terroristka• 11 февраля 2014
Чому мене до такого стану, що я верещу, що хочу здохнути під час родів?
Я більше так не можу. Все частіше думаю, що всім буде краще, якщо мене більше не буде.
Я всім заважаю, я все роблю неправильно, я забагато хочу, я от мушу рівнятись не на тих у кого є більше і краще, а ще дякувати, що хоч то маю... Мене вічно всі переробляють, не так говорю, не так поводжусь і так дальше. Всі - це чоловік, моя мама і деякі з чоловікової рідні. Здрали вже((((
Не знаю що робити. З чоловіком жити вже не можу. От просто не можу і все. Не люблю я його більше, він мене розчарував цілком і повністю. Зняла я свої рожеві окуляри і офігіла... Шкода, що пізно...
Кажуть, що за сім"ю потрібно боротись... три роки боролась. більше не можу( Не можу жити з людиною, яка ні за шо мене не має, не рахується зі мною, не поважає, думає, що він буде робити що хоче, я подуюсь і пробачу...
Пішла до мами. Так, вона згідна, що так як чоловік поводиться - це не правильно, що він мене принижує, не поважає, знущається з мене... і так погоджується максимум тиждень. Потім я їй починаю заважати і вона мене починає налаштовувати, що він ще не найгірший, щоб я верталась до нього, що дітям потрібен тато, яким би він не був. Що я жінка, мушу бути мудріша, мушу забити на свої потреби, бажання... мушу проковтнути все заради дітей.
Промивання мозгів з її сторони проходить не в такій м"ягкій формі, як я тут написала. Вона починає так мене задовбувати, доводити до істерики, що жити не хочеться...
Це все завжди закінчувалось тим, що приходилось вертатись до чоловіка. І так до наступного разу, коли я доходила до стану, що вже і з ним не могла...
Зараз знову в мами. Проаналізувала своє життя з чоловіком і бачу, що вертатись немає до кого. І з нею жити не можу. Вона мене доконає морально... І не знаю що робити. Піти на зйомну квартиру, так не потяну фінансово... Все частіше думаю, що якби померти під час родів, то всім навколо буде від того тільки краще...
Я всім заважаю, я все роблю неправильно, я забагато хочу, я от мушу рівнятись не на тих у кого є більше і краще, а ще дякувати, що хоч то маю... Мене вічно всі переробляють, не так говорю, не так поводжусь і так дальше. Всі - це чоловік, моя мама і деякі з чоловікової рідні. Здрали вже((((
Не знаю що робити. З чоловіком жити вже не можу. От просто не можу і все. Не люблю я його більше, він мене розчарував цілком і повністю. Зняла я свої рожеві окуляри і офігіла... Шкода, що пізно...
Кажуть, що за сім"ю потрібно боротись... три роки боролась. більше не можу( Не можу жити з людиною, яка ні за шо мене не має, не рахується зі мною, не поважає, думає, що він буде робити що хоче, я подуюсь і пробачу...
Пішла до мами. Так, вона згідна, що так як чоловік поводиться - це не правильно, що він мене принижує, не поважає, знущається з мене... і так погоджується максимум тиждень. Потім я їй починаю заважати і вона мене починає налаштовувати, що він ще не найгірший, щоб я верталась до нього, що дітям потрібен тато, яким би він не був. Що я жінка, мушу бути мудріша, мушу забити на свої потреби, бажання... мушу проковтнути все заради дітей.
Промивання мозгів з її сторони проходить не в такій м"ягкій формі, як я тут написала. Вона починає так мене задовбувати, доводити до істерики, що жити не хочеться...
Це все завжди закінчувалось тим, що приходилось вертатись до чоловіка. І так до наступного разу, коли я доходила до стану, що вже і з ним не могла...
Зараз знову в мами. Проаналізувала своє життя з чоловіком і бачу, що вертатись немає до кого. І з нею жити не можу. Вона мене доконає морально... І не знаю що робити. Піти на зйомну квартиру, так не потяну фінансово... Все частіше думаю, що якби померти під час родів, то всім навколо буде від того тільки краще...
57
0
вам нужно отдохнуть морально от всех, хоть в соседний город уедьте на недельку одна.
по поводу переделіваний-я лично не понимаю, почему если кому-то норм что-то терпеть и проглатывать то также должна делать и я ибо это ой-оййой как неправильно.
значит-слушайте советы, говорите, ’спасибо, но у меня свое мнение на
этот счет и делайте по своему
по поводу переделіваний-я лично не понимаю, почему если кому-то норм что-то терпеть и проглатывать то также должна делать и я ибо это ой-оййой как неправильно.
значит-слушайте советы, говорите, ’спасибо, но у меня свое мнение на
этот счет и делайте по своему
Вы не одна такая...некоторым хуже. Но нужно н падать дух Ом. Вас ломают...вы себя едите и плачетесь.Что вы сами сделали дабы изменить ситуацию....
Тем более вы беременных..о чем речь. Эгоимьисеская позиция..а что с молявкой. Вы в будущем мать и боец....
