Як йти на роботу?( Дитина не хоче в садок(

Школы разные бывают. Очень разные. Да. Подобрать какая ему нравится. Но вас этому не учили.

А що не казати як хочу в той день залишити?
Я їй розказую що самі треба на роботу, тобі потрібно в садочку до вечора побути, поспатки

Ні ще, я піду коли дитина привикне, мене на роботі ніхто не захоче якщо я буду просити мене відпустити

А превенар треба буде ще повторювати?
Вам би тоді до імуннолога ще.

Ну ви вже не рівняйте, що дитині 7 буде і що 3, і 3р тільки через місяць
Старша 6р в мене трохи інші вже вимоги до неї, і вона сама вже підросла, розуміє

Повторення превінару залежить від віку,в якому було перше щеплення. Так, треба буде знайти хорошого імунолога. Взагалі зараз планую місяць точно дитину в садок не водити, хай здоров´я відновлюється. Бо знову антибіотики лікар виписав, гайморит лікуємо...

поорет, повоет и привыкнет....Моя волала месяца 2, потом прошло.

А ви не розглядаєте ще такі варіанти що були в людей гроші, а потім їх не стало
А ще війна, зараз багато без грошей, без дома остались то як тепер з дітьми бути?
В нас є кошти, і вдіваємо і годуємо не одними макаронами, все їдять, але ж якщо ще одна з/ п буде ще краще

Ну ок, зламаєте дитину.Потім років з п´яти купа пацієнтів з аутоімунними захворюваннями від хронічного стресу...Ви народжували ,а не припускали, якщо не дай Боже дитина з відхиленнями у розвитку,то мусили б з нею вдома сидіти,на що ви розраховували? Якщо ситуація стресова для дитини,то ситуацію змінюють,а не вмовляють,що то нормально.Це не доросла людина,не той рівень свідомості.До семи років дитина потребує посиленої уваги і відчуття безпеки від батьків, близьких людей. Зараз закладається основа основ. А не ростити масово потенційних пацієнтів психдиспансерів.

Пусть берет девок и едет заграницу если нет денег! И все утеряно!
Наскребет на что невыстачаэ!

Я бачу ви дуже розумна )) а скажіть де дітей залишити ’заграницей’ ? ) Щоб ’ наскребти’?

Це жесть звичайно, співчуваю вам. В мене перший рік хворіла в садочку кожні 2-3 тижні, разів 12 за рік точно, але ускладнення тільки раз було в отит пішло. Отит доречі лікували 10 діб на аб, лікар каже що менше не можна, може ви ще не доліковуєте як варіант. В мене є дуже класна педіатр-інфекціоніст в Києві. Скинути контакт?

В мене була така ж проблема, тільки зі мною. Я була доволі комунікабельна, в спілкуванні з іншими дітьми проблем не було. А от проблема була в виховательці одній і ’нянічці’, які весь час практично ні за що мене били. Особливо, за те, що не спала вдень (я просто не могла в більшості заснути і тихенько собі лежала, так, дійсно тихенько). Це було жахливо, а я ще чомусь і мамі про це не розказувала, просто були істерики щоранку. Потім дійшло до того, що на фоні стресу в мене почався енурез під час сну (бо спочатку мене настільки залякали оцими щоденними ударами по дупі, що я банально боялась під час того 2годинного сну вдень попроситись в туалет, щоб мене знову не били, що не сплю). Мама була вимушена мене забрати з садка і всі проблеми минули. А, ну і ще після садка я перестала їсти деякі страви через їх ’прекрасне’ приготування і заставляння їсти через силу в садку. Манку я не їм по сьогодні, котлети не їла потім до 13-14 років. Ненавиджу садок. Якщо що то це було 23 роки тому в одному з Львівських садків. Тому постарайтесь у дитини випитати, що їй не підходить. Може й дійсно дитина за мамою сумує, а може там теж не по-людськи з дітьми повподяться...

Мене тут звісно з´їдять, але як на мене, якщо батькової зп впритик, то тато як справжній чоловік або шукає іншу роботу, або працює на двох роботах. А жінка повинна працювати не для того щоб утримувати родину, а якщо сама цього хоче. А не із-за того що батько не здатен утримувати родину, дитина має страждати.

