Я жила з лицеміром?

Були разом з хлопцем 4 роки. Пережили багато чого разом. І безгрошів’я і поїздки на заробітки, та не дивлячись ні на що, завжди будували плани на майбутнє разом. Хотіли переїхати закордон, почати все з нуля, будувати свою сім’ю… Та останні півроку стосунків стали якимось прохолодними. Потім він сказав що хоче взяти паузу, треба подумати, бо має враження, що ми витрачаємо час… Через пару тижнів він зі мною прощається. Потім я дізнаюсь, що він переїхав таки, куди ми планували, а ще через декілька місяців він одружується. Я не знаю як пережити це. Все, що в нас було виявляється було неважливим. Слова кохання які він мені говорив-брехня? Думки 24/7 «навіщо він був зі мною», «він просто проводив зі мною час, я Буда зручна, а потім знайшов когось кращу?», «чим я погана? Що я зробила не так». Я не розумію, як можна сьогодні говорити про спільні плани на майбутнє, а завтра обрати нове життя з іншою… Найболючіше що він щасливий з нею, а я залишилась одна, спустошена й розбита всередині. Якщо у когось була схожа ситуація, скажіть, як довго ви оговтуватися. Час йде а мені не стає легше…
Якби він хоча б зі мною поговорив перед розставанням, не знаю типу «ми старалися, нічого не вийшло», або «я більше не маю почуттів до тебе»… так ні, просто сказав що якась прохолода в стосунках і йому треба подумати. Всі пари проходять кризові ситуації, це нормально, та людина не обрала шлях на подолання кризи разом, він просто вирішив піти. Скоріш за все та запасний аеродром вже чекав на нього. Але це так підло, я ніяк не можу повірити що він настільки лицемірна людина. Мені здавалось я його чудово знаю й розумію, що ми гарно підходимо один одному. Я навіть не знаю що зробила в стосунках не так, бо ж він ні на шо не жалівся.
Почуваю себе використаною й викинутою на смітник.