Хто зміг вилікувати компульсивне переїдання?

А як думаєте чому?

Підвищена тривожність, образа на батьків (певний час жила з бабусею), невпевненість і нелюбов до себе. Це те що я сама думаю. Хоча батьки в мене чудові насправді, це я безтолкова фактично.

Він не може, коли ти хворий ти не обираєш. Я страждала від цього багато років, були і просвітлення , але були і страшні зажори, коли не могла зупинитися на протязі тривалого часу. Зараз їм , як нормальна людина, але звичайно, це не просто , є програма для компульсивних переїдаючих, вона анонімна і безкоштовна, але це як для алкоголіків, тобто на все життя. Але воно того варте- я почала нарешті спати, до цього прокидалась до десяти разів на ніч.

Ну так і працюйте над цим. Вирішіть це і підтягнуться інші питання, це так працює! Бажаю вам щоб все змінилось на краще, ви цього варті)))

Де така лінія існує? Мені дали посилання на російську програму і спільноту, мені російська не підійде.

Чоловік сам справився. Це був довгий шлях. Перше, що почав робити, фіксувати скільки і чого зʼїдає за кожний прийом їжі. Треба завести зошит і записувати все до останньої крихти.
Після цього переглянути, який шаблон порушення харчової поведінки (у нього була довга перерва між обідом і вечерею, тому він не міг зупинитись ввечері).
Далі так: готувати виключно на 1 прийом їжі, щоб не залишалось «добавки». Їсти повільно, без телевізора/телефона/компʼютера, щоб увага була максимально сфокусована на процесі. Перед кожною їжею випивав склянку води або чаю, залежно від пори року і вподобання.
І головне: після їжі робити паузу. Прямо змушувати себе зупинитись. Ось тут у нагоді телефон/телевізор, аби відволікти увагу. Треба перечекати 20 хвилин, це прямо критично важливо. У 99% вам не хотітеметься їсти.
З додаткових порад: утримуйтесь від перекусів вуглеводами, бо це тільки розпалює апетит. Організм дуже швидко перетворює їх у глюкозу, а далі вимагає ще.

І, звичайно, треба розбиратись з причиною імпульсивного переїдання. Буває таке, що людині більше нічим зайнятись, вона це робить від нецікавості її життя. Або через хронічний стрес. Або неправильні харчові звички, закладені з дитинства. Мені іноді прямо боляче дивитись на дуже повних діток і таких же повних батьків. Це просто зачаровано коло.

Я, вес снизила, ушла инсулинорезистентность и пропала рпп

Вам треба працювати з психологом, добре тут працює когнітівно-поведінкова терапія.

Що допомогло?