А скільки вам було років що ви все пам´ятаєте? Так чітко і всі ситуації
Я себе помню з 5 мабуть, як що було в садіку, але поганих моментів не помню

Я вам скажу що я і для себе як розгрузку роблю, хоча б до обіду, але мені морально легше
Діти вдома, як двох, кричать, верещать, сваряться, щось вічно не можуть поділити ))
Я хочу тиші інколи )))

В мене була така ж проблема, тільки зі мною. Я була доволі комунікабельна, в спілкуванні з іншими дітьми проблем не було. А от проблема була в виховательці одній і ’нянічці’, які весь час практично ні за що мене били. Особливо, за те, що не спала вдень (я просто не могла в більшості заснути і тихенько собі лежала, так, дійсно тихенько). Це було жахливо, а я ще чомусь і мамі про це не розказувала, просто були істерики щоранку. Потім дійшло до того, що на фоні стресу в мене почався енурез під час сну (бо спочатку мене настільки залякали оцими щоденними ударами по дупі, що я банально боялась під час того 2годинного сну вдень попроситись в туалет, щоб мене знову не били, що не сплю). Мама була вимушена мене забрати з садка і всі проблеми минули. А, ну і ще після садка я перестала їсти деякі страви через їх ’прекрасне’ приготування і заставляння їсти через силу в садку. Манку я не їм по сьогодні, котлети не їла потім до 13-14 років. Ненавиджу садок. Якщо що то це було 23 роки тому в одному з Львівських садків. Тому постарайтесь у дитини випитати, що їй не підходить. Може й дійсно дитина за мамою сумує, а може там теж не по-людськи з дітьми повподяться...

Мені було 4 роки. Я взагалі доволі добре своє дитинство десь з 3-3.5 пам`ятаю. Особливо всілякі стресові моменти. Я знаю, Ви можете не вірити мені, але деякі люди дійсно краще пам`ятають своє дитинство за інших. От до прикладу, мій чоловік зовсім себе не пам`ятає, ну років з 7 хіба. Для мене особисто то був дуже стресовий досвід. Я кожного ранку мамі казала ’Мамо, не веди мене в садок, я буду стояти під будинком цілий день і тебе чекати, нікуди не відходити, тільки не веди’.

А я вам поясню, чому ви не розповідали мамі. У мене просто подібна ситуація була, тільки ще більш збочена. То вихователі переконують дитину, що вона дійсно дуже погано поводиться. І що вони цілком правомірно її карають. І такі потім типу ’ну так і буть, батькам твоїм не будемо розповідати, яка ти погана. Щоб ще вони тебе додатково не покарали’. І все, дитина боїться розповідати мамі, щоб ще від неї додаткового наганяю не отримати.

На фоні цього я звісно дуже переживала, коли віддавала дитину в садочок. Але я їй 100 раз повторила, що вона може мені довіряти і розповісти, якщо її ображають і що я ї сварити не буду. Дитина теж волала перший час, але просто через розставання. Згодом звикла і урочисто заявила що ’припиняє плаки’ ) Зараз ще може іноді хникати, як довго посидить на лікарняному, але не критично. Швидко знову адаптується.

В багатьох країнах дітей віддають в садок зі значно молодшого віку. І чомусь, за соц опитуваннями, там все одно діти відчувають себе щасливішими, ніж у нас.

І на сон залишали, ревіла дуже?

Дуже дякую за розуміння! Мабуть, дійсно в цьому причина була, я вже не пам`ятаю, що вони мені могли казати. Просто я коли згадую це все (хай навіть і трохи розмито), то мені так шкода себе маленьку. Тому я навіть і не знаю, чи віддам колись свою дитину (майбутню) у садок. Я вірю, що часи змінились і можливо вихователі зараз більш толерантні, але такі нелюди все одно, думаю ще є.

Повторення превінару залежить від віку,в якому було перше щеплення. Так, треба буде знайти хорошого імунолога. Взагалі зараз планую місяць точно дитину в садок не водити, хай здоров´я відновлюється. Бо знову антибіотики лікар виписав, гайморит лікуємо...

аденотомію не рекомендували дитині?

я старшому видалила аденоїди і забула як страшний сон постійні отити і гайморити з коньюктивітами.