Я заздрю сучасним дітям із благополучних і забезпечених сімей

да но есть и другая сторона. обесценивание. мы понимали и дорожили каждой копейкой и знали счет деньгам. современные дети ценить то что имеют, не умеют

Моя дочь имела всё то
, что имели её друзья ,её одноклассники, в каких-то местах имела даже больше .Сейчас она не вылазит от психотерапевтов ,лечит детские травмы, оказывается ей постоянно чего-то не хватало

Ну, мой ребёнок видит как эти деньги мне достаются. Знает сколько я работаю. Я уже стараюсь в меру ее возраста объяснить как деньги распределяются, как приоритеты расходов выставлять. Она в курсе, что деньги не из тумбочки достают

Это Таня

Гарна тема вийшла, багато чого корисного вичитала задля виховання своїх діточок

Детям уже 8 и 10 лет!

Нет, то просто Таня

Ааааа) я просто не в курсе кто это))

А наступне покоління буде мати власних роботів і думати які ми бідові були. Колись пара чобіт і кіньт - це було дорого і круто, зараз телефон і машина. В майбутньому - дача на Марсі, або прсто чиста вода, якщо учасники цього форуму не перестануть ставити 4 прання на день і митися по стопісят раз

Вам повезло, этот шок-контент затягивает покруче турецких сериалов

Я росла в ’благополучній’ сім´ї. Мені купували гарний одяг, робили дорогі подарунки. Ми літали на відпочинок, зупинялись у п´ятизіркових готелях. І я чомусь думала, що всі інші люди теж так живуть. Мабуть, тому що у моєї шкільної подружки все було так само. До речі, з нею нас відправляли в Лондон, ми були у Празі і Кракові (і це було десь у 9-му класі).

Але я написала ’благополучній’ в лапках, бо мої батьки весь час сварились і в них були дуже погані відносини, які я сприймала за норму. Було психологічне насилля, мене били. Мені не можна було приносити погані оцінки. Все дитинство і підлітковий вік я росла з відчуттям самотності.

І так само й моя подруга, яка зростала у дуже релігійній сім´ї і до неї ставились ще гірше.

Ми обидві знайшли собі чоловіків-аб´юзерів, бо у нас просто не було прикладу нормальної сім´ї. Але на щастя, ми обидві змогли вийти з цих відносин. Але на це пішли роки. В тому числі, і роки психотерапії.

І зараз, коли мій чоловік, який виріс в таких умовах, як і ви, розповідає про святкування Нового року або як вони їздили сім´єю на річку і ночували в наметі, то я думаю, що з радістю б помінялась би з ним місцями.

Бо коли мені давали кишенькові гроші за хороші оцінки, то мені просто хотілось, щоб мене хтось послухав, щоб мене хтось помітив, бо батьки завжди були на роботі або сварились між собою.

Я не ходила в брудному та старому.Батьки завжди старались поїхати за кордон купити гарний одяг.Мій рік народження 1984

нуууу, можно поспорить
’их любят’ - это под вопросом, разные бывают ситуации, часто неадекватные совсем, особенно где большие деньги.
А я вот жалею, что мои дети лишены улицы и природы. Сейчас одних так просто не отпустишь целыми днями гулять. Да, сидят в компе оба, живут в этом виртуальном мире. Разве это счастье? У меня сердце наоборот сжимается

Ну вот так((

ну да
то пандемия то война

чудове життя

Село, то вообще жесть.
Только за Киев уже спасибо родителям.

У Тани под анонимом аудитория больше...

ой, ну ви просто жалієте себе і придумуєте причини чого у вас не все так радужно
Мені здається, що сучасним дітям, в більшості випадків, набагато важче. Постійний потік інформації, який не може людина обробити. Постійне порівнювання себе з іншими. спокуси у вигляді нічого не робити, кривлятись як блогери і мати мілійони. і ой, розбиті окуляри. бо міліонів немає.
А де в цьому ’раю’ взяти силу волі, щоб відірватись від гаджетів, від ютубиків з потоком типу корисної інформації. Бути білою вороною і не сидіти в тік-токах і лайках. Дуже швидкий розвиток всього. Все треба встигати. ретріти, книжки, інфлюєнсери, крипта, нфт, постійні курси, постійне навчання. І ой, ніяких класичних відносин. толерантність, свобода і роби що хочеш і йди куди хочеш. І оця відсутність кордонів і напрямків, насправді, дуже важко

Це інші часи, інші проблеми, інші виклики в житті

Вообще не так. Это только ваша реальность

я была хорошо одета, вкусно накормлена
то что мультики по расписанию, совсем не плохо. Зато мне выписывали всевозможное детские и подростковые журналы и покупали книги. Я любила читать

а сейчас я сама разучилась читать, т.к. постоянно залипаю в соцсетях и получаю огромное количество информации. Если я раньше хотела дом почитать, то теперь только тишины и никакой информации

Таня, создавайте новую тему)

Мамы рано не стала, детство было бедное. Но меня это не волновало в принципе, ни тогда ни сейчас. Обидно было только что когда отец женился снова в мои 14, обо мне почти забыл. И не было этого чувства поддержки за спиной, все сама и везде сама. Даже пожаловаться было некому. Сейчас он с мачехой не живет, уже лучше стало. Но и я уже не ребенок, все не вовремя. А финансы, это такое дело. Если есть любовь и поддержка родителей, это сглаживается.

Гы автор)))) У несовременных детей тоже была такая же проблема. Мне 49, и разделение было и тогда. И значительное.

Конечно трудно. Судя по ответам это Таня

Чому це село жесть ?

Не знаю. Я буда щасливіша в дитинстві,чим мій син. Хоч у нього є набагато більше,чим було у мене. І в моєму дитинстві не було ні ковіда,ні війни. А речі,одяг... то таке,другорядне

Автор, головне в сім´ї- любов. От реально.
Ми росли в не в багатстві. Зі зручностями на вулиці. Але дитинство- просто щасливе. Літо у бабусі, корови, гуси пасли, в ставку купалися, на велосипедах ганяли, по деревах лазили, будували там шалаші. Рибалка на світанку, ноги мокрі від роси.. а мед із щільників.. а сіно пахуче таке-ми з горища просто падали на сіно в сіннику.. бабусині пироги з печі, молоко з кринки, карасі на вогні в листі, картопля запечена в вуглях на полі.. та ше море всього
А зимою з татом на лижах, або море літом, з татових плечей пірнати, потім шашлик, і дині, кавуни.. в шахи грали з татом, я вигравати почала вже в класі 3 в нього( потім зізнався шо піддавався.), а з мамою їздили в цирк і зоопарк, потім в музеї.. памятаю як в театрі в опері спала в неї на колінах.. мама смачно пекла торт, а ми збивали яйця ручним міксером...мені подарували папугу, а він вилетів через вікно.. а через 2 тижні я прокинулась і побачила на вікні його, і вже потім через роки батьки зізналися що все місто обігали шукаючи подібного.. а ще на касетних такий огромезний магнітофон ми записували різні історії смішні, потім слухали..
Та море, море всього
От ніяких незручностей, утисків, образ, нічого такого не пригадується
Лиш світлі спогади .
То може то не від того залежить??

Потому что жесть.
Если надо объяснять, то не надо объяснять.

Ото ви зануда. Час вирости.

Не знаю, я родилась и выросла в центре города областного центра на юге Украины. Все было - и одежда модная, и игрушки заграничные, и деликатесы из еды, и кружки, секции. Окна моей комнаты на центральную площадь выходили. Да,время было другое, но на то время у меня было шикарное детство. Конец 80-х