так для начала вдохнули и выдохнули.это наполовину гормоны.вы ребеночка носите хотите еще шоб дите нервное было.если с мужем все, съемную не потяните остается уживаться с мамой, я знаю что это такое перепробовала многое усвоила одно ничего не докажешь поэтому вежливый игнор она бубнит а вы в это время мысленно где-то очень далеко,то есть смысл ее речей вы улавливаете только без эмоцианального фона, у мегня через 2 года офигеть как получается да и родители поутихли удачи вам и никаких глупых мыслей была в вашей шкуре знаю
ну так стройте жизнь как хотите ВЫ а не троюродная родственница свекров и т д, мне тоже родственники мужа втирали что максимум чего можно хотеть в жизни это сразу нарожать детей, жить от копейки до копейки, отдыхаь в крыму раз в 10 лет, и покупать юбку на маленьком рынке тоже раз в 10 лет, а если я видите ли хочу большего (причем не от них же требую, а сама заработать стремлюсь) то вобщем фифа я по их мнению и т д, жизнь у каждого одна, цените это, всех навязывающих свое мнение отправляйте в сад за яблоками
Причем здесь беременность и гормональный сбой ? 
Гормональный фон во время беременности и после родов совершенно другой чем в обычном женском организме. И часто безвыходные ситуации в такое время вызывают лишь смех после ;)
Попейте маген в6 или валерьянки с пустырником и забейте на всех и всё!!!! Ходите на улицу, к подругам, выбирайте одежду малышу, повяжите ( некоторым хорошо нервы успокаивает) , читайте книги.....
Поверьте- с рождение ребенка у Вас жизнь только начнется!!!!!
И не гневите Бога ’ умереть во время родов’
- больше чем Вы никто Вашего ребенка любить не будет....
Гормональный фон во время беременности и после родов совершенно другой чем в обычном женском организме. И часто безвыходные ситуации в такое время вызывают лишь смех после ;)
Попейте маген в6 или валерьянки с пустырником и забейте на всех и всё!!!! Ходите на улицу, к подругам, выбирайте одежду малышу, повяжите ( некоторым хорошо нервы успокаивает) , читайте книги.....
Поверьте- с рождение ребенка у Вас жизнь только начнется!!!!!
И не гневите Бога ’ умереть во время родов’
- больше чем Вы никто Вашего ребенка любить не будет....
очень Вам сочувствую, но думайте не о смерти, Вы деткам своим нужны, Вы что?! Все проблемы временны. Думайте как их решить, ставьте цель и идите к ней. А сейчас постарайтесь об этом не думать (банально, но как Скарлетт О Хара, дайте себе установку не думать об этом несколько дней, отдохните)...
Доїдають морально.
От для прикладу, я можу матюкнутись, я від цього не в захваті, але часом малий так доведе, що удавила би. А так матюкнулась і мені легше стало і малого не рухала. Я не кажу, що я як не почну матюкатись, то слів нормальних немає серед того потоку. Просто одне словечко. Блін, не дай боже то почути чоловікові чи мамі... починають моралі вичитувати. То при тому, що мама мене з дитинства такими матами поливала, що ого-го...
От для прикладу, я можу матюкнутись, я від цього не в захваті, але часом малий так доведе, що удавила би. А так матюкнулась і мені легше стало і малого не рухала. Я не кажу, що я як не почну матюкатись, то слів нормальних немає серед того потоку. Просто одне словечко. Блін, не дай боже то почути чоловікові чи мамі... починають моралі вичитувати. То при тому, що мама мене з дитинства такими матами поливала, що ого-го...
А так, чтобы не зависеть ни от кого, вы жить не пробовали?
Если не можете, ’не потянете’ - тогда и не выпендривайтесь.
Если не можете, ’не потянете’ - тогда и не выпендривайтесь.
я знаю что это сложно не обращать внимания и не реагировать, но нужно максимально стараться, еще вам нужно стать более самостоятельной-чем меньше вы от кого-то зависите в плане денег, помощщи и т д, тем меньше вам навязывают свое мнение, вернее хотят но понимают что собственно не имеют вроде права
В такой ситуации врятли Вам помогут на советчице. надо разобраться в себе.
Вы носите малыша надо подумать в первую очередь о нем а не хандрить.
Лишнай стрес и развод Вам сейцчас ни к чему
Так что подождите рождение малыша, а потом будете делать выводы
Я наоборот во время родов стала спокойной как танк!
Вы носите малыша надо подумать в первую очередь о нем а не хандрить.
Лишнай стрес и развод Вам сейцчас ни к чему
Так что подождите рождение малыша, а потом будете делать выводы
Я наоборот во время родов стала спокойной как танк!
