи в погребі з собакою. Намагались виїхати на своєму авто, але виїзд з гаража був завалений кусками будинку. Навкруги все свистіло і вибухало, а вони намагались розчистити виїзд. Під’їхала евакуаційна машина , сказали сідайте швидко , ніяких речей не можна з собою , тільки документи, в машині немає місця, тільки люди. Я не можу їх винити , бо перебуваючи в шоковому стані і розуміючи що це єдиний шанс врятуватись вони вскочили в ту машину і поїхали. Без собаки. Собаку не дозволили взяти ((((( вона велика, розміром з вівчарку.
Коли добрались до Миколаєва подзвонили мені , розказали про ситуацію (в селі не було на той момент ніякого зв’язку) . Тато хотів вернутись за собакою . Я розуміла що це може коштувати життя. Сказала що я вирішу сама все . І батьки поїхали до мене. Я на той момент була вже в Німеччині у своєї сестри яка там проживає постійно .
І от ми з сестрою почали шукати через різні канали контакти волонтерів які ще евакуйовували людей з села , просити щоб довезли собаку хоч до Миколаєва , а звідти ми вже заберемо . Ніхто й слухати не хотів , яка собака? Тут людей не встигаємо рятувати! Ми були в розпачі посто , пропонували любі гроші, і от один хлопчина згодився , коли йому була запропонована кругла сума. Ми тим часом знайшли собачий готель в Миколаєві , де наша Мотя (імя собаки) буде нас чекати поки ми з Німеччини туди доїдемо , дорога три дні. Хазяїн готеля почувши всю історію сказав , що грошей з нас не візьме. Бувають і такі люди . Був вражений тим, що ми за звичайною дворнягою вертаємось з Німеччини. Поки ми їхали в сторону України знайшлись волонтери які з Миколаєва довезли нам Мотю до кордону - це була велика удача, адже Миколаєв тоді щоденно був під обстрілами. Ці ж волонтери по дорозі підібрали маму нашої знайомої з Одеси з двома котами. Плюс волонтери попросили взяти на борт ще трьох котів і довезти їх до Румінії і там віддати зазяїну. Отже , на кордоні Україна-Молдова ми «завантажились» : в моїй не дуже великій машині сиділо троє дорослих людей(я, моя сестра, мама подруги з Одеси) , собака розміром з вівчарку і 5 котів . Як в рукавичці )))) але головне те, що Мотя була врятована . Я не уявляю як можна було просто лишити її там, як з цим жити ??? Це член сім’ї , вона розумна, мов людина.
Висадивши трьох котів в Румунії ми добрались до Німеччини де вже на нас чекали батьки (вони встигли добратись туди поки ми здійснювали наш полосатий рейс) . Ви б бачили реакцію Моті коли вона побачила батьків ....я думала вона зійде з розуму від щастя , стрибала до стелі , звалювала всіх з ніх , облизувала , гавкала)))
От така історія
Село моїх батьків в Херсонській області. В середині березня опинилось на «нулі». Це одне з найрозбомбленіших сіл Херсонщини . Посад-Покровське, можете глянути в ютубі купа роликів про нього. В будинок батьків було кілька прильотів, вони сиділи в погребі з собакою. Намагались виїхати на своєму авто, але виїзд з гаража був завалений кусками будинку. Навкруги все свистіло і вибухало, а вони намагались розчистити виїзд. Під’їхала евакуаційна машина , сказали сідайте швидко , ніяких речей не можна з собою , тільки документи, в машині немає місця, тільки люди. Я не можу їх винити , бо перебуваючи в шоковому стані і розуміючи що це єдиний шанс врятуватись вони вскочили в ту машину і поїхали. Без собаки. Собаку не дозволили взяти ((((( вона велика, розміром з вівчарку.
Коли добрались до Миколаєва подзвонили мені , розказали про ситуацію (в селі не було на той момент ніякого зв’язку) . Тато хотів вернутись за собакою . Я розуміла що це може коштувати життя. Сказала що я вирішу сама все . І батьки поїхали до мене. Я на той момент була вже в Німеччині у своєї сестри яка там проживає постійно .
І от ми з сестрою почали шукати через різні канали контакти волонтерів які ще евакуйовували людей з села , просити щоб довезли собаку хоч до Миколаєва , а звідти ми вже заберемо . Ніхто й слухати не хотів , яка собака? Тут людей не встигаємо рятувати! Ми були в розпачі посто , пропонували любі гроші, і от один хлопчина згодився , коли йому була запропонована кругла сума. Ми тим часом знайшли собачий готель в Миколаєві , де наша Мотя (імя собаки) буде нас чекати поки ми з Німеччини туди доїдемо , дорога три дні. Хазяїн готеля почувши всю історію сказав , що грошей з нас не візьме. Бувають і такі люди . Був вражений тим, що ми за звичайною дворнягою вертаємось з Німеччини. Поки ми їхали в сторону України знайшлись волонтери які з Миколаєва довезли нам Мотю до кордону - це була велика удача, адже Миколаєв тоді щоденно був під обстрілами. Ці ж волонтери по дорозі підібрали маму нашої знайомої з Одеси з двома котами. Плюс волонтери попросили взяти на борт ще трьох котів і довезти їх до Румінії і там віддати зазяїну. Отже , на кордоні Україна-Молдова ми «завантажились» : в моїй не дуже великій машині сиділо троє дорослих людей(я, моя сестра, мама подруги з Одеси) , собака розміром з вівчарку і 5 котів . Як в рукавичці )))) але головне те, що Мотя була врятована . Я не уявляю як можна було просто лишити її там, як з цим жити ??? Це член сім’ї , вона розумна, мов людина.
