Я за своїм чоловіком, як за дірявою фіраночкою...

Мабуть, тексту буде багато... Навіть не знаю з чого почати. Так накипіло і допекло, що вже не витримую.
Не відчуваю себе захищеною поряд зі своїм чоловіком. Всі мої проблеми - тільки мої. Навіть в елементарному я не можу на нього покластися. І навіть якщо справа чисто чоловіча, він просто мене кине і буде спостерігати. Зараз згадаю всі серйозні косяки. У сина ( 4 клас) були проблеми в школі. Прийшов старший брат однокласника і вирішив його залякати. Здавалося мав би чоловік підійти до школи. Але ні, він просто злився. Мені погрожують по телефону, пишуть купу гадості - розбирається поліція. Бо чоловік мене втішив " не звертай увагу". Їду додому і в нас на вулиці будівельники порозкидали якісь труби. Я випадково наїхала на одну. Крику було на весь район. Розказала чоловіку , на що отримала стандартну пораду " не звертай увагу". Просто якась амеба безхарактерна. Хоча якщо бухне, то дуже сміливий, на всіх налазе. А так то в кущі швиденько - сама якось розбереться.
Сьогодні мене та доньку налякав сусідський пес. Я одразу сказала чоловіку, щоб прийшов до нас і поговорив з сусідами. Але дива не сталося, зайшовши в будинок побачила картину маслом - чоловік на дивані в телефоні і як ви думаєте, що він мені сказав?
Ви б жили з такою людиною? Чи все нормально і я насправді багато хочу?