Кому в Европе лучше чем дома?

Дико извиняюсь - какой алгоритм обстрелов когда сначала прилетает, а потом тревога?) Может я чего-то не знаю

Фу, як гидко. В мене батьки в Європі вже давно, мене Європою не здивуєш. В Україні найкраще!
Я здаю промислові приміщення і перукарню. Своє б точно нікому не здала, навіть дачу в Карпатах ( хоч

чаще всего бывает наоборот, но да, пятьдесят на пятьдесят,только друг от друга чего нам алгоритм требовать?))

Мы в Германии. У нас - имелось ввиду в городке ))

Меня попустило, но не окончательно.
Языковой барьер, осознание что ты здесь никто, а дома у тебя весь мир

А,ну некоторые не теряются. Сдают свое жилье в Киеве переселенцам а сами в Европе еще пособие получают)

А знімати хороше житло і працювати не фізично у вас нема варіанту? Мені складно було перших пів року , поки курси і не було роботи, далі вибрала те, що подобається

Чаще всего бывает ’наоборот’ в НЕ прифронтовых городах, в котором Вы живёте и не понимаете ситуации в прифронтовых. У нас никогда не прилетает после тревоги, у нас всегда прилетает перед тревогой

Так я ж і кажу, щл ’плюшки’ рано чи пізно закінчаться і тоді залишаться одиниці, бо знімати житло там дуже дорого(
============
Я не іду нікуди до останнього( Сину скоро 18 та треба щось вирішувати вже.
Але, як уявляю їхню медицину, то аж мурахи по тілу.....

у нас соседка сдала переселенцам, месяц прожили не заплатили, пробили дверь, были вызовы полиции из-за дебошей, так что не сильно наживаются на переселенцах

Ви ж розумієте, що є й ті, хто втратив в Україні абсолютно усе і їм немає куди повертатись. Тож, та поміч безкоштовного житла і виплат їм просто необхідна.

ну извините,мне надо к вам переехать что ли,конечно я о себе говорю

Це залежить від того, що людина мала вдома. Якщо дом- повна чаша, близькі і рідні люди, то це одно.
А якщо людина без емоційних зв´язків та іншого, то це зовсім інше

Вы в Европе ищите Украину. Поэтому многие не приживаются. Если хотите прижится , поймите что это другая страна.
Это как жить с новым мужем и вспоминать и сравнивать, как первый ел, забивал гвоздь, ахал, его парфюм.

Мне везде было херово. Но в Австрии хотя бы нет сирен и что то можно заработать

Ой,ну это ж не всегда так. Для этого заключаются договора,платятся деньги наперед и т.д., полиция.

Вы даёте советы людям, которые находятся не в той ситуации, в которой Вы. Поэтому я лишь пишу вам о том что ваши советы нерабочие в городах, в которых реально ж.па

Ви начитались отих плачів Ярославни про західну медицину і самі себе налякали. Почитати наших тут, так в Україні зразкова безкоштовна медицина, шикарні лікарні з ремонтом, обладнінням, ввічливими медсестрами та санітарками, а якщо не дай Боже операція, то над хворим пританцьовують всі професора і не відходять 24 години від нього. І в результаті живуть українці довше всіх у світі. А по факту треш у нас - всюди заплати, державні лікарні обшарпані, все купуй сам в лікарні, санітарки і медсестри з такою зарплатнєю на хворих і дивитись не хочуть. На заході все просто інакше, із своїми недоліками, звичайно, але живуть вони в результаті довше і якісніше. І ще і нашим біженцям багатьом операції безкоштовно роблять, які в Україні вони б і дозволити собі не змогли. Просто в чужій країні важко звикати до нового. То вже психологічні моменти, які кожен сам має пройти.

У меня нет мужа. Я вдова

А Ви ж розумієте, що виїхали не тільки ті, що втратили житло?
Ось,навіть, у цій темі пишуть(скріншот свіженький)))
П.С. нічого не маю проти Автора цього посту
Просто як приклад

Автор, я тоже вдова и понимаю ваше состояние. Вроде бы нам можно все начинать с чистого листа, но душевно это не так легко, как в теории. Я тоже с двумя детьми в Европе. И чем дольше тут, тем больше понимаю, что мы не попали в это число ’счастливчиков’, которые прыгают и визжат от счастья из-за возможность жить в Европе на пособии и начинать все с нуля. И которые прям смогли за считанные секунды быстро адаптироваться и жить тут в сто раз лучше чем в Украине. Может, я такой пессимист и скептик, потому что ранее ездила часто в Западную Европу по работе, много путешествовала и уже тогда для себя решила, жить бы там не смогла. В общем, после года в Германии мы вернулись обратно в Украину, чему просто все нереально рады. Из-за невозможности возврата в родной полуразрушенный город, выбрали другую область, я вышла на работу. Вроде бы было всё неплохо, но такое ощущение, будто мы вышли из тюрьмы на свободу, хоть и понимаю, что за такую фразу фанаты Германии забросали бы камнями. Если будет сильное обострение из-за военных действий, даже не представляю, куда можно уехать, чтобы хоть немного комфортно себя чувствовать - везде все не так и не то. И это нормально. Не всем жилось и живётся плохо в родной стране

Ок!
А почему тогда здесь столько пишут,что к врачу запись от нескольких недель до месяцев нужно ждать?
Просто пытаюсь понять где правда?

А я только мечтаю вернуться. Сейчас привязана к Польше. Муж лечит тут онкологию. Довольно успешно. Все бесплатно, жилье социальное, поляки помогают, но меня тошнит от этого всего. Муж возвращаться не хочет ни а какую. Терплю пока, из любви и уважения к нему. Но чувство, будто я в клетке

розкажіть про ’повну чашу’ нашому знайомому, котрий у 2014-му з власника кількох автосалонів перетворився на біженця. Або нинішнім переселенцям, котрі ще день перед повномасштабною війною планували прибутки з квартир під найм.
Досить вже продукувати міфи, що поїхали лиш ті, хто в Україні не мав нічого. Хоча звичайно, якщо таке гріє душу, то тіште себе на здоров’я)))

Человеку,который уже потерял родного и близкого,лучше жить там,где у него ментальная пропасть/ никогда не будет общих шуток/ никогда она не станет своей и пр и пр. Вы правда считаете,что жить в изоляции и одиночестве, после перенесенного горя лучше?

Никакие договора не дают гарантию оплаты, жалко стало, сказали денег нет,с первой зарплаты или пособия.

А Ви ж розумієте, що виїхали не тільки ті, що втратили житло?
Ось,навіть, у цій темі пишуть(скріншот свіженький)))
П.С. нічого не маю проти Автора цього посту
Просто як приклад

А знімати хороше житло і працювати не фізично у вас нема варіанту? Мені складно було перших пів року , поки курси і не було роботи, далі вибрала те, що подобається