Висадивши трьох котів в Румунії ми добрались до Німеччини де вже на нас чекали батьки (вони встигли добратись туди поки ми здійснювали наш полосатий рейс) . Ви б бачили реакцію Моті коли вона побачила батьків ....я думала вона зійде з розуму від щастя , стрибала до стелі , звалювала всіх з ніх , облизувала , гавкала)))
От така історія
19
Да ладно...
Не придумуйте. Я з Вінниці, нікуди не виїзжала, і не було тут навіть і близько такого
Не придумуйте. Я з Вінниці, нікуди не виїзжала, і не було тут навіть і близько такого
2
Це все дуже гарно, але вашу собаку рятували чужі люди, тому що ви і ваші батькі рятували своє життя. Тобто ви всі були у безпеці, а інші люди (навіть нехай за гроші) вивозили вашого собаку. Ваші батьки, коли треба було рятувати життя, собаку залишили і рятували себе. Не засуджую звісно, але варто розуміти, що заради собаки ризикували життям інші, не ви
10
У нас есть знакомая, которая пешком выходила из Мариуполя с котом под мышкой в конце марта. Только она и кот.
9
Мені моя кума сказала -’ чого ви собаку з котом везете? я б насипала іжі і води і далі хай самі як хочуть’.
І до сих пір не може зрозуміти -’а що тут таковА?’
І до сих пір не може зрозуміти -’а що тут таковА?’
8
Те трое,к о бросил животных в квартире (хоть думаю,их тут больше, только голосовать честно стесняются), вы знаете что сейчас с этими животными? Они живы или уже там мумии лежат?
3
Я теж чула історії про залишених котів і собак на вокзалі. На щастя не бачила, але і на вокзалах тоді не була. І дякувала Богу, що у мене немає домашніх тварин. З того, що я чула про виїзди з Києва і яка була ситуація на вокзалі, про те як знайомі з четвертого разу сідали у потяг.. якщо треба було рятувати себе і дітей і вони не могли влізти в потяг з переноскою і котами (а у деяких був не один кіт і не два), не засуджую. І я проти того, щоб хтось ризикував життям заради того, щоб рятувати тварин. Вище жінка писала про те, як її чоловік поїхав за котом і сам мало не загинув.
2
А что случилось с теми, кто тогда не выехал? Люди же ведь и оставались и жили в Киеве с первого дня войны и до сегодня
2
Ответ дляЦирк на дроті
Кошка УБЕЖАЛА ....ааа,мне надо было сказать,эй летчик,подожди не кидай бомбы,мне надо кошку найти 
Волонтеров никто не просил спасать животных чужих животных!!!это ясно было,что у этих животных есть хозяева и они за ними вернуться!!!
Волонтеров никто не просил спасать животных чужих животных!!!это ясно было,что у этих животных есть хозяева и они за ними вернуться!!!
И когда вы вернулись за кошкой? Через пол года?
5
Нам дуже повезло , хоча це коштувало чимало зусиль і фінансів . Але! Якби не повезло з волонтерами ми б їхали до собаки самі , ми не роздивлялися варіант залишити її там . Сиділи б в Миколаєві поки дали б зелений коридор і їхали б в село її забирати .
3
Хозяева животных не бросали.
А псевдохозяева оставляли на пол года в подвале.
И после этого всех обвиняют
А псевдохозяева оставляли на пол года в подвале.
И после этого всех обвиняют
7
Нічого з ними не трапилося, але тоді ніхто не знав, що буде далі. Коли є вибір рятувати дитину або залишатися через тварин, вважаю, що потрібно обирати перше.
3
Я не лью и за всех не говорю!!!В моей ситуации это было начало войны 1,2 марта все были напуганы,был хаос, никакой эвакуации не было,людей никто не предупредил о войне,люди спасали свои жизни, детей,стариков и животных,животные не предсказуемы!
3
Я в евакуаційномк поїзді виїждалал з двома дітками і собакою. У купе плацкарту було 18 чоловік і наша шитцу.
4
Я щиро рада, що у вас все добре закінчилося і вдалося урятувати собаку, і головне батькам вдалося виїхати.
4
Мы никого не бросали, потому как никуда не выезжали, хотя и живём в пригороде Ха, но за год войны обросли хозяйством - в начале марта 2022 приютили малыша-метиса шпица с чихом (у хозяев были проблемы с кормом), а в середине августа - девочку-франю (хозяйка умотала заграницу).
Первого взяла, начитавшись здесь тем о брошенных на вокзалах животных.
Вторую - из любви к породе.
При этом, в доме уже были собака, кошка и птица)
Первого взяла, начитавшись здесь тем о брошенных на вокзалах животных.
Вторую - из любви к породе.
При этом, в доме уже были собака, кошка и птица)
3
Я проголосовала, что оставила в квартире (2 кота), НО! у меня в городе оставалась мама, которая за ними смотрела и оставался брат мужа, который бы мог вскрыть квартиру в крайнем случае или я бы оставила ключи хотя бы под ковриком. Если бы этого не было и не было бы возможности взять с собой (хотя я бы до последнего искала эту возможность) я бы по крайней мере выпустила их из квартиры. Мне невыносима была бы мысль, что животные погибли бы от голода и жажды((( Я искренне не понимаю людей, которые оставили в квартирах.
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу