Как вы с этим боретесь?

Коли я по справжньому зненавиділа тих паскуд і мразоту, російські слова почали в горлі застрягати, і дуже швидко настав день коли я навіть перестала робити спроби. Особливо я, намагаюся думати лише про Україну, українське, не провожу аналогій з тими відходами. І вам раджу. Вважаю що Україні треба стати україноцентриською на якийсь довгий проміжок часу, поки не навчимося поважати своє і цінувати себе, нести з достоїнством.

Це тільки сьогодні у вас відбулося?

Как? Никак! У меня брат воюет! Постоянно на нуле! Знаете сколько я уже этой ненависти ’прожила’ ... Все, что он рассказывает трудно вообще принять. Нам нужно за наших ребят молиться! 🙏🏻

Спасибо, я молюсь.
Пусть Бог бережет Вашего брата

Я не дивилась відео, бо знала, що не вивезу. Мені було достатньо текстового опису. Попийте біфрен, чи інше заспокійливе.
Я не віруюча. Тому скажу, що молитва + реальна дія на підтримку наших, набагато краще ніж просто молитва. Хтось донатить, хтось шкарпетки в´яже, хтось пиріжки пече. Як мінімум, що може зробити кожен, відрізати себе від усього рашистського: не слухати їхню попсу, не дивитися гімно-серіали, намагатися переходити на українську, хай і не ідеальну. Підтримувати перейменування вулиць і відміну спільних свят. У нас немає залишитись нічого спільного з ними.
А то підняли хай через 8 березня, бо бояться, що тюльпанів більше не побачать. Хіба це така велика жертва порівняно з жертвами, які приносять наші захисники?

Можливо, знову загримлять гармати…» Василь Симоненко (1955 рік)

Можливо, знову загримлять гармати,

І танк зімне пшеницю на лану,

І буде плакать і журитись мати,

Коли сини ітимуть на війну.

І хтось востаннє поцілує милу,

І хтось сльозу непрохану змахне,

А може, дехто втратить віру й силу,

Своє життя рятуючи одне.

Але не я… Я квизнути не стану,

Хоч як не буде боляче мені, —

За нашу землю, дорогу й кохану,

Я рад прийнять на себе всі вогні.

За тих дітей, що бігають до школи,

За матерів, змарнілих у труді,

За рідні наші верби довгополі,

За наші дні, прекрасні й молоді.

І тут ні сліз, ні відчаю не треба,

І тут не треба страху і ниття —

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.



«Пророцтво» Дмитро Павличко (1991)


Коли надійдуть танки й бетеери,

І вдарить по знаменах кулемет, –

Ті вмруть, а ті сховаються в печери.

Та на майдані лишиться поет.

Він буде сам під кулями стояти

Без наляку й жалю, як Прометей,

І кров стече… Рабів народить мати,

Та він оберне знову їх в людей!

Він знов оберне в Дух скорботне тління,

Знов нагадає хто ми, звідкіля.

І знов на площах закричить каміння,

І вбивці рушать знов з – під стін Кремля.

Знов буде бій! Будуть підступні чвари,

Знов честь укрита буде наяву,

І знову нас клястимуть яничари,

Навколішки вітаючи Москву.
І знов розтануть людських душ мерзлоти,

І знов імперію ошкірить сказ,

І буде так продовжуватись доти,

Допоки правда не прийде до нас.

В століттях буде так! І жодна зміна

Не станеться в перебігу епох,

Допоки не воскресне Україна,

Бо Він так хоче – наш безсмертний Бог!

Кому молиться? Богу?
Если бы бог был, войн бы не было.

Вы вырываете руками сердце этому ублюдку. Его жена вырывает сердце вам. Ваш муж вырывает сердце ей. Ее сын вырывает мужу. Ваша дочь вырывает сердце ее сыну.

🥺 как вообще в наше время возможна война - я так и не могу понять. Почему весь мир ничего с этим не может сделать. Я не могу понять и не понимаю. Почему никто не может остановить рф?

Прямо стихотворение про Таракана... Где тот воробей из-за гор, что уже склюет эту гадину?

Я живу с этим почти 9 лет. Читаю тут темы через одну и хочется кричать,люди,ау,это продолжается столько лет,а вы только заметили? Я плакала зимой 2015,когда в нескольких километрах от меня добивали киборгов в аэропорту ,а потом
описывали в местных новостях,как именно их убивали, когда смотрела видео,когда стреляли в наших на улице моего родного городка,где я родилась,когда урод мильчаков отрезал ухо нашему солдату. До вас всех только это дошло???

Да. Замечаешь, когда ракеты над твоим окном свистят.
🤷‍♀️

Я не могу вам ответить, что я чувствовала в 2015... ничего...🤷‍♀️

Сейчас думаю почему?... не знаю... может так это освещалось в сми... как ничего страшного... может если для президента всё ок и у него заводы в рф... то и ты не ощущаешь всего трабла.

Для меня - да, территории были оккупированы. Почему их сдали было непонятно, куда исчезли все военные было непонятно.
Но если никого это не парило сильно и я перестала в это вникать.

Для меня война началась 24 февраля в пять часов утра.

Всем было по....тогда,ведь это их не касалось. Все спокойно себе жили,не парило(

Кому молиться? Богу?
Если бы бог был, войн бы не было.

Вы вырываете руками сердце этому ублюдку. Его жена вырывает сердце вам. Ваш муж вырывает сердце ей. Ее сын вырывает мужу. Ваша дочь вырывает сердце ее сыну.

🥺 как вообще в наше время возможна война - я так и не могу понять. Почему весь мир ничего с этим не может сделать. Я не могу понять и не понимаю. Почему никто не может остановить рф?

Прямо стихотворение про Таракана... Где тот воробей из-за гор, что уже склюет эту гадину?

Задним умом хорошо всё понимать...
Куда смотрел весь мир, когда Сирия?!
Куда смотрел мир, когда Грузия?!
Куда смотрел мир, когда Чечня?!

Сейчас понятно, что если б мир (хотя кто конкретно?) дал бы кое-кому по рукам, а лучше в е... ло... то и мир сейчас был бы совсем иным.