В мене чоловік психолог, таких проблем зараз у жінок..... Ну занадто багато. Як жінка я Вас розумію, бо вже мала таке щастя в своїм житті. Ви погано зррбили що до мамки побігли, в такій ситуації вона вам не радник! Вибачте якщо образила. Вам потрібні зміни у житті! Так чому ви їх не пускаєте у своє життя? Вашу проблему окрім Вас ніхто не вирішить - ТІЛЬКИ ВИ! Чоловік падло? Хто Вам заважає розвестися - мама, діти, мораль, гроші? Це все фігня! Не бійтеся зробити перший крок вперед - він завжди найважчий. Але коли Ви його зробите, то зрозумієте, що для ваших можливостей немає такої висоти, якуб Ви не змогли перемогти. Не бійтеся! Нікого крім себе самої не слухайте! Це Ваше життя і ніхто не має права топтати його в багно! Визначте для себе самої що Ви хочете конкретно і тоді Ви побачите вихід із ситуації. Вмерти завжди встигнете! Набагато больніше але цікавіше ЖИТИ! Як жити тільки Вам вирішувати. Все буде добре, знайте це!
Как это умереть на родах, а то чудо ваш ребенок вы о нем подумали, кому он нужен будет, очнитесь, все хорошо будет.
по возможности делайте вид что его нет, некоторое время, разговаривайте по необходимости, за месяц может все и уляжется. я тоже оочень часто нервничаю, хотя не беременна, все раздражает, особенно если помощи нет от мужа. он то у меня хороший не кричит, руку не поднимает, деньги в семью, но живет спустя рукава, на семью времени практически не уделяет и ходит только нас с ребенком достает, задалбывает, то шуточками то что-то ему не так. Автор, постарайтесь отвлечься чем-то, не принимате близко к сердцу, все то что вам говорят. Полюбите себя, не критикуйте себя вслух, займитесь тем что вам нравится или чем раньше хотели заняться, но руки не доходили, отвлекайтесь. Или когда накипело, прост пойдите погуляйте, по магазинам пройдитесь или к подруге зайдите, по возможности выговоритесь кому нибудь, не держите все в себе. Вам сейчас надо думать о ребенке!!! и о его будущем здоровье, ваши нервы, слезы и переживания не приносят малышу ничего хорошего, вы же сами потом будите страдать от этого. А в первую очередь поговорите со своим мужем, расскажите что вас не устраивает (кроме того что перестали любить его), скажите что вам тяжело, пусть станет на веше место. если у него есть хоть кусочек доброты и уважения к вам, тоон должен немножко сгладить ситуацию. Вы ребенка вместе хотели или так получилось? Пройдитесь с мужем по магазинам, посмотрите, что-то для будущего малыша, выберитесь хоть раз в месяц в кафе или ресторан, стиснув зубы уделяйте внимание друг другу, т.к если у вас будет постоянный бойкот, вы просто разойдетесь сначала по разным комнатам, а потом вообще по разным квартирам. оно вам надо? Мне моя свекровь тоже говорит будь мудрее, они все такие, склад ума у них другой. вот и тоже приходится терпеть, т.к. он далеко не хуже других.
и еще просто научитесь жить позитивно, выбросьте и головы все дурные мысли, тем более о своей смерти. вы сами притягиваете негатив к себе, как бы ждете очередного удара в спину. ну умрете вы ,кому вы сделаете лучше? как будут жить ваши детки????? с мужем может и расстанетесь когда-то, дети переживуют, а вот если у них мамы не будет, вот это беда. зачем им нужна какая-то чужая тетка и т.д... это вы еще немного наверное дома засиделись.. быт заел, все достало, родите, отняньчитесь и скачите куда нибудь на работу, там развеетесь и отношения в семье станут лучше. Удачи вам, и удачно родить.
я вас розумію, хоча напевне набагато старша за вас. в мене подібна ситуація з моїм душевним станом. правда мами моєї вже нема, бігти нема до кого. і йти нема куди... а хочеться інколи тікати стрімголов. та коли згадую про двох дітей переборюю це почуття і живу далі. живу не так як би хотілось, бо вже пізно міняти щось і нема можливості, та я згадую цікаві слова - ’Жалуясь на жизнь, подумайте о тех, кто рано из неё ушел… Жалуясь на мужа,представьте, сколько девушек мечтают выйти замуж… Жалуясь на своих непослушных детей, подумайте о тех, кто каждый день просит Бога об их появлении… Цените то, что имеете!’. Це не означає, що потрібно вам терпіти! Ні!Просто подивіться зараз на ситуацію по іншому-ви майбутня мама і зараз для вас головне це ваше здоров´я і здоров´я вашого малюка! Відкиньте негатив! Знаходьте хоч маленькі частинки радості! А далі...Далі буде далі...Можливо щось зміниться на краще, а ні, то життя саме вам підкаже як вам поступити.
Блін, народ тави шо не розумієте що у людини крик душі??? Вона вже декілька років зціпивши зуби живе! Ви не були в такій ситуації, незнаєте як це! Яке тут може бути мудріше коли чуваку і на пів сантиметра не доходе який він придурок? Горбатого тільки могила виправить! Зараз нарадите людині жити далі а вона візьме і через пару тижнів ще руки на себе накладе. Це нормально буде? Треба змінити ситуацію, раз брляче відрізати і йти далі. За таким гавном нічого жаліти!
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу