Бензопирен• 23 мая 2023
Питання до жінок у яких чоловіки поприходили з фронту в 2014, або зараз
Комісовані чи з якихось других причин.
Сильно змінилися після війни?
Як вам з ними живеться, чи може розійшлися?
Сильно змінилися після війни?
Як вам з ними живеться, чи може розійшлися?
40
0
Двое близких знакомых были в АТО. Один бухает по-черному, второй спать не мог много лет, воевал и днем и ночью, уже в мирной жизни. У коллеги муж в Ато был. Та же история.
2
2
Чоловік профес.військовий. Був і в ато не раз, і зараз на війні. Все добре, слава богу. П.здить орків.
20
3
Я думала розійдуся з чоловіком в 2017, майже три роки був на війні. Як я це винесла, один Бог знає. Сльози, психологи, разом відпочинки, окремо відпочинки…. Я не знаю як я це пережила. Я благала покинути мене, він благав покинути його. Але ми трималися до останнього. І потім почали жити - як заново зійшлися. Все налагодилося , але ми багато для цього зробили. Він військовий і тепер надіюсь , що другий раз такого не буде.
Зараз пишу і згадаю через що ми пройшли… нехай Бог оберігає сімʼї від такого
Зараз пишу і згадаю через що ми пройшли… нехай Бог оберігає сімʼї від такого
19
Нормально. Много знакомых, У которых мужья были в 2014 и сейчас. Тоже все норм. Пить не начали.
2
В мене чоловік військовий, був і тоді і зараз. Гарна, добра, любляча людина. Чоловік з великої літери, ніколи не пив і не курив ні там, ні дома. Ніяких змін, він завжди був таким. Не став деградантом, надивившись на жахи. Зараз , навпаки, ставиться до нас так, що наче ми єдині для нього у всьому світі. Але він і до війни був люблячим чоловіком і батьком.
Вже служить дома 8 місяців.
Співчуваю жінкам, чії чоловіки пішли туди з гражданки. Ніякої закалки і витримки, як у військових у них немає. Приходять багато з покаліченою психікою.
Вже служить дома 8 місяців.
Співчуваю жінкам, чії чоловіки пішли туди з гражданки. Ніякої закалки і витримки, як у військових у них немає. Приходять багато з покаліченою психікою.
7
Цивільний чоловік моєї доньки застав війну в Донецьку , в 2014 призовником. Так , в 19 років , і прийшлось в відра збирати залишки своїх друзів по полю. Людина морально травмована на все життя. Стоїть на обліку в психіатра, зараз його навіть не забирають. Дуже шкода , що так склалася його доля і нещаслива доля моєї доньки.
3
І в нас така біда. Чоловік племінниці. Чого він тільки не надивився, та не пережив. Зараз в психіатричній лікується. Не п´є, позитивна людина була і є. Але ця клята війна перевернула життя
цьому гарному молодому хлопцеві. Те що він пережив, мало хто і витримає. Але племінниця та її чоловік не здаються, все потроху перемагають.
цьому гарному молодому хлопцеві. Те що він пережив, мало хто і витримає. Але племінниця та її чоловік не здаються, все потроху перемагають.
А що було не так?
Вибачте, що питаю.
Чоловік сестри повернувся з війни, не спить, ліки не допомагають, чуть не вбив спросоння мою сестру, подумав що вона ворог.
Не знає чим зайнятись, все не те і не так
Вибачте, що питаю.
Чоловік сестри повернувся з війни, не спить, ліки не допомагають, чуть не вбив спросоння мою сестру, подумав що вона ворог.
Не знає чим зайнятись, все не те і не так
Это так страшно... Это мало кто может пережить и забыть...И понять обывателям по рассказам служащих, это тоже не всем дано. Терпения вам.
Мій чоловік спав на підлозі десь пів року, до мене взагалі не торкався. Дивився як з ненавистю на мене, але у той же час просив постійно вибачення. Полізли всі зуби, по трохи ремонтували, але йому було байдуже. На доньку не реагував взагалі і не говорив з нею. Просто як чужа людина. Я не залишала доньку з ним дома-боялася. Я памʼятаю поїхали в санаторій на лікування і там я запхала його в кабінет до психолога ( договорилася з нею наперед, щоб буде важко), закрила двері з середини і 5 годин там просиділи. Він весь час плакав. Весь час.
Якось той випадок трохи розкрутив то все всередині і ми почали спілкуватися по трошечки, геть по трохи.
Думаю мій розум і мудрість не довели нашу сімʼю до розриву.
Зараз ми 18 років разом. Не уявляю іншого чоловіка біля себе.
Якось той випадок трохи розкрутив то все всередині і ми почали спілкуватися по трошечки, геть по трохи.
Думаю мій розум і мудрість не довели нашу сімʼю до розриву.
Зараз ми 18 років разом. Не уявляю іншого чоловіка біля себе.
8
Дякую. Все трохи складно, у плані здоровʼя він геть здав. Має травм купу, але ми вчимося з цим жити. І все у нас буде добре. Дякую ще раз
2
Всё будет хорошо! Вы рядом и у вас есть желание бороться и помогать ему! Держитесь, верьте, всё получится! Я сама с ужасом думаю об этом всём, но ещё страшней вижу и слышу, как люди отзываются о наших защитниках.... Как оскорбляют, унижают... Это мерзко, противно и страшно. Страшно от того, что те, кто нас защищают должны потом о чём-то просить, просить помощи и поддержки, просить её у тех, кого они защали, у тех, кому на них плевать.... Кто их обворовывает и оскорбляет. Когда слушаешь ребят, видишь их глаза, сердце просто сжимается и не знаешь, как реагировать дальше.Это так страшно и сложно, и увы, это нужно только тем, чьи родные прошли или сейчас в этом пекле. Обнимаю вас, верьте, всё будет хорошо!
3
Дякую. Як згадаю, як він в трубку плакав в 2014, практично ще дитина , не готова ніяк до війни. Так як не було кадрових воєнних, то цих хлопчиків не відпустили додому, не демобілізували. І в полоні побував і контужений був.
Ужас, это реальный ужас, что ему пришлось пережить.... Пусть всё у него будет хорошо, пусть будет желание забыть этот ужас. Крепитесь, верьте, всё получиться! У моего тоже пара контузий, полагаю что их больше, но кто ж маме правду скажет.... Я и про эти случайно узнала...Мне страшного за него, ему страшно за меня.... Скорей бы это всё закончилось и мы смогли вернуть к нормальной мирной жизни и спокойному сну наших всех защитников и защитниц!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу