Есть тут те, кто в начале войны бросил на вокзале домашнее животное?

Я не могла б судити . Мене в перші години війни чоловік відвіз, як ми тоді думали, в безпечне місце з думкою що вернеться сам додому. Далі ситуація ставала серйознішою, і додому вже було їхати небезпечно. Я тут плачу як там котик, діти плачуть як там котик. І чоловік вирішує їхати за котом. Поїхав, забрав кота, вимкнув все в квартирі а на зворотній дорозі попав в котел з обстрілами.
Вибачте, але я себе тоді корила - невже життя кота вартує життя чоловіка. Чоловік вирвався з під обстрілів назад до нашої квартири, а багато машин з того котла зрівняли з землею.

Сейчас вижу есть такие рюкзаки - переноски, прозрачная стенка и дырочки. Гораздо удобнее носить те 5-6 кг пушистого счастья.

Не понимаю как можно оставить животное.
Это бездушно такие люди для меня чмони.
Мы сразу подготовили всем 3м котам переноски, с собой в тревожном рюкзаке были документы и котячая еда и вода.
Мы из-за животных в принципе и не поехали с города.

Я нашла человека чтоб привёз мне кота и забрала, это же мой кот

Я не могла б судити . Мене в перші години війни чоловік відвіз, як ми тоді думали, в безпечне місце з думкою що вернеться сам додому. Далі ситуація ставала серйознішою, і додому вже було їхати небезпечно. Я тут плачу як там котик, діти плачуть як там котик. І чоловік вирішує їхати за котом. Поїхав, забрав кота, вимкнув все в квартирі а на зворотній дорозі попав в котел з обстрілами.
Вибачте, але я себе тоді корила - невже життя кота вартує життя чоловіка. Чоловік вирвався з під обстрілів назад до нашої квартири, а багато машин з того котла зрівняли з землею.

Я б и без документов кошку пронесла. Все б для этого сделала. Моей 14 лет. Это как предать члена семьи. Хотя о чем я , тут куча теток, которые год живут далеко от мужа , не собираясь возвращаться. А четакова, спасаютдетейотсирен

Так люди теж підготували. Вони ж їх в переносках на вокзалі кидали

Прям у всех , кто бросил животное, было по 10 младенцев на руках. Не смешите

Я не могла б судити . Мене в перші години війни чоловік відвіз, як ми тоді думали, в безпечне місце з думкою що вернеться сам додому. Далі ситуація ставала серйознішою, і додому вже було їхати небезпечно. Я тут плачу як там котик, діти плачуть як там котик. І чоловік вирішує їхати за котом. Поїхав, забрав кота, вимкнув все в квартирі а на зворотній дорозі попав в котел з обстрілами.
Вибачте, але я себе тоді корила - невже життя кота вартує життя чоловіка. Чоловік вирвався з під обстрілів назад до нашої квартири, а багато машин з того котла зрівняли з землею.

Так чего не написали им, если видели кошку в интернете, и не забрали ее обратно?
Стыдно было?

Полно было таких, к сожалению

Я исхожу уже из интересов собаки сейчас, честно говоря. Хотя ребенок просит, объясняю.
У них хороший частный дом, а мы в маленькой однушке с ребенком.
Собака реально очень восприимчива, с тонкой душевной организацией, это накачивать ее успокоительными, сердце слабое место.

краще я б цього не читала..Я з окупації дітей ледве вивезла, а потім вже домовлялася, щоб кота вивезли. З Мелітополя до Запоріжжя одна людина везла , з Запоріжжя до Львову друга, та щоб посадити в Мелітополі в авто перевізнику, то ціла проблема була! Кого тільки не просила, за гроші дійсно! Людина , на котру залишила кота, запиячила і треба було якось потрапити до квартири до нього та знайти переляканого кота! Загалом вивіз обійшовся 2500 грн і на радощах сусідам віддала великий телевізор , як вдячність, що витягли кота із п´яного полону! Скільки ми молилися, щоб кіт доїхав! Зустрічали з дітьми майже в 1 ночі в комендантську годину у Львові, нас охоронець лаяв, що ми шастаємо по ночам.У кота такий стрес був, він так і не спав всю ніч, ходила з ним по коридорам якоїсь офіційної будівлі, там був прихисток і багато людей спали на полу. І щоб кіт не орав в переносці, я з ним до утра ходила по цих коридорах Ну а далі, дорого до Німеччини, було ще цікавіше з котом, але ми, дякуючи Богу все подолали

Вы же понимаете, что изначально не было бы этой ситуации, если бы не оставили его. Риторический вопрос

Мои знакомые так оставили шиншиллу. Они в панике уезжали из Одессы. Вечером 24 февраля уже были на молдавской границе. У них целый зоопарк. Забрали лабрадора, мейнкуна. Оставили огромный аквариум, шиншиллу просто забыли. И был еще попугай корелла. Его судьба мне не известна. Ключи от квартиры никому из знакомых не оставили

Почему сразу не выехали с котом?

Кошка убежала когда бомбили,мы уехали,я знала она никуда не денется будет ждать.Случайно увидела свою кошку на Фейсбуке, её забрали псевдоволонтеры, вывезли в Польшу...много животных,хозяева ищут ,а те позабирали,и ордена себе навешали

Прям у всех , кто бросил животное, было по 10 младенцев на руках. Не смешите

Из Одессы выезжали в панике?

Значит они и планировали их оставить в тех же переносках,с мыслью,что кто-то заберет.

Ми загубили кота при евакуації. Дуже від того болить. Шукали по всій Україні, та марно.
Взяли з приюту самого страшного кошеня. В пам´ять про нашого кота

Я когда хотела ехать без мужа, кота бы всё равно забрала

Из Одессы выезжали в панике?

Ну уявіть з собі. У вас дитина на руках і переноска. Тут одна думка попасти в потяг і щоб в натовпі не роздушило дитину.

Ну где то же есть эти люди, хозяева брошенных в переносках животных?
И в основном с Киева киевляне убеждали, а тут основная масса участников форума из Киева

Тот момент когда из Николаева мы бежали в Одессу жить 😂😂😂

Удалено администрацией...