Я егоїстка чи сам заслужив?

Колись мене покинув хлопець. Років два приходила в себе, ні на кого дивитися не могла навіть. Потім дізналась що він одружується. За ці роки вийшла заміж. Вже розуміла, що час забути, але він майже щоночі мені снився, я цього не хотіла ніколи, думки про нього мені заважали жити своїм життям. Потім за інших зовсім обставин я розлучилася. Дізналась, що він так і не одружився тоді... Наважилась перша подзвонити. Це ніби як гештальт закрити. Час від часу ми спілкувалися по телефону, хоча рідко... раз на рік-два... В один день він наважується розповісти, що покинути мене була найбільша помилка у житті, далі легкий флірт по телефону і не більше. Дійшло до того, що зараз мені він вже зовсім не цікавий, він це знає... Його повідомлення мене прямо із себе виводять. Але є одне але. Коли мені погано на душі, я спілкуюся з ним і з усіма емоціями коли не справляюся, то пишу йому... Він підтримав, а тоді він знову мені не цікавий, навіть вибішують його повідомлення... Він же колись мене не пожалів, чи правильно, що і мені начхати зараз, що використовую його лише як емоційну розрядку